1.Структура алгоритму цр

Цілерозподілом прийнято називати процес вироблення рішення на знищення цілей у ході відбиття ударів повітряного супротивника. Головна вимога, пропонована до рішення, - досягнення найбільшого ефекту від застосування угруповання військ ПВО. Сутність завдання складається у встановленні того, які з'єднання, частини, підрозділи, вогневі одиниці, у якій кількості, як і коли зобов'язані діяти по кожній з підлягаючому знищенню цілей.

Цілерозподілення - одне з найбільш відповідальних завдань, розв'язуваних в АСУ при керуванні вогнем ЗРК і ЗАДО. Центральне положення цілерозподілення в загальному процесі керування бойовими діями обумовлюється тим, що саме на цьому етапі виробляються рішення, від правильності яких багато в чому залежить ефективність використання засобів ПВО й, отже, надійність прикриття військ від ударів повітряного супротивника.

Завдання цілерозподілення є дуже складним. Це обумовлено, з одного боку, більшим числом факторів, які повинні бути прийняті в увагу при виробленні рішення. Точні значення багатьох з них невідомі (склад і типи цілей, задум дій противникака й т.д.). З іншого боку, є величезна кількість можливих варіантів дій засобів ПВО, аналізувати які доводиться у винятково стислий термін.

До теперішнього часу зложилася загальна послідовність рішення завдання цілерозподілення в АСУ, показана на мал. 5.1. Рішення виробляється циклічно. При цьому цикл рішення може бути як перемінним, так і постійним. Тривалість його вибирається з урахуванням наступних факторів:

за час циклу повітряна й наземна обстановка не повинна перетерплювати істотних змін;

цикл цілерозподілення повинен приблизно відповідати часу відновлення інформації про повітряну й наземну обстановку.

В існуючих АСУ тривалість циклу перебуває в межах 10 с.

Перші три етапи рішення завдання цілерозподілення називають інформаційною підготовкою рішення. Їхня кінцева мета-розрахунок параметрів, на основі яких оптимізується призначення цілей вогневим одиницям. Четвертий етап - це рішення розподільного завдання. На п'ятому етапі відбувається перетворення рішення у форму, зручну для його передачі.

2.Інформаційна підготовка рішення при цр

Оцінка параметрів обстановки й установлених командиром режимів роботи. На даному етапі обчислювальні засоби АСУ використовуються для оцінки очікуваного масштабу оптимінізаціонного завдання, логічного аналізу команд командира й установлених їм критеріїв відбору цілей, вогневих одиниць і оптимальності рішення.

При визначенні масштабу оптимінізаціонне завдання перевіряється умова влучення супроводжуваних АСУ цілей у зону цілерозподілення. Для цього, виходячи із границь зон поразки засобів ПВО, що входять в угруповання, і параметрів руху цілей, розраховуються далека й ближня границі зони цілерозподілення. Як критерій відбору цілей приймається умова

де — поточна дальність i-й мети.

Оцінка числа вогневих одиниць, які можуть брати участь у черговому циклі цілерозподілення, виробляється за ознаками їхньої боєздатності, записаним в інформаційні масиви, і по задаються признакам, що, необхідності включення вогневих одиниць у процедури вироблення рекомендацій. Ситуації, коли можливостей угруповання ПВО не вистачає для обстрілу всіх цілей, відображаються спеціальними символами. Крім того, при їхньому виявленні включаються в роботу алгоритми, що дозволяють по частині цілей організувати оповіщення сусідніх з'єднань, частин і підрозділів ПВО.

Режими, установлювані командиром з пульта, визначають порядок зосередження й розподілу вогню, витрати ракет і боєприпасів, які мети повинні враховуватися в першу чергу, за якими критеріями оцінюється якість рішення.

Однієї з найважливіших характеристик мети є коефіцієнт важливості, що в інтегральній формі враховує ступінь небезпеки мети й визначається, як правило, у результаті логічного аналізу всіх наявних про неї відомостей. Найбільші значення коефіцієнтів привласнюються цілям, призначеним старшим начальником. Далі в порядку убування пріоритетів розташовуються: групові цілі; постановники перешкод; низько летючі цілі; аеродинамічні цілі на середніх і більших висотах.

Критерії оптимальності рішення визначаються як завчасно, так і в ході бойової роботи. Часто кілька показників якості рішень згортаються в один за допомогою спеціально підібраної цільової функції. Від командира потрібно ввести коефіцієнти згортки або вказати послідовність аналізу машиною факторів обстановки. Так, стосовно до машини бойового керування МП22 показник ефективності призначення i-й мети із засобу ПВО розраховується по формулі

де - курсовий параметр i-й мети відносно j-го засобу ПВО;

- час підльоту 1-ї цілі відносно 2-го засобу ПВО;

- запас ракет (боєприпасів) 1-го засобу ПВО (у частках від повного).

