6.Дайте характеристику античної системи освіти та виховання.

Школа і педагогіка пройшли багатовіковий історичний шлях. На цьому шляху педагогіка поступово перетворювалась в науку.

Позитивні педагогічні ідеї часто втрачались, а потім відроджувались, але вже в іншому образі. Розвиток освітньо-виховних інститутів був неоднозначним процесом, що мав багато протирічь. Його рівень, межі та результати ставали все більш вагомими.

Вивчення історії школи та педагогіки — важлива умова формування загальної педагогічної культури, оскільки воно дає знання про процес розвитку теорії і практики виховання та освіти і допомагає становленню світогляду та педагогічної майстерності вчителя.

Відродженню і успішній розбудові національної системи освіти в Україні великою мірою може прислужитися використання досвіду педагогів, древніх мислителів Античного світу. Такий досвід був нагромаджений в Серед-земноморському центрі Античного світу, де панували традиції греко-римської культури.

Досліджуючи і вивчаючи історію педагогіки і школи з прадавніх часів, нам, майбутнім вчителям, стає легше уявити хід і результати взаємодії суспільства, з одного боку, і школи та педагогіки — з іншого. Виникає система знань про те, як школа і педагогіка створювали суспільства й цивілізації, як в сфері виховання і навчання закріплювались набуті культурні цінності.

Формується уява про те, що школа і педагогіка ще з давніх часів завжди були помітними (хоча і не єдиними) рушійними силами культурної та громадської еволюції. Досліджуючи систему виховання Древньої Греції і Риму, слід вказати на актуальність вивчення цього періоду в історії педагогіки. Вона полягає в тому, що саме в цю добу (в III – I тис. до н. е. — I – II ст. н. е.), і саме на цій території наука, освіта та виховання набули свого найбільшого розмаху.

Метою даної роботи є вивчення систем виховання в Античному світі, встановлення між ними зв’язків, а також дослідження творчої спадщини видатних педагогів і мислителів минулого.

Предмет — система виховання та освіти в Древній Греції і Римі.

Об’єктом нашого дослідження є розвиток педагогіки і шкільництва в епоху Античного світу.

7.Спартанська та афінська системи виховання: порівняльно-зіставлений аналіз.

Тут виховання мало виражений індивідуалістичний характер. Афіняни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Кінцевою метою вихованнявиступала гармонійно розвинута особистість. Ця мета визначалася грецьким поняттям "калокагатiя" (внутрішня і зовнішня досконалість).  Ідеальна людина – той, хто прекрасний тілом i душею.

Сімейне виховання для хлопчиків тривало до 7 років, а для дівчаток – до заміжжя. Виховання дiвчаток було обмеженим i замкнутим. Вони перебували в окремих частинах житлових приміщень – гінекеях. Хлопчики після 7 років починали відвідувати школу. З метою уникнення небажаних вуличних знайомств, хлопчика у школу і зі школи супроводжував спеціально приставлений раб –педагог (з гр.: “пайс“ – дитина, “аго“ – веду за руку)

Школа (“схоле“) з грецької означає спокій, дозвілля. У подальшому цим словом називали бесіди філософів з учнями, а ще далі – i шкільні заняття взагалі.

Школи були приватними i платними. Окремо існували мусичнi i гімнастичні (палестри) школи. Перші давали всебічний інтелектуальний розвиток, а другі – таку ж культуру тіла.

Відвідування мусичної школи припадало на вік з 7-16 р.; у 12-16 р. хлопчики займалися паралельно ще й у гімнастичній школі. У подальшому (16-18 р.) найбільш забезпечена частина молоді поступала до державних гiмнасiїв – навчальних закладів підвищеного типу. Весь освітній шлях закінчувався 2-рiчноюефебією (18-20 р.) – військовою службою.

Мусична школа (з гр.: “мусична“ – мистецтво муз) мала два відділи – граматиста i кiфариста. Тут заняття проводили вчителі – дидаскали (“дидаско“ – я вчу).

У школi граматиста навчали читати, писати i рахувати. У процесі навчання грамоти застосовувався "буквоскладальний метод". Для письма використовували навощені дерев’яні дощечки, по яких писали загостреними паличками – стилем. Вивчали всі чотири арифметичні дії. Рахувати вчилися за допомогою пальців, камінчиків та рахувальної дошки (абаки). Цифри позначалися за допомогою букв алфавіту.

У школі кiфариста давалася літературна i музична освіта. Вивчали твори Гомера, Гесiода, а з кінця V ст. до н. е. студіювали Есхiла, Софокла, Еврiпiда. Літературні твори часто декламували в музичному супроводі. Частіше всього у школі навчали гри на лірі i кефалі. Тісно з музикою стояло навчання співу.

У гімнастичній школі – палестрі (палестра – майданчик для занять гімнастикою) хлопчики займалися системою фізичних вправ, які отримали назву п’ятиборство. Сюди входили: біг, боротьба, стрибки, метання диска i метання списа. Крім цього, у систему фізичних вправ школи входило і плавання. На чолі цієї школи стояв учитель – педотриб – спеціаліст з усіх видів гімнастики.

Гiмнасiй – державний навчальний заклад підвищеного типу в Афінах. У V-IV ст. до н. е. тут нараховувалося три гiмнасiя, що ут­римувалися за державний рахунок:Лiкей, Академія i Кiносарг. Тут молодь досконало вивчала філософію, політику, ораторське мис­тецтво, літературу, а також продовжувала займатися гімнастикою.