Розвиток медичних знань та використання їх, в період сучасної медицини.

Невід'ємною складовою частиною яскравою і своєрідною культури стародавнього Єгипту було лікування. Воно виникло з практичного досвіду народу. Дійшли до нас папіруси медичного змісту являють собою лаконічні практичні керівництва для лікарів.

Перші уявлення про будову людського тіла (анатомія) єгиптяни отримували з практики бальзамування, яка також свідчила і про досягнення в області хімії (вчені вважають, що сучасне слово «хімія» походить від давньої назви Єгипту - «Ке-мет», або «Кхемет»).

Пізнання стародавніх єгиптян в області будови тіла були досить високі для свого часу і можна порівняти лише з досягненнями древніх індійців, з застереженням, що єгипетські тексти датуються II тисячоліттям до н. е., а індійські медичні трактати - першими століттями нашої ери.

Вже в середині II тисячоліття до н. е .. стародавні єгиптяни описали великі органи: мозок, серце, судини, нирки, кишечник, м'язи і т. д. Однак вони не піддавали їх спеціальному вивченню, що пов'язано, по всій ймовірно, з впливом догматів релігії.

Єгиптянам належить перше, що дійшли до нас опис мозку. Воно приведене у папірусі Е. Сміта, у якому рух мозку у відкритій рані порівнюється з «киплячою міддю». Стародавні єгиптяни помітили, що пошкодження мозку викликає хворобливий стан інших частин тіла (наприклад, параліч кінцівок), і, таким чином, поклали початок природно-науковим уявленням про мозок.

Особливу роль в житті людини вони відводили серця і судинам: «Початок таємниць лікаря - знання ходу серця, від якого йдуть судини до всіх членів, тому що всякий лікар, усякий жрець богині Сохмет, всякий заклинатель, торкаючись голови, потилиці, рук, долоні, ніг - скрізь стосується серця: від нього спрямовані судини до кожного члена...»- говориться в папірусі Р. Ебер-са. Таким чином, древні єгиптяни в середині II тисячоліття до н. е. володіли мистецтвом визначення хвороб пульсації судин, тобто пульсу, який вони спостерігали в різних точках тіла. Відомо, що найвищого розквіту в стародавньому світі пульсова діагностика досягла в давньому Китаї (тексти III ст. до н.е. і пізніше).

Причини хвороб стародавні єгиптяни пов'язували як з природними явищами (нездорова їжа, кишкові паразити, зміни погоди), так і з надприродними уявленнями (наприклад, вселення злого духа померлого в тіло хворого). За свідченням Геродота, вони були переконані в тому, що «всі людські недуги походять від їжі». Ось чому «шлунок свій вони очищають кожний місяць три дні підряд, приймаючи проносні засоби, і зберігають здоров'я блювотними і клистирами» (винахід клізми приписують єгиптянам).

Саму велику інформацію про внутрішніх хворобах і лікарський лікування у стародавньому Єгипті містить великий медичний папірус Р. Еберса (XVI ст. до н. е..), виявлений в 1872 р. у Фівах і названий по імені вивчав його вченого. Склеєний з 108 аркушів, він досягає в довжину 20,5 м і цілком виправдовує свою на-

\ звання «Книга приготування ліків для всіх частин тіла». Папірус містить близько 900 прописів ле-\ карств для лікування органів травлення, дихальних шляхів, вуха, горла і носа, опіків і кровотеч, очних хвороб, шкірних, паразитарних і багатьох інших захворювань. При складання ліків широко використовувалися рослини (цибуля, мак, фініки, лотос, гранат, алоє, виноград, папірус), мінеральні речовини (сурма, сірка, залізо, свинець, сода, алебастр, глина, селітра) та частини тіла багатьох тварин. Так, ліки для вигнання глистів («умертвіння хробаків») містила серед інших компонентів: кісточок фініків - У8, рослини ді-сарт-У8, солодкого пива - 25 частин. Пропис закінчувалася словами: «зварити, змішати, випити - вийде негайно». В ліки від сліпоти входили коров'яча печінка і мед. Деякі прописи були надзвичайно складними і включали до 37 складових. Основою для приготування ліків були молоко, мед, пиво. Багато компоненти лікарських 'Коштів до цих пір не ідентифіковані, що значно ускладнює їх вивчення.