Коефіцієнти , якими оцінюється значимість у конкретних умовах того або іншого фактора, уводяться з пульта ЕОМ. Вони є цілими числами в діапазоні від 0 до 100. На першому етапі рішення завдання цілерозподілення ці числа зчитуються з довгострокового запам'ятовувального пристрою ЕОМ і записуються як вихідні параметри в алгоритм обчислення показника .

Відбір цілей. Істотним елементом процесу відбору цілей при цілерозподілення є прогнозування їхнього майбутнього положення. На основі прогнозування визначаються:

моменти часу й крапки входу в зони поразки; курсові параметри й час підльоту цілей щодо вогневих одиниць і об'єктів, що прикриваються, і ін.

Прогнозування повітряної обстановки здійснюється з використанням моделей руху цілей і формул, розглянутих у п. 2.2. При цьому час попередження звичайно приймається рівним 1...2 циклам стрілянини.

Найважливішими параметрами, що розраховуються при інформаційній підготовці рішення, є:

Курсовий параметр мети щодо вогневої одиниці

, (5.1)

Час підльоту цілей до далекої (ближньої) границі зони поразки вогневий єдиний

, (5.2)

де , - координати крапки входу i-й мети в зону поразки j-й вогневий

одиниці (крапка А на мал. 5.2);

, - поточні координати i-й мети;

, - координати крапки стояння j-й вогневої одиниці;

, що становлять швидкості i-й мети по координатах Х и В.

Крапка входу мети в зону поразки вогневої одиниці визначається шляхом рішення системи рівняння

(5.3)

Параметри й використовуються при відборі цілей поряд з іншими параметрами повітряної обстановки. Як приклад реалізації алгоритму відбору розглянемо алгоритм, що застосовується в АСУ 9С468М1. Критерії відбору однакові для кабін бойового управління дивізіону й бригади. Процедура відбору мети виконується в наступній послідовності.

Відбір мети за критерієм висоти:

(5.4)

де - середнє значення помилки визначення висоти мети (500 м);

, - граничні висоти, на яких можливий обстріл мети вогневими

одиницями;

- висота польоту i-й мети.

Відбір мети за критерієм швидкості:

(5.5)

де - середнє значення помилки визначення швидкості мети (100 м/с);

, - граничні значення швидкості польоту мети, при яких можливо

її поразка вогневими одиницями;

- швидкість польоту 1-ї цілі.

Відбір мети по курсовому параметрі:

(5.6)

де - середнє значення суми двох параметрів (видалення вогневих позицій

батарей від командного пункту дивізіону й помилок визначення

величини );

- граничний курсовий параметр, на якому можлива поразка мети

зенітним ракетним комплексом.

Відбір цілей за підльотним часом:

, (5.7)

де - мінімально необхідний час роботи системи керування й ЗРК, при якому забезпечується поразка мети на ближній границі зони поразки.

Алгоритми відбору цілей, застосовувані в інших АСУ військ ПВО СВ, відрізняються від розглянутого лише деякими деталями.

Відбір вогневих одиниць. На третьому етапі рішення завдання цілерозподілення в АСУ виробляється логічний аналіз даних про вогневі одиниці, накопичених у пам'яті бортових ЕОМ. Кінцевою метою аналізу є відбір із числа наявних в угрупованні тих вогневих одиниць, які й сучасний момент часу можуть бути використані для знищення відібраних цілей. Основними факторами, що впливають на відбір вогневих одиниць, є: значення ознаки боєздатності; значення ознаки зайнятості; очікуваний момент звільнення; наявність ракет різних типів і боєприпасів; напрямок оптичної осі антени станції наведення ракет; величини кутів закриття й розміри областей поразки перешкодами й ін.

Результатом перетворення даних звичайно є значення ознаки можливості використання вогневої одиниці на наступних етапах цілерозподілення.

Кінцевою метою інформаційної підготовки рішення є розрахунок показників ефективності впливу угруповання по цілям, які необхідні при оптимізації рішення. Як такий показник звичайно вибирається ймовірність того, що j-я вогнева одиниця знищить i-ю ціль при призначенні останньої в сучасний момент часу. Ці ймовірності поєднуються в матрицю ефективності

.

Елементи матриці частково визначаються на всіх етапах інформаційної підготовки рішення, але остаточні значення вони здобувають лише після виконання розглянутих трьох етапів. Оскільки точний розрахунок ймовірностей звичайно неможливий через недостатність вихідних даних і наявності всякого роду помилок, часто замість використовують інші параметри, наприклад і Це приводить до заміни одного критерію оптимальності іншим, приблизно враховуюча корисність вироблюваних ЕОМ рекомендацій.