Висновки.

У цілому, розвиток вітчизняного ринку мінеральних добрив стримує відсутність відповідної фінансово-матеріальної бази; кадровий персонал не готовий до копіювання західних моделей, недосконалість відповідних національно-державних умов та законодавчої бази. Тому вітчизняний ринок мінеральних добрив, з метою нарощування виробництва та експорту продукції, потребує реорганізації основних видів діяльності (позитивної зміни кількісно-якісних параметрів маркетингової діяльності, сфери виробництва та зв'язків з постачальниками сировини, транспортної діяльності та сфери збуту), а також інтенсивного розвитку додаткових видів діяльності (розвитку експортоорієнтованих фінансових послуг, внутрішньої корпоративної інтеграції та міжкорпоративного співробітництва, створення і активного використання торгової марки). Такий підхід до реорганізації галузі означатиме використання науковообгрунтованої конкурентної стратегії, яка реалізується у свідомому формуванні міжнародної конкуренції.

З точки зору тенденцій імпорту аміаку привертають увагу кілька моментів: по-перше, різке його нарощування країнами Північної Америки, Латинської Америки  та країнами Західної Азії; по-друге, скорочення імпорту у країнах Західної Європи та Близького Сходу.

Отже, на конкурентну позицію українських експортноорієнтованих підприємств галузі впливають наступні фактори:

- головними світовими імпортерами азотних мінеральних добрив є країни Південної та Західної Азії, внутрішнє виробництво в яких не здатне задовольнити нарощування попиту для розвитку сільського господарства в умовах економічного зростання та боротьби з бідністю;

- хімічний комплекс країн СНД та Східної Європи займає достатньо стійку позицію на світовому ринку, яка в розрізі окремих видів азотних добрив коливається в межах 25-20 % (при цьому, частка у світовому виробництві, наприклад, аміаку, лише 14-16 %).

Основні експортні потоки вітчизняних виробників азотних добрив спрямовані у бік споживачів з Азії, що, в цілому, відповідає загальній ситуації на глобальному ринку мінеральних добрив.

Можна зробити наступні висновки стосовно експортної спрямованості діяльності вітчизняних виробників мінеральних добрив на ринку Туреччини:

- пропонуючи на ринку широкий асортимент продукції хімічної промисловості, підприємства при цьому намагаються, в першу чергу, сконцентрувати зусилля на виробництві тих товарних позицій, які забезпечують конкурентні переваги на зовнішніх ринках – карбаміду, аміаку та аміачної селітри;

- за окремими видами азотних добрив спостерігається домінуюча орієнтація на продаж на зовнішніх ринках, що виражається у експортних поставках у розмірі 70-95 % від усього виробництва певного товару;

- зважаючи на присутність на вітчизняному ринку виробництва азотних добрив лише 6 підприємств, некоректно говорити про високий рівень концентрації у виробництві того чи іншого виду добрив, про те, певні риси спеціалізації виділити можна.

Досить типовою є використання наступних принципів для побудови збутових каналів для експортного продажу азотних мінеральних:

• продуктового, який визначає необхідність доступу до інфраструктури торгівлі певними видами добрив;

• організаційного, що використовує збутові можливості спеціалізованих посередницьких структур світового ринку азотних добрив.

Розвинена транспортна інфраструктура України та специфіка транспортування окремих видів мінеральних добрив визначають домінуюче використання прямих продаж товару українськими виробниками. Інвестиційна складова конкурентної позиції українських виробників мінеральних добрив безпосередньо пов’язана з існуючими технологіями виробництва.