Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись із правилами роботи з мостом Р577. Детально правила роботи з мостом P577 наведено на лівій боковій панелі приладу.

2. Виміряти площу S металевих пластин та товщину d діелектрика. Встановити діелектрик між металевими пластинами.

3. Під’єднати обкладки отриманого конденсатора до клем моста і поміряти ємність С.

4. Відповідно до формули (10) обчислити діелектричну проникливість досліджуваної речовини.

5. Дані вимірювань та обчислень занести в таблицю.

№ п/п	Речовина	S	d	C
1
2
3

Контрольні запитання

1. Вказати різницю між металами та діелектриками. Дати порівняльну характеристику поведінки зарядів у них.

2. Що таке електрична поляризація?

3. Яку величину називають вектором поляризації?

4. Пояснити поняття діелектричної проникності середовища.

5. Назвати розмірності напруженості електричного поля, електричного зміщення та електричної сталої.

6. Вказати умови, які виконуються на границі двох діелектриків.

7. Дати означення ємності конденсатора.

8. Описати будову плоского конденсатора.

9. Записати формулу для обчислення ємності плоского конденсатора.

10. Як користуватися мостом змінного струму?

Лабораторна робота №21 електричні поля в однорідних середовищах

МЕТА РОБОТИ:	освоїти методи моделювання електричного поля в суцільних середовищах.
ОБЛАДНАННЯ:	джерело регульованої напруги з нуль-ґальванометром, електроди різної форми, зонд, струмопровідний лист.

Теоретичні відомості

Поняття поля було введене в фізику в середині ХІХ ст. і є дуже глибоким та багатогранним. Ми ж розглядатимемо лише його зовнішні прояви, які характеризуються значеннями конкретних фізичних величин. Так, якщо в кожній точці простору задано вектор (чи скаляр), то кажуть, що в просторі задано векторне (чи скалярне) поле цієї величини. Наприклад, навколо електричного заряду існує векторне поле напруженості та скалярне поле потенціалу . Напруженість електричного поля є його силовою характеристикою, а потенціал – енергетичною. Потенціал чисельно дорівнює роботі по перенесенню одиничного додатного заряду з нескінченності в дану точку. Розмірність потенціалу – вольт (В). Геометричне місце точок з однаковим потенціалом називають еквіпотенціальною поверхнею. Напруженість чисельно дорівнює силі , яка діє на одиничний заряд , поміщений в дану точку:

(1)

Розмірність напруженості – В/м. Напруженість та потенціал взаємозв’язані:

(2)

Оператор переводить скалярне поле у векторне. Ґрадієнт – це вектор, який вказує напрям найшвидшої зміни скалярного поля. Вектор перпендикулярний до еквіпотенціальних поверхонь і має напрям від точки з вищим потенціалом до точки з нижчим потенціалом.

Якщо електричне поле існує в провідному середовищі, то в останньому виникає струм провідності. Закон Ома (в диференціальній формі) стверджує: густина струму провідності пропорційна напруженості електричного поля:

(3)

Тут – питома провідність середовища. Таким чином, вивчаючи розподіл густини струму в середовищі, можна знайти розподіл напруженості та навпаки.

Для однорідного середовища часто вдається отримати аналітичні взаємозв’язки між його локальними властивостями та інтегральними характеристиками тіла. Так, опір циліндричного (призматичного) зразка між його торцями (рис.1) обчислюють за формулою:

(4)

де – питомий опір речовини, – довжина, а – площа поперечного перерізу зразка.

Якщо до однорідного циліндричного зразка прикласти напругу , то електричне поле в ньому буде однорідним:

(5)

Напруженість поля не залежить від провідності середовища! Однаковою по всьому зразку буде і густина струму .

Опір однорідного середовища між коаксіальними провідниками з радіусами та і довжиною (рис.2) буде:

(6)

Напруженість електричного поля між коаксіальними провідниками зменшується зі збільшенням відстані від осі симетрії:

(7)

Важливо відмітити, що розподіл напруженості зовсім не залежить від питомої провідності середовища (буде таким навіть для ізоляторів).

У багатьох практичних випадках виконати розрахунок поля аналітичними методами не вдається. Тоді звертаються до моделювання реального поля за допомогою наповненої електролітом ванни. Поміщаючи в кожну конкретну точку ванни пробний електрод (зонд), знімають просторову картину розподілу потенціалу . У разі потреби за формулою (2) визначають поле вектора .

Рис.3.

Коли електроди закривають доступ до частини простору, користуються методом перетинів. Останній дозволяє відмовитись від об’ємних електродів, а замість ванни користуватись тонким шаром (листом) однорідної провідної речовини. Тоді в кожній конкретній точці поверхні, перпендикулярній до осі симетрії, достатньо забезпечити лише форму перетину електродів. Еквіпотенціальні поверхні в перетинах є лініями однакового потенціалу.

Робота переміщення заряду між двома точками 1 та 2 буде:

(8)

Т

Рис.4.

ут   різниця потенціалів між сусідніми лініями однакового потенціалу, а l  найкоротша відстань між еквіпотенціальними поверхнями в даному околі простору, як наведено на мал.3. З (8) отримуємо робочу формулу для обчислення напруженості електричного поля:

(9)

Схема лабораторного устаткування наведена на рис.4. Крім джерела регульованої напруги з вольтметром вона містить ґальванометр , електроди А та В, зонд З та лист струмопровідної речовини. Робота виконується послідовно для двох видів електродів: паралельних та коаксіальних. Хід роботи однаковий для кожного виду електродів. Для побудови ліній однакового потенціалу в лабораторній роботі використовують компенсаційний метод. Під’єднуючи один з полюсів джерела регульованої напруги до електрода А, за допомогою зонда З знаходимо та відмічаємо ті точки струмопровідного листа, в яких через ґальванометр G не протікає струм. Усі вони матимуть потенціал , який відрізняється від потенціалу на напругу (її показує вольтметр).

Кожен студент збирає лабораторне устаткування індивідуально. На ізолюючу основу спочатку кладуть лист чистого паперу, зверху нього копіюючий папір (тонером донизу), потім струмопровідний папір, а тоді закріплюють електроди та . Після цього електроди під’єднують до джерела живлення.