3. Номінальний та реальний ввп, дефлятор ввп.

На обсяг ВВП впливають зміни як обсягу виробництва, так і ціни. Тому розрізняють номінальний та реальний ВВП, при цьому використовують два види цін: поточні й постійні.

Номінальний ВВП (ВВПн) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється у поточних цінах, тобто у фактичних цінах даного року:

ВВПн = Σ p₁ q₁ (14)

p₁ - ціни товару в поточному періоді;

q₁ – обсяг виробництва в поточному році.

Реальний ВВП (ВВПр) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається як базовий (базові ціни):

ВВПр = Σ p₀ q₁ (15)

p₀ – ціни товару в базовому періоді;

q₁ – обсяг виробництва в поточному році.

Індекс Пааше, розрахований для товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП.

Дефлятор ВВП – ціновий індекс, який показує цінові зміни одного року щодо іншого, і таким чином допомагає порівняти реальний і номінальний ВВП.

Дефлятор також використовують для визначення рівня інфляції.

ВВПн

Дефлятор ВВП = ——— × 100% (16)

ВВПр

За допомогою дефлятора можна визначити реальну динаміку ВВП. ВВП може інфлювати або дефлювати.

Інфлювання та дефлювання це коригування (зміна) реальної величини створеного за певний час ВВП.

Інфлювання - це збільшення показників ВВП з урахуванням динаміки цін.

Дефлювання - це зменшення показників ВВП з урахуванням динаміки цін.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) та дефлятор ВВП дають дещо різні результати динаміки загального рівня цін. Оскільки ІСЦ не враховує змін у структурі споживання товарів і послуг, він трохи завищує темп зростання цін. І навпаки, дефлятор ВВП дещо недооцінює зростання загального рівня цін, бо на цей індекс впливають структурні зрушення, які нейтралізують підвищення цін на окремі товари й послуги. Між цими двома індексами цін є три основні відмінності.

По-перше, набір товарів для обчислення дефлятора ВВП містить як споживчі, так і капітальні блага, які купують ділові підприємства й держава. Розрахунок ІСЦ враховує лише ціни товарів і послуг, які купують споживачі.

По-друге, при обчисленні дефлятора ВВП беремо лише вітчизняні товари й послуги, в тому числі експортовані. Але до споживчого кошика входять також імпортні товари, тому в ІСЦ відображається й зміна ціни на імпортні товари.

По-третє, найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що дефлятор ВВП є індексом із змінними складовими, а ІСЦ - із постійними. ІСЦ обчислюється на підставі незмінного набору товарів і послуг, тоді як при розрахунку дефлятора ВВП зі зміною структури ВВП змінюється набір товарів і послуг.

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна й вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін.

4. Показники макроекономічної безпеки держави.

Макроекономіка будь-якої країни постійно потребує моніторингу: за станом потоків доходів і витрат, змін, що відбуваються у складі національного багатства країни, у виробничому апараті, рівні добробуту, основних секторах економіки. Для того, щоб здійснювати цей моніторинг, треба контролювати ряд показників, які визначають напрями того розвитку, що створював би прийнятні, допустимі умови для життя й розвитку людей (соціально-економічна та військово-політична стабільність, збереження цілісності держави, протистояння внутрішній та зовнішній загрозі).

Економічна безпека - це здатність національної економіки забезпечити стабільний розвиток виробництва в державі з мстою оздоровлення її головних потреб. Виділяють вісім груп показників безпеки держави.

1. Показники, що характеризують загальноекономічний потенціал:

- ВВП в цілому;

- ВВП на душу населення;

- ВВП на одиницю території;

- ВВП по відношенню до розвинутих країн;

- ВВП в середньому по відношенню до усіх країн світу;

- структура ВВП;

- обсяг промислового виробництва;

- обсяг інвестицій, оцінка масштабів тіньової економіки.

2. Показники рівня життя населення:

- рівень споживання основних видів продуктів та послуг;

- частка населення, яке має доходи, нижчі від прожиткового мінімуму;

- середня тривалість життя;

- дитяча смертність;

- динаміка соціальне обумовлених захворювань;

- соціальні гарантії;

- безробіття в країні в цілому та по окремих регіонах.