Більшість рецептів в папірусі Еберса супроводжується посиланнями на магічні заклинання і замовляння, які, як вважали єгиптяни, відлякували злих духів. У цих же цілях в склад ліків часто включали неприємні на смак речовини: частини хвоста миші, виділення з вух свиней, екскременти і сечу тварин і т. д. Прийом таких ліків супроводжувався страхітливими замовляннями і заклинаннями.

Окремий розділ папірусу Еберса присвячений косметичним засобів. У ньому наводяться прописи ліків для розгладження зморшок, видалення родимок, зміни кольору шкіри, фарбування волосся та брів, посилення росту волосся і навіть для виправлення косоокості. Для захисту очей від палючого сонця і деяких заразних хвороб єгиптяни (як жінки, так і чоловіки) покривали повіки зеленої пас.той, що містить солі сурми і порошок малахіту, при цьому очам надавалося мигдалеподібна форма. Єгиптяни носили перуки, які надягали поверх коротко стрижених волосся (що сприяло попередження вошивості). Перука складався з безлічі туго переплетених кісок і, захищаючи від палючого сонця, замінював головний убір. Давність цих традицій дає підстави вважати стародавній Єгипет батьківщиною косметики.

У стародавньому Єгипті були поширені деякі важкі інфекційні (віспа, малярія, чума) і паразитарні' захворювання. Про це свідчать описи істориків, оспенные пустули на шкірі обличчя Рамсеса II, паличка чуми, виявлена при обстеженні мумій та інші безперечні докази.

Долина Нілу була великим вогнищем важких глистових захворювань сечостатевого і кишкового шистосомбзов. Ці хвороби описані під назвою Ста в папірусах Еберса, Хьорста,. Берлінському і Лондонському. Стародавні тексти повідомляють, що характерними ознаками захворювання ааа були наявність черв'яків в організмі, поява крові в сечі («єгипетська гематурія»), ураження прямої кишки і пронос. Існування шистосоміазу в стародавньому Єгипті підтверджується дослідженням єгипетських мумій'(XX династія, XII ст. до н. е..), у нирках яких виявлено велику кількість яєць його кальцифицированных збудника - Schistosoma haematobium.

Сьогодні відомо, що збудник шистосоміазу поширюється водним шляхом через проміжного господаря - молюска. Звідси зрозуміло, чому спорудження зрошувальних систем в стародавньому Єгипті сприяло широкому поширенню цього захворювання на всій території країни. З первинного ареалу в Єгипті bilharzia проник на інші території Африки і Азії. Великий осередок сечостатевого шистосоміазу виник і в стародавній Месопотамії, де також споруджувалися зрошувальні системи. У XVI-XVIII ст. він був завезений в Америку. Про це захворювання писали історики середньовічного арабоязычно-го Сходу і французькі лікарі, які супроводжували Наполеона в його похід у Єгипет. В даний час шистосо-мозами уражено близько 200 мільйонів жителів нашої планети; понад 500 мільйонів піддаються ризику зараження. Цілеспрямована програма по боротьбі з цим захворюванням здійснюється під керівництвом Всесвітньої організації охорони здоров'я з 1958 р. за пропозицією Єгипту - країни, населення якої і сьогодні найбільш уражено шистосомо-зом.

У стародавньому Єгипті був складений найдавніший з дійшли до нас текстів про будову людського тіла і оперативному лікуванні (хірургії) - хірургічний папірус Едвіна Сміта, датується XVI ст. до н.е.

У 1930 р. американський єгиптолог Дж. Р. Брэстед (Breasted J. Н.) вперше опублікував його иератический (полускорописный) текст, транслітерацію в ієрогліфах та переклад на англійську мову з великими коментарями у вигляді окремого тому .

Текст трактату розташований на папірусному стрічці довжиною 4,68 м і шириною близько 33 див. Він складається з 17 колонок, в яких описаньг 48 випадків травматичних пошкоджень кісток черепа, мозку, шийних хребців, ключиць, передпліччя, грудної клітки і хребетного стовпа, а також способи їх лікування при повній відсутності елементів магії і містики.

Лікарська етика Єгипту того часу вимагала, щоб лікар, оглянувши хворого, відкрито повідомив йому про передбачуваний кінець лікування однією з трьох фраз: 1) «це хвороба, яку я можу вилікувати»; 2) «це хвороба, яку я, можливо, зможу вилікувати»; 3) «це хвороба, яку я не зможу вилікувати».

