Соціально-економічні проблеми

Так, до соціально-економічних проблем приватизації земель можна віднести наступні:

а) очевидною є соціальна несправедливість встановлених норм безоплатної приватизації. Теоретично, наприклад, кожен громадянин може безоплатно отримати присадибну земельну ділянку розміром до 0,1 га у місті, 0,15 га у селищі або 0,25 в селі (ст. 121 ЗК України). Поза сумнівом, найбільш привабливими є земельні ділянки, розташовані у м. Києві, проте зрозуміло, що всі 48 млн громадян України отримати їх у Києві не зможуть. Таким чином, дехто отримає земельну ділянку в столиці, а дехто — у місті обласного значення, селі або селищі (варто зазначити, що право на приватизацію не пов´язується з місцем проживання конкретної особи). Вартість отриманих земельних ділянок відрізнятиметься у десятки, а може — й сотні разів, проте формально всі громадяни використовують одне й те саме право — на приватизацію земельної ділянки;

б) давно є визнаним та відомим, щобезоплатна за законом приватизація земельних ділянок фактично є платною,причому плата може вноситися у різнихформах. І ще добре, якщо це «добровільні» внески на проведення газу до села;насправді ж, у багатьох випадках — цехабарі різним посадовим особам, або, щегірше, прийняття різних «потрібних»судових або адміністративних рішень;

в) потребує невідкладного вирішенняпроблема забезпечення гласності при вирішенні питань приватизації земельнихділянок громадянами України. В чинному земельному законодавстві відсутні критерії, на основі яких має бути прийняте рішення щодо передачі у власність земельної ділянки за наявності заяв від кількохосіб, що призводить до корупції у сфері земельних відносин. Водночас в інших законодавчих актах, які визначають особливості соціального статусу окремих категорійгромадян, закріплюються положення,згідно з якими органи державної влади тамісцевого самоврядування зобов´язаніприймати рішення про надання земельних ділянок таким громадянам за умови,якщо за своїм статусом вони відповідаютьтим критеріям, які передбачені в законах.Як правило, це пов´язується з реалізацієюгромадянами права на житло (ветеранів праці; ветеранів військової служби; ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранівдержавної пожежної охорони молодихсімей) або спрямоване на захист соціально-незахищених верств населення (осіб,які набули статусу дітей війни; осіб, якіевакуйовані або відселені із території, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС; ветеранів війни; інвалідів із захворюваннямиопорно-рухового апарату).

Нормативно-правові проблеми

Нормативно-правові проблеми приватизації земель полягають у наступному:

а) приватизація може бути заблокована органами державної влади та місцевого самоврядування на будь-якому етапі, ізаявник практично позбавлений ефективних засобів захисту свого права наприватизацію земельної ділянки, проголошеного законом. Через численністьстадій процедури будь-яке оскарженнядій чи бездіяльності лише призведе доподальшого затягування та ускладненняпроцедури;

г) призводить до зловживань та порушення прав громадян України при приватизації земельних ділянок відсутністьдієвого контролю за дотриманням одногоз основних принципів приватизаціїУкраїни — передачі земельних ділянокбезоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, одинраз по кожному виду використання (п. 4ст. 116 ЗК України). Порядок зазначення в паспорті громадян України факту передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок, затвердженийнаказом Міністерства внутрішніх справУкраїни від 12.07.1993 р., втратив чинність у 2005 р. (наказ Міністерства внутрішніх справ від 22.12.2005 р.), щоускладнює контроль за дотриманням такого принципу законодавства;

ґ) у процесі приватизації земель в Україні, особливо після масового виділення в натурі земельних часток (паїв), невідкладного законодавчого регулювання потребує механізм примусового припинення права приватної власності на земельні ділянки для суспільних потреб. Наявність кількох статей в ЗК України (ст. 146 та ст. 153) не створює необхідних гарантій ні для власників земельних ділянок, які підлягають примусовому викупу, ні для держави та територіальних громад, які потребують земельних ділянок для задоволення суспільних потреб. Уже сьогодні для багатьох міст актуальними є проблеми розширення територій для забудови, розміщення кладовищ, будівництва доріг та інших лінійних об´єктів тощо. Крім цього, відповідно до розділу X «Прикінцеві положення» ЗК України Кабінет Міністрів України повинен був розробити проект закону про визначення правових засад вилучення земель права приватної власності ще в 2002 р., проте він залишається неприйнятим до цього часу;

е) у чинному земельному законодавстві відсутній закритий перелік підстав для відмови у приватизації земельної ділянки, що призводить до корупції та порушень прав громадян у процесі приватизації земельних ділянок;

Ниже все шляпа по ходу, старая инфа :/