3. Ефективність виробництва.
Ефективність виробництва характеризує співставлення результатів та затрат виробництва.
Основні показники ефективності виробництва:
Продуктивність праці показує наскільки ефективно використовується робоча сила при виробництві товарів і послуг:
ПП = продукція / витрати живої праці,
де ПП — продуктивність праці; продукція (товари і послуги — у натуральному чи грошовому виразі); витрати живої праці (кількість працівників чи відпрацьованого ними часу у днях чи годинах).
Трудоємність - це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції:
Тє= витрати живої праці / продукція,
Фондовіддача характеризує ефективність використання основних засобів виробництва:
Фв = продукція / вартість основних фондів,
де продукція — вироблені товари і послуги у грошовому виразі; вартість основних фондів — вартість верстатів, машин, устаткування, споруд.
Фондоємність - це показник, зворотний фондовіддачі, який показує ту кількість основних фондів, що витрачається на виробництво одиниці продукції у грошовому виразі:
Фє = вартість основних фондів / продукція,
Матеріаловіддача показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів:
Мв = продукція / вартість матеріалів,
де вартість витрачених матеріалів — витрати на сировину, матеріали, паливо.
Матеріалоємність - це витрати сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції чи на одну гривню виробленої продукції:
Мє = вартість матеріалів / продукція,
Інтегральний показник ефективності:
Ев = Y / (П+МВ + кК),
де Ев - ефективність виробництва; Y — валовий національний продукт; П - витрати живої праці (фонд заробітної плати в країні); MB — матеріальні витрати (вартість предметів праці); к — коефіцієнт переведення величини основного капіталу в поточні витрати (з урахуванням його зносу); К — основний капітал (у вартісному виразі).
Про ефективність виробництва фірми чи галузі свідчать показники норми прибутку й рентабельності. Норма прибутку визначається як відношення річного прибутку до собівартості продукції, норма рентабельності — як відношення річного прибутку до вартості авансованих на її виробництво основних і оборотних фондів.
4. Власність в економічному розвитку.
Власність — це економічні відносини, що складаються між людьми з приводу присвоєння благ. Внутрішню структуру власності утворюють відносини володіння, розпорядження і користування.
Володіння — документальна фіксація права власності. Розпорядження — управління об'єктом власності. Користування — застосування об'єкта власності.
Приватна власність — це такі відносини, коли економічний суб'єкт ставиться до об'єктів власності як до своїх, тобто, будучи відокремленим, він незалежно від інших зосереджує усі власницькі правомочності у своїх руках. Приватна власність, що ґрунтується на найманій праці характеризує відчуження безпосереднього трудівника від праці, власності та управління.
Державна власність – це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади.
Державна власність поділяється на загальнодержавну і муніципальну (комунальну).
Змішана власність поєднує різні форми власності — приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних суб'єктів.