У тих випадках, коли лікування було можливим, автор папірусу дає чіткі рекомендації лікарів, як йому слід діяти.

У той же час в папірусі Сміта описані явно безнадійні випадки травматичних пошкоджень, які мають для лікаря лише теоретичне значення. Серед них найдавніше опис параліч верхніх і нижніх кінцівок з втратою мови і слуху, які автор папірусу пояснює пошкодженням мозку: в результаті трагічного падіння людини з великої висоти голова увійшла в плечі, хребет зламаний в трьох місцях, хребці втиснені один в інший.

При лікуванні переломів стародавні єгиптяни застосовували дерев'яні лубки («шини») і туге бинтування пошкодженої кінцівки лляною тканиною, просоченою смолою.

Проте В цілому дійшли до нас джерела дають досить обмежене уявлення про оперативних втручаннях у стародавньому Єгипті: відомо про лікування ран (папірус Е. Сміта), ритуальне обрізання (рельєфи на стінах гробниць і храмів) і про кастрацію євнухів для гаремів фараонів.

Для позначення пацієнтів у давньоєгипетському мовою існувало спеціальне слово херидес. Буквально воно означало «той, хто під ножем», але вживалося в більш широкому сенсі. Так називали і укушених змією та інших хворих, які потребували лікувальної допомоги «без ножа».

У стародавньому Єгипті здавна існувала професія цілителя зубів- «він, який піклується про зубах» (рис.26). Хвороби зубів і ясен описані в папірусах Середнього і Нового царств. Зубний біль і руйнування зуба єгиптяни (як це вже зазначалося) пояснювали наявністю «хробака, який - росте в зубі». Лікування зубів було консервативним. Воно полягало в прикладанні до хворого зуба або ясен лікувальних паст і розчинів. В папірусі Еберса наведено 11 прописів таких ліків, які сприяли оздоровлення порожнини рота і зміцненню зубів, лікували запалення ясен і знімали зубний біль, тобто надавали місцевий лікувальний ефект, однак це не зупиняло подальшого розвитку захворювання.

Стародавні єгиптяни не. лікували каріозних зубів і не знали оперативного зубоврачевания, в результаті чого були широко поширені важкі запальні захворювання окістя, що приводили до змін щелепи (рис. 27) і прижиттєвого випадання зубів. Навіть у фараонів, при яких служили «головні зубовраче-ватели Великого будинку» (грец. пер ат - великий будинок; звідси сталося - фараон) не виявлено ніяких слідів пломбування каріозних порожнин, заповнення зубів золотом або іншими металами. Єдиним свідченням використання золота в зубоврачевании у стародавньому Єгипті є знахідка двох нижніх молярів, сполучених між собою тонкою золотий дротом по лінії шийок зубів обох.

Велике значення в стародавньому Єгипті надавалось дотриманню традиційно встановлених гігієнічних вимог і тісно пов'язаному з ними попередження хвороб. Традиції і звичаї наказували охайність в побуті та помірності в їжі: «Єгиптяни... п'ють тільки з мідних посудин, які чистять щодня... Сукні носять полотняне, завжди свежевымытое, і це становить для них предмет великої турботи. Обрізають себе заради чистоти, воліючи бути охайними ніж красивими. Жерці через день стрижуть собі волосся на всьому тілі для того, щоб не мати на собі ні воші, ні якої-небудь інший скверни під час служіння богам. Одяг жерців тільки полотняна, а взуття з папірусу... Миються вони два рази в день і два рази за ніч» (Геродот).

Не випадково елліни (греки) вважали єгиптян «винахідниками» медицини, і в особливості попереджувальної медицини.

Передача медичних знань у древньому Єгипті була тісно пов'язана з навчанням складного иероглифическому листа, яке здійснювалося у спеціальних школах писців при храмах і вищих школах писців - «будинки життя» (егип. пер анх) у великих містах: Геліополь, Саіс і ін. Оскільки знання носили головним чином прикладний характер, в школах навчали математиці, архітектурі, підготовки, лікування, астрономії, а також таємницям культів і обрядів. Учні вивчали, переписували стародавні папіруси, оволодівали мистецтвом каліграфії і стилістики, осягали «правила прекрасної мови» (ораторської мистецтва). Разом з тим медичні знання продовжували передаватися і за спадок від батька до сина.

