3. Злочини в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності – ст.Ст. 176, 177 кк України.

Стаття 176 КК України. Порушення авторського права і суміжних прав

Об'єктом злочину є авторське право та суміжні права. Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” авторське право – це особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Суміжні права – це права виконавців, виробників фонограм і організаторів мовлення, пов'язані з використанням цих творів.

Предметом порушення авторського права виступають твори літератури, науки, мистецтва: опубліковані чи не опубліковані музичні твори (з текстом і без тексту), скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп'ютерні програми тощо, а предметом порушення суміжних прав – виконання, фонограми, програми мовлення.

Потерпілий від злочину є автор, виконавець, виробник фонограм та їх спадкоємці.

Об'єктивна сторона злочину може полягати: 1) в незаконному відтворенні або розповсюдженні творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних (наприклад, виставка картин без відома автора); 2) незаконному відтворенні, розповсюдженні виконань фонограм і програм мовлення; 4)незаконному їх тиражуванні та розповсюдженні на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 4) в іншому використанні чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав.

Діяння, як ознака об'єктивної сторони, вчиняється без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права.

Інше порушення може полягати, зокрема, у: вчиненні дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 15, 39, 40 і 41 Закону України “Про авторське право і суміжні права”; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав; плагіат; ввезенні на митну територію без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників твору, відеограм, фонограм, програм мовлення.

Злочин є закінченим з моменту настання матеріальної шкоди у значному розмірі. Тобто, ст. 176 КК України охороняє лише майнові права автора. Звичайний плагіат, якщо ним не заподіяно зазначеної матеріальної шкоди автору, не є злочином і кваліфікується, як і деякі інші порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що не пов'язані з заподіянням матеріальної шкоди, за ст. 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суб'єкт злочину передбаченого ст. 176 КК України  загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є: вчинення його повторно;  завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (який у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян);  вчинення його службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи.

Стаття 177 КК України. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію

Безпосереднім об'єктом цього злочину виступає промислова власність як право володіння, розпорядження, користування результатом своєї творчості в будь-якій сфері промисловості чи господарської діяльності.

Потерпілим від цього злочину може бути: а) винахідник, який створив винахід чи корисну модель; б) власник промислового зразка; в) власник свідоцтва про право на зазначення місць походження товарів; г) автор топографії інтегральної мікросхеми; д) автор сорту і власник патенту на сорт рослин, а також їх правонаступники.

Предметом цього злочину є винахід, корисна модель, промисловий зразок, кваліфікаційний покажчик походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин. За своїм змістом вони всі передбачають творче вирішення технічного, технологічного, художньо-конструктивного завдання в будь-якій сфері діяльності: промисловості, сільському господарстві, культурі, охороні здоров'я тощо.

Винахід і корисна модель – це результати творчої діяльності у будь-якій галузі технології.

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Топографія інтегральної мікросхеми - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми – мікроелектронного виробу кінцевої або проміжної форми, призначеного для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в середині і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу.

Сорт рослин - штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того ж ботанічних таксонів з притаманними їм біологічними ознаками і властивостями, що характеризують їх спадковість, яка має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксону і може вважатися єдиною з точки зору придатності для відтворення сорту.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалу.

З об’єктивної сторони злочин передбачений ст. 177 КК України може бути вчинений у трьох можливих формах:

1. незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції;

2. привласнення авторства на них;

3. інше умисне порушення права на ці об'єкти.

Склад цього злочину сформульовано як матеріальний: злочин вважається закінче­ним з моменту настання матеріальної шкоди у значному розмірі.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел.

Суб'єкт злочину – загальний.

Кваліфікованими ознаками злочину передбаченого в ст. 177 КК України є вчинення його  повторно, за попередньою змовою групою осіб, службовою особою організованою групою, або якщо злочин завдав матеріальної шкоди у великому або особливо великому розмірі.

4.Злочини, які посягають на інші особисті права і свободи громадян – ст. ст. 161, 183, 184 КК України;

Стаття 161 КК України. Порушення рівноправності громадян залежно від їх  расової, національної належності або релігійних переконань.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують рівноправність громадян та їх права.

В ст. 24 Конституції України визначається, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Відповідно до цього  ст. 161 КК України є одним із видів правового захисту вказаних прав громадян. Факультативним додатковим об'єктом може бути честь і гідність особи, її життя, здоров'я, власність.

Потерпілим від цього злочину може бути як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства.

Об'єктивна сторона злочину полягає в тому, що цей злочин може проявлятися у формі:

1) дії, спрямованої на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності;

2) образи почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями;

3) прямого чи непрямого обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

4) встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище ознаками.

