1 Навчальні елементи дисципліни

Біологія – це комплекс наук, які відрізняються за предметом вивчення і вивчають життя як особливу форму руху матерії, закони її існування і розвитку.

Геном – сукупність генів, що знаходяться в гаплоїдному наборі хромосом.

Генотип – сукупність спадкових факторів організму: генів, хромосом, пластид, мітохондрій.

Гомеостаз – постійність складу внутрішнього середовища організму. До внутрішнього середовища людини належить кров, лімфа, міжклітинна рідина.

Еволюція – процес історичного прогресивного розвитку органічного світу шляхом поступового пристосування живих систем до безперервно змінюваних умов існування.

Екологія – біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізмових систем: популяцій, біоценозів і біосфери.

Експресивність – ступінь прояву ознаки в різних умовах середовища. Під експресивністю розуміють ступень фенотипного прояву гена.

Загальна біологія – комплексна наука, що вивчає основні та спільні для всіх живих організмів закономірності живої природи: полярність, симетрію, зональність, адаптивність, циклічність, детермінізм, спадковість і мінливість.

Конституція – достатньо стабільна комплексна біологічна характеристика людини, варіант адаптивної норми, що відображає реактивність та резистентність організму до факторів середовища.

Мінливість – здатність організмів змінювати свій фенотип і генотип у конкретних умовах зовнішнього середовища.

Ноосфера – фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність біосфери є головним визначальним фактором її функціонування.

Норма реакції – діапазон мінливості, в межах якого один і той самий генотип здатний давати різні фенотипи залежно від умов середовища.

Онтогенез – повний цикл індивідуального розвитку кожної особини, в основі якого реалізація спадкової інформації на всіх стадіях існування в певних умовах зовнішнього середовища; він починається утворенням зиготи і закінчується смертю.

Пенетрантність – процентне співвідношення особин, у яких даний ген проявляється у фенотипі, до загальної кількості особин, у яких ген міг би проявитися.

Природний добір – процес збереження та виживання організмів, більш пристосованих до умов певного середовища, й загибелі менш пристосованих. Він є наслідком боротьби за існування, основним фактором еволюції.

Рівні організації живої матерії – молекулярний, клітинний, організмовий, популяційно-видовий, біогеоценотичний, біосферний.

Синтетична теорія еволюції – результат розвитку дарвінізму, генетики, екології та інших біологічних наук.

Спадковість – властивість організмів повторювати в ряді поколінь подібні ознаки будови та функцій та забезпечувати специфічний індивідуальний розвиток в певних умовах середовища.

Фенотип – сукупність усіх ознак і властивостей організму, які є результатом взаємодії генотипу з зовнішнім середовищем.

Філогенез – історичний розвиток організмів, еволюція органічного світу чи окремих систематичних груп.