Судовий контроль як специфічний вид контролю в державному управлінні.

Судовий контроль - специфічний вид контролю в сфері державного управління. Особливість його полягає в тому, що він здійснюється не систематично, не повсякденно, як, наприклад, контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів або прокурорський нагляд за законністю в державному управлінні, а одноразово при розгляді справ (адміністративних, цивільних, кримінальних).

Судовий контроль в управлінні можна класифікувати за двома основними напрямками: за видом суду, який здійснює контроль, і за формою втручання в діяльність підконтрольного органу. В останньому випадку виділяють пряму (безпосередню) і непряму (опосередковану) форми втручання.

В Україні судовий контроль здійснюють Конституційний Суд України, суди загальної компетенції, військові та господарські суди.

Контроль з боку Конституційного Суду - особливий вид судового контролю, який відокремлений від контролю з боку судів загальної юрисдикції, військових і господарських судів.

Така відособленість обумовлена особливим статусом Конституційного Суду та предметом його контролю. Конституційний Суд здійснює контроль, який виходить за межі контролю в державному управлінні. До його контрольних повноважень належать:

• обов'язок приймати рішення і давати висновки в справах про конституційність законів та інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, правових актів Верховної Ради АРК;

• вирішення питань про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; контроль за дотриманням конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. На нього також покладено обов'язок офіційного тлумачення Конституції та законів України .

Контроль з боку судів загальної компетенції найбільш доцільно розглянути через ступінь втручання суду в діяльність відповідного органу (безпосередня і опосередкована форми втручання).

При розгляді цивільних справ і насамперед таких, в яких однією зі сторін є орган державного управління, суд (суддя) оцінює їх з точки зору відповідності закону, приймає певне рішення по справі, яким може змінити чи скасувати управлінське рішення (акт управління), чим фактично втручається в управлінську сферу діяльності державного органу. Це справи про незаконне звільнення (коли суд поновлює на роботі), про відшкодування шкоди (зобов'язує сторону відшкодувати збитки, встановлює їх розмір), скасування рішення управлінського органу про надання житлового приміщення та ін Тут форма втручання суду в діяльність органу державного управління пряма ( безпосередня). Прямий форма втручання судді (суду) в деяність органу державного управління буде і у разі вирішення суддею справ, які розглядаються у цивільно-правовому порядку ( в тому числі справ про адміністративні правопорушення). Така процедура врегульована главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Судові рішення в таких випадках або скасовують, або змінюють незаконні акти органів виконавчої влади (їх посадових осіб) або ж не визнають юридичної сили за тими з них, які суперечать закону.

При розгляді кримінальних справ (найбільш показовими серед них є справи про розкрадання майна) суд, навпаки, може застосовувати тільки непряму (опосередковану) форму втручання.

Поряд з вирішенням питання про винність особи в кримінальному злочині та її відповідальність суд перевіряє законність дій органів управління, посадових осіб, громадян, які фігурують у справі. Якщо суд встановить порушення законності, він виносить окрему ухвалу (суддя - постанову) (ст. 340 Кримінально-процесуального кодексу України, далі - КПК). Це форма інформування державних органів, комерційних та інших структур, об'єднань громадян про виявлені порушення закону і умови, що їх породжують. Суд повідомляє про необхідність вжити заходів щодо їх усунення та попередження надалі. Однак цим суд не змінює реальний стан справ в органі чи організації, на підприємстві, в установі, в які направлено ухвалу (постанову), як це він робить при розгляді деяких цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення та справ по скаргах громадян у сфері управління. Обов'язок прийняти управлінське рішення по окремій (постанові) і змінити ситуацію на краще лежить на керівництві відповідних органів і організацій.

Контроль з боку господарських судів має багато спільного з контролем з боку судів загальної компетенції. Основна відмінність між ними полягає в предметі спору і суб'єктах, які беруть участь у справі (в даному випадку - юридичні особи). Різної є і нормативна база, на яку спираються ці суди. Господарські суди в основному керуються у своїй діяльності Господарським процесуальним кодексом України [19]. Значні відмінності має і процедура розгляду справ.

Викладене дозволяє зробити висновок: судовий контроль в управлінні - це заснована на законі діяльність судів по перевірці правомірності актів і дій органів управління, їх посадових осіб, відновленню порушених прав, а в необхідних випадках - застосуванню до правових санкцій.