Під розпалюванням національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті слід розуміти поширення різних відомостей, закликів, вигадок, які формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викликають національну ворожнечу або розбрат. Форми розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Обмеження прав громадян виражається в прямому або непрямому ущемленні їх прав в будь-якій галузі діяльності за національною, расовою ознакою або залежно від їх релігійної належності, або, навпаки, у встановленні прямих чи непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих самих підставах. Образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями виражається у зневазі до цих релігійних вірувань.

Суб'єкт злочину – загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. У третій формі він може бути вчинений як з прямим, так і з непрямим умислом. Для першої форми характерною є наявність спеціальної мети – розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу в країні чи окремому її регіоні або принизити національну честь і гідність представників окремих національних груп.

Кваліфікованими видами цього злочину (ч. 2 ст. 161 КК України) є дії, зазначені в ч. 1 цієї статті: 1) поєднані з насильством, обманом чи погрозами; 2) вчинені службовою особою, а особливо кваліфікованими (ч. З ст. 161 КК України) – дії, передбачені ч.ч. 1,2 цієї статті, які: 1) були вчинені організованою групою, спричинили тяжкі наслідки; 2) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Стаття 183 КК України. Порушення права на отримання освіти

Безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право громадян на освіту. В ст. 53 Конституції України зазначається “…кожен має право на освіту…”. Це право охоплює собою можливість отримання будь-якого виду освіти.

 Потерпілими від цього злочину можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають право здобувати освіту в закладах освіти України відповідно до українського законодавства та міжнародних договорів.

З об'єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах:

1) незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності;

2) незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах.

Навчальні заклади – такі заклади, в яких здійснюється дошкільна, повна загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура з будь-якою формою навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем. Такими закладами, зокрема, є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі будинки, школи, колегіуми, ліцеї, гімназії, палаци, центри та станції дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, професійно-технічні училища, вищі професійні училища, технікуми, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети тощо.

Незаконною визнається така відмова у прийнятті до навчального закладу, яка не має під собою законних підстав. Вона може проявлятись у поставленні особи в умови, за яких вона не може ревізувати своє право на освіту в установленому законом порядку.

Незаконною слід визнавати вимогу оплати за навчання, яка має місце у випадку, коли така оплата:

1) не передбачена у даному навчальному закладі загалом чи для даної категорії осіб зокрема;

2) вимагається у розмірах, що перевищують офіційно встановлені;

3) вимагається у не передбаченій нормативно-правовими актами формі (скажімо, замість грошей вимагається відпрацювання певного часу на якомусь об'єкті) тощо.

Про поняття державної та комунальної власності див. коментар до ст. 233 КК України.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-яких дій, спрямованих на відмову у прийнятті до навчального закладу.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка наділена відповідними повноваження щодо прийому на навчання та визначення його умов. До таких осіб належать: 1) члени приймальних комісій; 2) інші особи, уповноважені здійснювати прийом на навчання та визначати його умови (керівники навчальних закладів, службові особи кадрових служб).

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Стаття 184 КК України. Порушення права на безоплатну медичну допомогу.

Безпосереднім об’єктом злочину є право громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу. В ст.  49 Конституції України зазначено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. При цьому визначається, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно, існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

З об’єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах:

1) незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я;

2) незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я .

Незаконною слід визнавати вимогу оплати за надання медичної допомоги, яка має місце у випадку, коли така оплата:  не передбачена в Україні загалом, у даному закладі охорони здоров’я чи для даної категорії осіб зокрема; вимагається у розмірах, що перевищують офіційно встановлені; вимагається у не передбаченій нормативно-правовими актами формі.

Медична допомога – це лікування, профілактичні заходи, які провадяться при захворюваннях, травмах, пологах, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт.

Закладами охорони здоров’я є санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади, які забезпечують безпосередню охорону здоров’я населення (лікарні, поліклініки, диспансери, клініки науково-дослідних інститутів, пологові будинки, санаторії).

Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення незаконної вимоги про оплату медичної допомоги.

В ч. 2 ст. 184 КК України передбачено відповідальність за незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я. Відповідно доч. 2 ст. 64 Конституції України  існуюча мережа зазначених закладів може бути скорочена лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. Скорочення такої мережі в інших випадках визнаватиметься незаконним.

Мережа державних та комунальних закладів охорони здоров’я – цесукупність таких закладів, розташованих на певній території (республіки, області, району, міста).

Скорочення мережі – це насамперед зменшення загальної кількості зазначених закладів. Як скорочення слід розглядати також перепрофілювання існуючих закладів- охорони здоров’я, їхніх структурних ланок, зменшення кількості ліжко-місць певного профілю, кількісного і якісного складу медичного персоналу, якщо це порушує існуючі нормативи і знижує рівень охорони здоров’я населення.

Суб'єктзлочину спеціальний – ним може бути тільки працівник державного або комунального закладу охорони здоров'я. За ч. 2 ст. 184 КК України службова особа відповідного органу виконавчої влади.

Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом.