1. Період новонародженості

2. Діти грудного віку

3. Діти старшого віку

Для новонароджених притаманні слідуючи змінення з боку червоної крові:

- анізоцитоз ( різна величина еритроцитів),

- поліхроматофілія (різне забарвлення еритроцитів),

- збільшена кількість ретикулоцитів (молодих форм еритроцитів із зернистістю),

- наявність нормобластів (молодих форм еритроцитів з ядром).

Для дітей грудного віку притаманно:

- переважання лімфоцитів,

- нейтрофільний зсув вліво,

- помірний моноцитоз,

- помірні анізоцитоз і поліхроматофілія.

Для дітей старшого віку притаманно:

- поступово зникають анізоцитоз і поліхроматофілія,

- зростає кількість нейтрофилів,

- зменшується кількість лімфоцитів і моноцитів,

- зникають плазматичні клітки.

На 5 – 6 день життя проходить “перший перехрест” між нейтрофілами і лімфоцитами, в 5 – 6 років – “другий перехрест”.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

ВІК	ГЕМОГЛОБІН	ЕРІТРОЦИТИ	ШОЕ	ЛЕЙКОЦИТИ
Новонароджений	230 – 250 г/л	4,5 – 7,5 х 10*12/л	2-3 мм / год	10 – 30 х 10*9/л
Грудного віку	110 – 120 г/л	3,5 – 4 х 10*12/л	3 – 5 мм/год	10 – 11 х10*9/л
Старшого віку	120 – 150 г/л	4 – 5 х 10*12/л	5 – 10 мм/год	6 – 8 х 10*9/л

Лімфатична система складається з лімфатичних вузлів, лімфоїдних фолікулів і дифузних скопичень лімфоїдної тканини. У новонародженого лімфовузли більше, ніж у дорослого. Капсула тонка, ніжна, до 12 – 13 років розвиток лімфовузлів закінчується.

Групи лімфовузлів:

Передні і задні шийні, підщелепні, підборідні, потиличні, над – і підключичні, підпахвинні, ліктьові, пахові.

Функції лімфовузлів:

1. Орган лімфопоезу : лімфоцити утворюються, проникають до виносящих лімфатичних судин або безпосередньо в кров.

2. Бар’єрозахисні : знешкоджуються токсини, отруйні речовини. У дітей грудного віку виражена недостатньо, більш досконалою стає до кінця 1 року життя.

3. Вироблення антитіл.

Селезінка у дітей багата на кровоносні судини, сполучна тканина розвинута слабко. Основна функція селезінки – утворення лімфоцитів, розпад еритроцитів і моноцитів, ця функція достатньо розвинута в період новонародженості.

АФО органів травлення

Порожнина рота у дитини в період новонародженості і в перші місяці життя має малий об’єм , язик великий. М’язи рота і щік добре розвинуті, спостерігаються валикоподібні дуплікатори слизової оболонки ясен і поперечні складки на слизовій оболонці губ. У товщі щік наявні жирові тіла Біша, які мають велику пружність у зв’язку з переважанням твердих жирних кислот. Зазначені особливості сприяють смоктанню. Акт ссання складається з 3 фаз:

1. Фаза аспірації – дитина щільно охоплює губами грудний сосок і частину грудного кружальця молочної залози матері. Язик притискується до піднебіння, нижня частина його опускається , що сприяє створенню в ротовій порожнині від’ємного тиску, розслабленню м’язів грудного кружальця й активному розкриттю молочної протоки.

2. Фаза здавлювання соска – завдяки активній роботі язика і м’якого піднебіння молоко надходить з молочної залози в ротову порожнину.

3. Фаза проковтування молока – беруть участь нижня щелепа і м’язи обличчя.

Слинні залози в 3 – 4 місяці починають функціонувати, з’являється так звана “фізіологічна слинотеча ”, без автоматизму проковтування слини.

Стравохід має лійкоподібну форму, довжина його у дітей різного віку неоднакова: у новонародженої дитини – 10 см, до 1 року – 12 см, у 10 років – 18 см.

Шлунок у дітей розміщений горизонтально і тільки у 7 – 10 років набуває вертикального положення, як у дорослих. Ємність його у новонародженого становить 30 – 35 мл, в 1 рік – 200 – 250 мл, у 7 – 8 років – 1000 мл. Кардіальний стискач розвинутий слабо, пілоричний – добре (тому так часто спостерігається зригування). Разом з молоком матері дитина заковтує і деяку кількість повітря (фізіологічна аерофагія). Повітря, що підіймається по стравоходу, підхоплює частину молока, що знаходиться у шлунку, виникає зригування. Для запобігання цього треба надати дитині після годування вертикального положення .

Кислотність шлункового соку і ферментативна активність залоз шлунка низькі. В шлунку всмоктується незначна кількість солей, води, глюкози і білка. Моторика шлунку розвинута добре, евакуація жіночого молока з шлунку відбувається за 2 - 3 години, сумішей – за 3,5 – 4 години.

Підшлункова залоза має невеликі розміри, її капсула нещільна, вивідні протоки широкі, що сприяє доброму дренажу. Печінка відносно велика і становить 4 – 6 % маси тіла дитини. У 8 – річному віці морфологічна і гістологічна структура її така сама, як і у дорослих. Паренхіма мало диференційована, виражене повнокрів’я ( швидко збільшується при патології). У дітей перших 6 місяців життя печінка розташована на 2 – 3 см нижче від реберної дуги, у віці 6 міс – 2 роки – на 1,5 см, 3 – 7 років – 1 см.

Жовчний міхур розташований глибоко, в товщі печінки, має веретеноподібну форму. Жовч містить більше води, пігменту, бідна жовчними кислотами, холестерином і солями.

Загальна довжина і площа кишок у дітей більші, ніж у дорослих. Їх довжина в 6 разів перевищує довжину тіла у новонародженої дитини, у дорослого – в 4 рази. Це зумовлює не лише більшу здатність до всмоктування, а й високу проникність для токсинів і мікробів. Брижа довша, тому легко виникають перекрути, інвагінації. Фіксація слизового і підслизового шару прямої кишки слабка, що часто спричинює її випадіння при закрепах і тенезмах.

Харчовий хімус просувається по кишках впродовж 5 – 12 годин. Частота дефекації при природному вигодовуванні: у віці до 2 міс – 5 – 6 разів на добу, в 2 – 6 міс – 3 – 4 рази на добу, в кінці 1 – го року – 1 – 2 рази. При штучному вигодовуванні частота дефекації менша.

До першого годування ШКТ у дитини стерильний. В перші години після народження мікрофлора з’являється в ротовій порожнині, потім в меконії. Характер її в товстої кишці залежить від виду вигодовування. Природне вигодовування дитини сприяє переважанню в кишках біфідобактерій, штучне – кишкової палички. Нормальна флора кишок виконує три основні функції: створює імунний захист, бере участь у кінцевому перетравлюванні їжі, синтезі вітамінів і ферментів.

АФО обміну

Процеси обміну речовин складаються з:

- процесів асиміляції – засвоєння речовин, що надходять у організм із зовнішнього середовища,

- процесів синтезу – будова більш складних хімічних з’єднань з простих для утворення живої матерії,

- процесів дисиміляції – розщеплення речовин, що входять у склад живого організму.

Процеси синтезу органічних з’єднань (що використовують енергію) називають анаболічними.

Процеси розщеплення (що утворюють енергію) – катаболічними.

У дітей в період їх росту анаболічні процеси переважають над катаболічними, причому ступінь переважання йде відповідно швидкості росту.

У новонародженого 75 – 80 % маси тіла складаються з води, з віком кількість води в організмі зменшується. Дитині перших тижнів життя потрібно 150 – 200 мл/кг, в 1 рік – 100 – 120 мл/кг, до 12 років – 45 мл/кг води на добу.

На внутрішньоклітинну рідину припадає 45 – 50% загальної маси тіла дитини, на позаклітинну рідину – 20 – 25%. Позаклітинна рідина легко втрачається організмом, тому у грудних дітей часто виникають стани зневоднення організму – ексикози. Основними депо води в організмі є шкіра з підшкірно - жировою клітковиною, печінка і м’язи. З загальної кількості вжитої дитиною рідини в організмі затримується тільки біля 1%, остання частина її після приймання участі в обмінних процесах виводиться з організму.

Обмін води в організмі пов’язаний з електролітним. Калій приймає участь в проведенні нервових імпульсів, в підтримці тонусу м’язів. Натрій забезпечує осмотичний тиск позаклітинної рідини.

Білковий обмін порівнюють з обміном азоту. Білкам притаманні опорна, скоротлива, транспортна , захисна, регуляторна, енергетична функції. Для всіх дітей притаманний позитивний азотистий баланс – необхідна умова для росту дитини. До 6 місяців дитині необхідно 2,5 – 3 г білка на кг маси тіла, до 1 року – 3 – 3,5 г. Дефіцит білка веде до затримці росту, імунної недостатності. Співвідношення між Б : Ж : В на першому році життя повинно складати 1:3:6. В білковому обміні приймають участь вітаміни групи В.

Вуглеводний обмін забезпечує головні енергетичні потреби організму. Рівень глюкози в крові (глікемія) у новонароджених і дітей грудного віку нижче, ніж у дорослих. В нормі 3,5 – 4,5 ммоль/л. Дитині першого року життя необхідно 12 – 15 г вуглеводів на 1 кг маси тіла. Вуглеводи сприяють нормальному окисленню жирів і синтезу білків. Надмірна кількість вуглеводів приводить до розладів харчування (паратрофія) і значного зниження імунітету.

Жири відкладаються у вигляді жирових запасів у підшкірній основі. Жири покривають близько 50 % усієї енергетичної потреби дитини. Дитині 1 – го року життя необхідно 6 – 6,5 г/кг маси тіла жирів. Жири грудного молока засвоюються на 98 % , коров’ячого – на 85 %. Чим менший вік дитини, тим вище в нього потреба в жирах. Нестача вуглеводів у харчуванні може призвести до кетозу через гальмування окислення кетонових тіл, сповільнене перетворення їх у вищі жирні кислоти.