Будинки життя були також і місцем зберігання стародавніх папірусів, багато з яких вважалися священними. До нас дійшли лише треті або четверті списки цих древніх сувоїв.

За часів Геродота у єгипетські школи приймали добре підготов-лених заможних іноземців, що сприяло широкому поширенню медичних знань стародавніх єгиптян в інших країнах стародавнього світу. Згодом видатні філософи і письменники античного світу відзначали історичне значення культури стародавнього Єгипту для становлення давньогрецької культури.

Єгипетські лікарі користувалися загальним визнанням в стародавньому світі. Правителі багатьох країн запрошували їх на службу до двору. За сзі- -свідченням Геродота, перський цар Кір II Великий (558-529 рр. до н. е.) просив фараона Амасіса (570-526 рр. до н. е.) надіслати йому «кращого в цілому Єгипті» цілителя очей. «Лікарське мистецтво,- писав Геродот,- розділене у них таким чином, що кожен лікар виліковує тільки одну хворобу. Тому скрізь у них повно лікарів; одні лікують очі, інші голову, треті зуби, четверті шлунок, п'яті внутрішні хвороби».

Геродот відвідав долину Нілу в V ст. до н. е.., коли давня культура Єгипту налічував щонайменше три тысячелетия.и хилилася до завершення своєї славної історії (в той час як Еллада тільки вступала в епоху розквіту - класичний • період). До того часу Єгипет вже зробив (і на протягом усієї своєї історії продовжував надавати) величезний вплив на розвиток культури і медицини народів Азії, Африки і Європи.

Висновки:

• Стародавній Єгипет - країна дивна і загадкова. Поцятковані написами стіни храмів, колони, стели, предмети домашнього вжитку і папіруси зберегли пам'ять про єгипетської цивілізації. Завдяки розшифровці всіх цих написів перед світом постала одна з найбільш яскравих сторінок стародавньої історії людства. Допитливому погляду вчених відкрився надзвичайно високий рівень знань стародавніх єгиптян в багатьох областях і особливо в медицині.

• ЗМІСТ медичний папірус, Наші знання про давньоєгипетської медицині засновані на текстах стародавніх медичних посібників та збірників приписів, що свідчать про ерудиції лікарів і їх ставлення до хворих. До наших днів збереглося всього десять медичних папірусів, які отримали свої назви на ім'я перших власників (Едвін Сміт, Херст, Чес-тер-Бітті, Карлсберг), або за місцем знахідки (Кахунський, з Рамсессума), або за назвою міста, де зберігаються (Берлінський, Лондонський, Лейденський), або по імені першого видавця (Г. Еберса).

• Найбільш древнім медичним папірусом є Кахунський, що датується близько 1950 до н.е. Папірус був знайдений в Файюмском оазисі, недалеко від селища Іллахун, але помилково названий Кахунскою. Папірус складається з трьох частин, присвячених медицині, ветеринарії та математики. Перші два аркуші містять 17 гінекологічних рецептів. В якості ліків рекомендується пиво, молоко, фініки, трави і деякі речовини. В цілому цей розділ має багато спільного з рецептами папірусів з Рамсессума і Еберса. Третій аркуш містить 17 рецептів, що стосуються визначення вагітності (станом жіночих грудей, кольором обличчя та очей), з'ясування статі майбутньої дитини. Рекомендації аналогічні тим, які викладені в Берлінському папірусі. Настільки ж давніми є два папіруси з Рамсессума IV і V. Папірус IV - це магічно-медичний, що нагадує Кахунський, що багато в чому допомогло заповнити лакуни останнього.

• У Стародавньому Єгипті всі досягнення в медицині зв'язувалися з ім'ям бога Імхоте-па. У його честь споруджувалися храми, в яких жерці виліковували страждають від різних недуг, керуючись настановами Имхотепа. Вдячні пацієнти після одужання замовляли у відомих і зовсім недосвідчених скульпторів статуетки Имхотепа, на постаментах яких висловлювали свою вдячність великому богу-лікарю. Статуетки, здебільшого бронзові, відрізнялися витонченістю і ретельністю виготовлення, зустрічаються статуетки з фаянсу, але більш грубі. Як правило, Імхотеп представлений сидячим з розгорнутою на колінах папірусом. У рідкісних випадках Імхотеп зображувався без папірусу або стоять.

