Профілактика госпітальної інфекції

1. Скорочення передопераційного періоду.

2. Урахування при госпіталізації особливостей заповнення палат (в одній палаті повинні знаходитись хворі приблизно з однаковою тривалістю перебування в стаціонарі).

3. Раннє виписування з наглядом вдома.

4. Зміна антисептичних засобів і антибіотиків, використовуваних у відділенні.

5. Раціональне призначення антибіотиків.

6. За можливості — закриття хірургічних стаціонарів на провітрювання (1 місяць на рік). Цей захід обов'язковий для гнійних відділень, а також при спалаху госпітальної інфекції.

Асептика (а — без, septicus — гниття) — метод роботи із запобіганням гниттю.

Асептика — це сукупність методів і прийомів роботи, спрямованих на попередження попадання інфекції в рану, організм хворого; створення безмікробних стерильних умов шляхом використання організаційних заходів, активних знезаражувальних хімічних речовин, а також технічних засобів і фізичних чинників.

У сучасній асептиці зберегли своє значення два основні принципи:

- усе, що стикається з раною, має бути стерильне;

- хірургічні хворі мають бути поділені на два потоки: «чисті» і «гнійні».

ПРОФІЛАКТИКА ПОВІТРЯНО-КРАПЕЛЬНОЇ ІНФЕКЦІЇ

При повітряно-крапельному шляху поширення інфекції мікроорганізми потрапляють у рану з навколишнього повітря, де вони знаходяться на часточках пилу або в краплях виділень з верхніх дихальних шляхів чи ранового ексудату.

Особливості організації і облаштування хірургічного стаціонару

Принцип дотримання правил асептики і антисептики лежить в основі організації хірургічного стаціонару. Це необхідно для профілактики ранової інфекції, ство­рення необхідних умов для виконання операцій, обстеження і післяопераційного догляду за хворими.

Основні структурні підрозділи хірургічного стаціонару

Приймальне відділення. Призначене для прийому, реєстрації, огляду, санітар­но-гігієнічної обробки і транспортування хворих до лікувальних відділень.

Лікувально-діагностичні відділення. Особливості облаштування лікувально-діагностичних відділень хірургічного профілю підпорядковані правилам асептики і антисептики. При плануванні багатопрофільних лікарень враховують особли­вості контингенту хворих, устаткування хірургічних відділень, призначених для обстеження і лікування пацієнтів з певними захворюваннями. Виділяють спе­ціалізовані відділення (кардіохірургічні, урологічні, травматологічні, нейрохірур­гічні тощо) — це робить лікування ефективнішим і дає змогу запобігти можливим ускладненням.

Операційний блок. Найбільш чисте місце хірургічного стаціонару. Саме в опе­раційному блоці необхідне найбільш суворе дотримання правил асептики. Опе­раційний блок має розташовуватись окремо, у разі можливості виноситись у спе­ціальні прибудови, сполучені переходом з основним лікарняним комплексом. Для того щоб запобігти забрудненню повітря і приміщень у безпосередній близькості від операційної рани, при організації операційного блока дотримуються принципу зональності.

Існує 4 зони стерильності:

1. Зона абсолютної стерильності: операційна, стерилізаційна.

2. Зона відносної стерильності (суворого режиму): передопераційна, наркозна.

3. Зона обмеженого режиму: приміщення для зберігання крові, переносної апа­ратури, приміщення для чистої білизни.

4. Зона спільного режиму: кабінет завідувача, старшої операційної сестри, при­міщення для брудної білизни.

Виділяють різні види операційних: планові і екстрені, чисті і гнійні.

Види прибирання:

1. Поточне — проводиться в ході операції.

2. Після кожної операції — виносяться всі відпрацьовані матеріали, протираєть­ся операційний стіл.

3. Завершальне (наприкінці робочого дня) — миються підлоги, стіни.

4. Попереднє (на початку робочого дня) — протираються горизонтальні по­верхні.

5. Генеральне — 1 раз на тиждень операційна миється з використанням анти­септичних розчинів.

Розділення потоків хворих, Розділення «чистих» і «гнійних» хворих — ос­новний принцип асептики. Залежно від потужності стаціонару існують різні спосо­би вирішення цієї проблеми.