Методика обчислення окремих статей поточних витрат

Витрати на сировину, основні матеріали обчислюються на підставі норм витрат на одиницю продукції і цін.

Витрати на енергоресурси обчислюються за нормами витрат, технічними характеристиками устаткування і тарифами на енергію.

Основна заробітна плата передбачає обчислення витрат на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції на основі норм витрат праці та тарифних ставок.

Додаткова заробітна плата (оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін.) обчислюється у відсотках від основної.

Відрахування на соціальні потреби – у відсотках від суми основної та додаткової заробітної плати.

Амортизаційні відрахування обчислюються за встановленнями нормами амортизації основних виробничих фондів від балансової (повної первинної) вартості.

Утримання та експлуатація устаткування обчислюються методом розподілу цих витрат пропорційно основній зарплаті виробничників.

Витрати на охорону праці обчислюються у відсотках від суми основної зарплати виробничників.

Загальновиробничі, загальногосподарські витрати визначаються пропорційно основній зарплаті виробників.

Позавиробничі витрати визначаються методом розподілу цих витрат пропорційно виробничій собівартості (сумі витрат на виробництво продукції).

Визначення економічної ефективності капітальних вкладень

У практиці економічних розрахунків розрізняють «загальну» (абсолютну) і «порівняльну» економічну ефективність.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюються зіставленням величини економічного ефекту з величиною самих витрат.

Для виробничого підприємства абсолютна ефективність інвестицій оцінюється через показники:

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Е_аб):

, або , (грн.),

де П – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн.;

П – загальна сума прибутку для новостворюваних об'єктів, грн.;

К – загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкладень), грн.

2. Строк окупності капіталовкладень Т_ок, який є оберненим показником до Е_аб.

, роки

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Е_аб повинен зіставлятися з нормативним коефіцієнтом Е_н = 0,15. Якщо Е_аб > Е_н, то вкладення капіталу вважають доцільним.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (З_прив):

де С_і – собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн.;

K_і - капіталовкладення по і-ому варіанту, грн.;

З_прив – можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, за якого сума приведених витрат є мінімальною.

Розрахунковий строк окупності додаткових капітальних вкладень (Т_ок) за певним варіантом обчислюється:

, років

де К₁, К₂ – сума капіталовкладень за першим і другим варіантами, грн.;

С₁, С₂ – собівартість річного випуску продукції за першим і другим варіантами, грн.

Рішення про доцільність впровадження нової техніки, реконструкцію, модернізацію приймається на основі економічного ефекту, що приходиться на річний обсяг виробництва нової техніки у розрахунковому році (річний економічний ефект), та терміну окупності.

Річний економічний ефект (Е_р) в грн.:

, або

де З₁, 3₂ – приведені затрати на одиницю продукції, що виробляється за допомогою базової та нової техніки, грн.;

С₁, С₂ – собівартість одиниці продукції, що виробляється за допомогою базової та нової техніки, грн.

К₁, К₂ – питомі капітальні витрати на одиницю продукції, що виробляється за допомогою базової та нової техніки, грн.

А₂ – річний обсяг виробництва продукції за допомогою нової техніки в розрахунковому році, натур. одиниці.

Розрахунковий строк окупності капітальних вкладень повинен зіставлятись з нормативним терміном окупності Т_н = 6,7 років. Якщо Т_ок <Т_н, то вкладення капіталу вважаються доцільним.