- •Методичні вказівки
- •Методичні вказівки
- •1 Основні поняття і визначення
- •2 Класифікація свердловин за призначенням
- •3. Класифікація способів буріння свердловин
- •4. Короткі відомості з історії бурових робіт
- •Алмазні коронки
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Породоруйнуючий інструмент
- •Твердосплавні коронки
- •Лопатеві долота
- •Пікобури
- •Алмазні долота
- •Шарошкові долота
- •Колонкові набори
- •Бурильна колона
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Загальні відомості про бурові установки
- •Устрій бурових верстатів
- •Ударно-механічне буріння
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Загальні відомості
- •Вихід керна
- •Порядок відбору, документації і збереження керна
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література
- •5. Індівідуальні завдання
- •Рекомендована література
- •49027, М. Дніпропетровськ-27, просп. К.Маркса, 19.
Шарошкові долота
Шарошкові долота складаються з лап, на цапфах яких розташовані шарошки з озброєнням (зубцями). Усередині шарошок розташовані підшипники. Цапфа і підшипник утворять опору долота. Озброєння – сталеві зубці, твердосплавні вставки або їх комбінація. Долота випускаються таких номінальних діаметрів за Галузевою нормаллю 1968 року: 97, 112, 118, 132, 140, 145, 151, 190, 214, 243, 269, 295, 320, 346, 394, 445 і 490 мм.
За Держстандартом 1975 року долота мають такі діаметри: 46,0; 59,0; 76,0; 93,0; 98,4; 108,0; 112,0; 120,5; 132,0; 137,7; 142,9; 146,0; 149,2; 151,0; 158,7; 165,1; 171,4; 187,3; 190,5; 196,9; 200,0; 212,7; 215,9; 222,3; 228,6; 244,5; 250,8; 269,9; 295,3; 311,1; 320,0; 349,2; 374,6; 381,0; 393,7; 444,5; 469,9; 490,0 і 508,0 мм.
Виготовляються долота одно-, дво-, три-, чотири- і шестишарошкові.
Стандартом передбачено 13 типів системи озброєння доліт у залежності від типу гірських порід: М, М3, МС, МСЗ, С, С3, СТ, Т, Т3, ТК, ТК3, К і ОК.
Долота мають таку сферу застосування: М – для м'яких порід типу глини, крейди, гіпсу, I-III категорії з буримості; МС – для м'яких з прошарками середніх за твердістю порід; С – для середніх порід типу пісковиків, щільних глин, мергелів IV-V категорій з буримості; СТ – для середніх з прошарками твердих порід; Т – для твердих порід типу доломітів, доломітизованих вапняків, базальтів VI-VII категорії з буримості; ТК – для твердих і міцних порід; К – для особливо міцних порід типу гранітів, окремнених вапняків, кварцитів VIII-X категорій з буримості; ОК – для дуже міцних порід XI-XII категорій з буримості.
Індекс З означає, що шарошки армовані зубками (вставками) твердого сплаву і призначені для буріння абразивних порід.
За розміщенням і конструкцією промивальних каналів шарошкові долота поділяються на: з центральним промиванням (Ц); з боковим гідромоніторним промиванням (Г); з центральним продуванням (П); з боковим продуванням (ПГ).
Н
айбільше
розповсюдження одержали такі типи опор:
В – усі підшипники кочення (долото для
високообертового буріння); Н – один
підшипник ковзання, а решта кочення
(долото для низькообертового буріння);
А – два і більше підшипників ковзання,
один – кочення. Долота з ущільнюючими
кільцями і резервуаром для мастила у
своєму шифрі мають літеру "У".
При маркуванні шарошкових доліт перша латинська цифра вказує на кількість шарошок у долоті (І, ІІ, ІІІ). Далі арабськими цифрами вказують діаметр долота (190,5; 244,5). Наступні літери вказують у яких породах застосовують долото (їх може бути одна, дві або три, наприклад, М, СТ, ТКЗ). Далі через дефіс описують конструкції системи промивальних каналів (Ц, Г, П або ПГ). Остання літера або дві характеризують опору (В; НУ; А).
Колонкові набори
Колонковий набір – це частина бурового снаряда, яка призначена для руйнування гірської породи, приймання і утримання керну.
У
склад колонкового набору зазвичай
входять: коронка, к
Рис. 2. Буровий
снаряд:
колонковий
набір:
1 – коронка, 2 –
керновідривач, 3 – розширювач,
4
– колонкова труба, 5 – перехідник, 7 –
шламова труба;
інші елементи
бурового снаряду:
6 – ніпель, 8 –
бурильна труба, 9 – муфта, 10 – замок,
11
– сальник-вертлюг
При алмазному бурінні до складу колонкового набору може бути включений розширювач, для запобігання звужуванню стовбура свердловини при зносі коронки по діаметру.
Якщо при бурінні свердловини утворюється велика кількість шламу, то до колонкового набору включають шламову трубу.
Іноді буріння ведеться без керновідривача. У таких випадках відрив керну від масиву гірської породи здійснюється за допомогою матеріалів для заклинювання (фарфор, дріб, дріт та ін.) або "затиранням у суху".
Керновідривач – це частина колонкового набору, призначена для відривання керна від масиву гірської породи й утримання його в колонковій трубі при підйомі бурового снаряда. Керновідривач складається з циліндричного корпуса з внутрішньою конічною розточкою, що розширюється уверху, у якій поміщається конічне пружинне кільце з виступами, що розрізане по утворюючій.
Колонкові труби – частина колонкового набору, призначена для приймання і зберігання керна. На обох кінцях колонкової труби нарізана внутрішня трапецеїдальна різьба. Колонкові труби виготовляються довжиною 1,5; 3,0; 4,5; 6,0 м. У довгий колонковий набір колонкові труби збираються за допомогою ніпелів. Колонкові труби випускаються з таким зовнішнім діаметром: 25; 34; 44; 57; 73; 89; 108; 127 і 146 мм.
Перехідники служать для з'єднання окремих елементів бурового снаряда, що відрізняються за діаметром або різьбою. Виготовляються перехідники 9-ти типів, що включають 60 типорозмірів.
Шламові труби служать для збирання під час буріння значних по розміру і важких часток шламу. Шламова труба на одному кінці має ліву різьбу, за допомогою якої вона через перехідник включається в колонковий набір. Довжина шламової труби розраховується так, щоб ємність її була дещо більше об’єму важкого шламу, одержуваного за рейс.
