2.Тріщини заднього проходу
Тріщина заднього проходу утворюється між складками шкіри на межі із слизовою оболонкою, спочатку у вигляді лінійного дефекту, потім — виразочки з рівними краями.
Захворювання виникає при забрудненні і травмуванні заднього проходу, при запорі, як ускладнення геморою та ін.
Симптомами тріщини заднього проходу є різкий біль під час акту дефекації і невеликі кровотечі. Хворі скаржаться на закреп. Біль і почуття паління в ділянці заднього проходу набувають постійного характеру. .
Діагноз підтверджується під час огляду ділянки заднього проходу.
Лікування. Свіжі поверхневі тріщини лікують консервативно: призначають щодня клізми, проносне, вводять у пряму кишку свічки, що містять беладонну й анестезин. Тріщину припікають 10 % розчином нітрату срібла. Потрібний старанний туалет заднього проходу:
після акту дефекації призначають теплі сидячі ванни. При неефективності консервативного лікування вдаються до насильного розтягнення сфінктера під місцевою анестезією чи наркозом. У тривких випадках тріщину видаляють.
3.Геморой
Гемороєм називається варикозне розширення венозних сплетень у ділянці заднього проходу.
Розрізняють зовнішні гемороїдальні вузли, які розміщуються біля задньопрохідного отвору, і внутрішні, які містяться вище, під слизовою оболонкою вихідного відділу прямої кишки.
Геморой розвивається у зв'язку з утрудненим відтіканням крові і розвитком венозного застою в системі гемороїдальних вен. Захворювання часто виникає у осіб, які мають схильність до закрепу, ведуть сидячий спосіб життя, довго перебувають стоячи під час роботи або виконують важку фізичну працю, а також після важких родів при застої у ворітній вені.
Симптоми геморою залежать від стадії захворювання й ускладнень.
Спочатку виникають неприємні відчуття в задньому проході, гемороїдальні вузли випадають після різних напружень і під час акту дефекації, потім самостійно вправляються назад. З часом вони випадають під час ходьби, невеликого фізичного навантаження і самостійно не вправляються назад. Хворі змушені самі вправляти вузли, відчувають сильний біль під час дефекації. У зв'язку з травматизацією часто виникають тромбоз і запалення вузлів, гемороїдальні кровотечі.
При запаленні відмічається підвищення температури тіла, сильний біль у ділянці заднього проходу. Гемороїдальні вузли збільшені, різко болісні. Нерідко вузли, що випали, защемлюються внаслідок спазму сфінктера прямої кишки, вкриваються виразками, іноді некротизуються.
Кровотеча може бути невеликою у вигляді кількох крапель та прожилків крові в кінці дефекації і більш значною.
У зв'язку з постійною крововтратою розвиваєтьсяанемія, іноді з великим зниженням гемоглобіну (до 15— 20%).
Лікування. Консервативне лікування полягає насамперед у боротьбі з закрепом (приймання їжі, багатої на вуглеводи, лікувальна фізкультура, призначення проносного та клізм і т. ін.). Призначають дарсонвалізацію, сидячі прохолодні ванни після акту дефекації, гемороїдальні свічки.
В разі запалення вузлів хворим необхідний ліжковий режим, на ділянку вузлів накладають холодні примочки із свинцевою водою і 5—10 % мазь з анестезину, щодня роблять сидячі прохолодні ванни із слабким розчином калію перманганату. При тромбозі вузлів призначають лікування антикоагулянтами (неодикумарин (пелентан) та ін.) або місцеве, на шкіру навколо ануса, ставлять п'явки.
Операція показана при вираженому геморої, який супроводиться частими загостреннями або кровотечами.
Хірургічне лікування полягає в перев'язці гемороїдальних вузлів шовковою лігатурою. Після операції вузли мертвіють і на 7—8-й день відпадають.
Підготовка хворих до операції включає призначення проносного протягом 2 днів до операції і клізм увечері й уранці напередодні її. Після операції для затримки випорожнень протягом 6 днів призначають настойку опію по 10 крапель 3 рази на день. На 7-й день дають сольове проносне. Хворі після операції одержують обмежену кількість рідкої їжі і перебувають протягом 5—6 днів на постільному режимі.