3. Показники, що характеризують забезпеченість обороноздатності країни:

- витрати на оборону у відсотках до ВВП;

- оснащеність збройних сил та ін.

4. Показники, що характеризують здатність економіки до самостійного розвитку:

- витрати на наукові дослідження;

- розвиток фундаментальної та прикладної науки;

- захищеність інтелектуального потенціалу.

5. Фінансова безпека:

- рівень інфляції;

- обсяг і вартість державного боргу;

- дефіцит державного бюджету у відсотках до ВВП;

- золотовалютні резерви (за їх допомогою НБ підтримує курс валюти);

- обсяг заборгованості;

- податковий тягар на одиницю заробітної плати.

6. Показники, що характеризують зовнішньоекономічну незалежність держави:

- частка імпорту у внутрішньому споживанні;

- частка експорту у вітчизняному виробництві.

7. Показники, що характеризують диференціацію рівнів економічного розвитку регіональних суб'єктів:

- ВВП на душу населення в областях та регіонах;

- рівень безробіття в областях та регіонах.

8. Показники, що характеризують управлінські аспекти економічної безпеки:

- якість роботи виконавчих органів державної влади;

- нагляд державного контролю за відповідними сферами економічної діяльності.

У системі економічної безпеки визначальну роль відіграють національні економічні інтереси, їх пріоритети. Для визначення національних економічних інтересів необхідним є: аналіз поточного стану економіки та виявлення тенденцій розвитку; моделювання і прогнозування соціально-економічного розвитку; корегування заходів державного регулювання з метою досягнення бажаних цілей. У зазначених діях особливо важливою є розробка системи економічних показників, які б надавали кількісну оцінку соціально-економічного розвитку країни, їх обов’язково треба відображати в діючій статистиці.

До найпріоритетніших економічних інтересів належать: створення самодостатньої соціальне орієнтованої економіки; збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалу; забезпечення економічно безпечних умов життєдіяльності суспільства; побудова рівноправних і взаємовигідних економічних відносин з іншими державами.

Загрозами економічній безпеці країни є сукупність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільству, державі, ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів. Вирізняють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці країни.

Основними внутрішніми загрозами слід вважати:

1. у науково - технічній сфері: руйнування науково-технічного потенціалу, зменшення науково-технічних розробок, скорочення потенціалу фундаментальної науки, невизначеність державної науково-технічної політики, відплив наукових кадрів за кордон або в іншу сферу діяльності;

2. в економічній сфері: скорочення обсягів виробництва у провідних галузях, розрив господарських зв’язків, монополізація економіки, криміналізація суспільства, наявність структурних диспропорцій, великий внутрішній борг, високий рівень зношеності основних фондів, енергетична криза, низький рівень продуктивності праці та інвестиційної діяльності;

3. високий рівень інфляції та безробіття, зростання «тіньової» економіки, низький платоспроможний попит населення, цінові диспропорції між промисловістю та сільським господарством, загроза втрати продовольчої незалежності країни, масове ухиляння від сплати податків;

4.- у соціальній сфері; поглиблення диференціації доходів, бідність, погіршення структури харчування, зменшення доступностіосвіти та медичних послуг, погіршення якості життя, соціальна незахищеність значних верств населення, зниження народжуваності, зростання смертності, неконтрольовані міграційні процеси.

До зовнішніх загроз економічній безпеці країни належать:

- економічна залежність від імпорту, від’ємне зовнішньоторговельне сальдо, нераціональна структура експорту - надмірний вивіз сировинних ресурсів;

- втрата позицій на зовнішніх ринках;

- зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів;

- неконтрольований відплив валютних ресурсів за кордон, розміщення їх в зарубіжних банках.

Виходячи з пріоритетних національних інтересів і загроз економічній безпеці країни визначаються заходи державної політики економічної безпеки, які охоплюють науково-технічну, економічну, соціальну сфери, а також політику, воєнну, екологічну, інформативну сфери для забезпечення в цілому національної безпеки країни.