• Довгий час вважали, що Імхотеп - це міфічний образ, створений народною фантазією. Деякі єгиптологи доводили, що Імхотеп - це якась іпостась бога Птаха, викликана потребою в нових божествах, що втілюють прояв інтелектуальних здібностей. А видатний єгиптолог минулого століття Ф.Ціммерманн доводив, що Імхотеп - це результат обожнювання часто згадуваною в текстах формули «їм-Імхотепа» - «що йде в світі».; Однак при більш ретельному вивченні документів, пов'язаних з ім'ям Имхотепа, єгиптологи отримали безліч свідчень того, що Імхотеп - це реально існувала особистість, дивно талановитий і різнобічно обдарована людина. Сорок вісім століть тому Імхотеп був «звичайним» смертним, сучасником фараона III династії Джосера. Потім Імхотеп є напівбогом, тобто людиною, якій боги дарували безсмертя. А ще через кілька століть на протягом майже трьох тисячоліть його шанують як повноправного бога - бога лікування. З IV століття н.е. починається період поступового забуття Имхотепа, і тільки після розшифровки давньоєгипетських ієрогліфів в XIX столітті ім'я Імхотепа починає поступово відроджуватися з небуття.

• Ставлення до лікування, відноситься бог Тот, зображуваний у вигляді людини з головою ібіса або в образі павіана. Той - бог науки, законів і священних книг, передбачав за посередництвом жерців королівським матерям народження їхньої божественних дітей.; Одна з головних єгипетських богинь, Иси-так, завжди покликана на допомогу хворим, особливо дітям. Вона вважалася засновницею лікування за допомогою магії. Зображувалась вона у вигляді молодої жінки з короною у вигляді сонячного диска, обрамленого рогами богині Хатор. В руках Ісіда завжди тримала ієрогліфічний знак «анх», що означає «життя». Мистецтвом лікування володів і син Ісіди - Гор.

• ГІГІЄНА в профілактичних цілях і здоровій людині рекомендувалося раз на десять днів приймати блювотні та проносні ліки. Єгиптянам наказували помірність у їжі, охайність, обов'язковість частих обмивань і розтирань тіла мазями. Вони зобов'язані були носити чисто випрану полотняне нижню білизну. Вкрай негативно вони ставилися до носіння вовняного одягу, в такому одязі заборонялося входити в храм. Єгиптяни серйозно ставилися до загартовування в дитячому віці, діти зобов'язані були ходити босоніж. До області гігієни слід віднести і обов'язкове винищення комах в будинках.

• ФАРМАКОЛОГІЯ У збережених папірусах міститься безліч рецептів ліків. Трави - коріння, стебла, листя, плоди - використовувалися або сухими, або свіжими, розтертими і просіяними або розмоченими і прокип'яченими. Вони змішувалися з пивом, оцтом, медом або жиром. На підставі вивчення рецептів вдалося розшифрувати назви окремих рослин. Серед них зустрічаються такі, які з успіхом застосовуються і в наші дні: алое, аніс, білена, насіння льону, подорожник, цибуля, мак, фінік, ялівець. А ось приклади описів з нерозгаданих рецептів: рослина «сенутетраста на животі», тобто повзуче; рослина надітий »- у нього квіти, як у лотоса; а також «ДІУ», «Шау» і т.п.

• ФІЗІОЛОГІЯ Єгиптяни здогадувались про важливість системи кровообігу, але більш важливою субстанцією вважали «пневму», понимаемую, як міститься у повітрі невидима речовина. З повітрям «пневма» надходить у легені, звідти в серце, а потім по артеріях розноситься по всьому тілу. За переконаннями єгиптян, здоров'я людини зберігається лише, до тих пір, поки властивості крові і «пневми» нормальні. Хвороба - результат зміни цих властивостей, що мають характер гниття.

• ХІРУРГІЯ У Стародавньому Єгипті були відомі методи лікування переломів кісток, хоча описів таких ми і не знайдемо в збережених папірусах. У даному випадку підставою для такого твердження є численні знахідки добре зрощених кісток у мумій, похованих навіть на початку III тисячоліття до н.е. В окремих випадках збереглися і лубки навколо кінцівок з матеріалом, що нагадує бинти. & nbsp; Судячи із зображень в храмах, єгипетські хірурги робили ампутації, перев'язували гнійні рани, ставили банки, для чого використовували роги тварин. Наважувалися вони і на більш складне хірургічне втручання. Скальпелі, ножі, голки з ретельно відполірованою поверхнею відомі нам за знахідками в гробницях. Там же знайдено кошти для припікання, використовувані для руйнування пухлин і зупинки кровотеч.

• ОФТАЛЬМОЛОГІЯ в папірусі Еберса хворобам очей присвячено 9 «сторінок» тексту. Крім звичайних визначень страждань, таких, як сліпота, кров в оці, запалення очей, описуються катаракта (помутніння кришталика ока), лейкома (більмо) і т.п. У папірусі наводиться опис прийомів лікування очних хвороб. Після деяких рецептів в папірусі зроблені позначки червоним чорнилом: «Зауваж це, оскільки це дійсно хороший засіб». Цікаво відзначити, що лікарі Стародавнього Єгипту прекрасно знали про існування зв'язку між захворюваннями очей і вух. Це можна частково пояснити їх знаннями про розподіл кровоносних судин, які направляються спершу до скронь і вухам, а потім до очей, а може бути на підставі спостережень, коли при стражданнях очей постійно відзначаються свердлячі і болісні болі в вухах.

• СТОМАТОЛОГІЯ Обстеження черепів, знайдених під час розкопок могил III тисячоліття до н.е., показало, що єгипетські дантисти виробляли операції з видалення гною при запаленні окістя, скріплювали хитаючийся зуб з сусіднім золотий дротом. Ці лікарі в давньоєгипетських текстах називалися «ті, які піклуються про зуби». Для оздоровлення порожнини рота, зміцнення зубів і припинення процесу запалення ясен лікарі рекомендували прикладати пасти і проводити полоскання рота розчинами і настоями деяких трав. Танатологія наука про смерть і її ознаках, про проблеми полегшення передсмертних страждань хворого. У Єгипті смерть вивчалася тисячоліттями. Існувало спеціальне керівництво «Книга мертвих». Крім міфологічних описів у ньому містяться настанови вмираючому, а також правила поведінки для тих, хто проводжає людину в останню путь. У зв'язку з тим що людина, як вважали єгиптяни, повинен померти у свідомості, то жерцям наказували активні маніпуляції з його сонною артерією. & nbsp; Єгипетська танатологія і теоретично і практично розробила основні положення того світогляду, який позбавляє людину від страху перед смертю. Неможливо придумати щось краще для заспокоєння відходить душі, ніж пропонована давньоєгипетської релігією ідея продовження життя в іншому світі. За смертю слідував новий вид «життя», який має продовжуватися за бар'єром смерті за допомогою збереження тіла, уваги, що виявляється до мумії, і всього того, що передбачалося в соціальних, економічних і релігійних звичаях. З цієї причини єгиптяни і досягли величезних успіхів у бальзамуванні трупів.

• Перші спроби бальзамування відносяться до III тисячоліття до нашої ери. Це підтверджується розкопками стародавнього поховання цього періоду, проведеними англійським археологом Джеймсом Квібеллом. У процесі цих розкопок і був виявлений труп молодої жінки, який вважається найдавнішою єгипетської мумією. Спроба виявити склад смол і трав, що використовуються при бальзамуванні, була зроблена французькими вченими під час дослідження мумії фараона Рамсеса II. Результати цих досліджень виявилися настільки несподіваними, що було прийнято рішення не інформувати про це широку громадськість. Причиною стало виявлення палеобіології Мішелем Ласко пилинок тютюну і подрібненого чорного перцю на бинтах, вийнятих з черевної порожнини фараона. Мало того, М.Ласко довів, що неодмінною частиною бальзамують смол є нікотин.

Стародавній Єгипет - це скарбниця медичних знань.

Список використаної літератури 1. Древние цивилизации. – М., 1989. 2. История Древнего мира. Расцвет древних обществ. – М., 1989. 3. Історія світової культури. – К., 1993, 4. Історія світової та української культури. – К., 2000. 5. Історія світової культури. Культурні регіони. – К., 1997. 6. Історія української та зарубіжної культури. – К., 1999.