- •Основі положення теорії нейронних мереж
- •1 Біологічний нейрон
- •Контрольні питання
- •2. Структура і властивості штучного нейрона
- •Контрольні питання
- •3. Властивості нейронних мереж
- •Контрольні питання
- •4. Топологія нейронних мереж
- •5. Навчання нейронних мереж
- •Контрольні питання
- •При цьому:
- •Контрольні питання
- •Використання нейромереж
- •Контрольні питання
- •Персептрони
- •Контрольні питання
- •8. Нейронні мережі зустрічного розповсюдження
- •Контрольні питання
- •9. Нейронні мережі Хопфілда і Хеммінга
- •Контрольні питання
- •10. Мережа з радіальними базисними елементами (rbf)
- •Контрольні питання
- •11. Ймовірнісна нейронна мережа (pnn)
- •Контрольні питання
- •12. Узагальнено-регресійна (grnn) та лінійна нм
- •Контрольні питання
- •13. Ефективність функціонування нейронних мереж
- •Контрольні питання
- •Література
1 Біологічний нейрон
Нервова система і мозок людини складаються з нейронів, які з’єднані між собою нервовими волокнами. Нервові волокна здатні передавати електричні імпульси між нейронами. Всі процеси передачі подразнень від нашої шкіри, вух і очей до мозку, процеси мислення і управління діями – все це реалізовано в живому організмі як передача електричних імпульсів між нейронами.
Нейрон (нервова клітина) є особливою біологічною клітиною, яка обробляє інформацію (рис. 1.1). Він складається з тіла і відростків нервових волокон двох типів – дендритів, по яким приймаються імпульси, і єдиного аксона, по якому нейрон може передавати імпульс. Тіло нейрона включає ядро, що містить інформацію про спадкові властивості, і плазму, що володіє молекулярними засобами для виробництва необхідних нейрону матеріалів.
Рис. 1.1. Біологічний нейрон
Нейрон одержує сигнали (імпульси) від аксонів інших нейронів через дендрити (приймачі) і передає сигнали, що згенеровані тілом клітини, уздовж свого аксона (передавача), який в кінці розгалужується на волокна. На закінченнях цих волокон знаходяться спеціальні утворення – синапси, що впливають на силу імпульсу.
Синапс – елементарний структурний і функціональний вузол між двома нейронами (волокно аксона одного нейрона і дендрит іншого). Коли імпульс досягає синаптичного закінчення, вивільняються певні хімічні речовини, які називаються нейротрансмітерами. Нейротрансмітери дифундують через синаптичну щілину, порушуючи або загальмовуючи, залежно від типу синапсу, здатність нейрона-приймача генерувати електричні імпульси. Результативність синапсу може настроюватися прохідними сигналами, так що синапси можуть навчатися залежно від активності процесів, у яких вони беруть участь. Ця залежність від передісторії працює як пам'ять, яка, можливо, відповідальна за пам'ять людини. Важливо відзначити, що вага синапсів може змінюватися з часом, що змінює і поведінку відповідного нейрона.
Контрольні питання
Дайте визначення біологічного нейрона
Наведіть структуру біологічного нейрона
Що таке синапс та нейротрансмітери?
2. Структура і властивості штучного нейрона
Штучний нейрон – це складова частина штучної нейронної мережі (рис. 2.1).
До складу нейрона входять помножувачі (синапси), суматор і нелінійний перетворювач. Синапси здійснюють зв'язок між нейронами і перемножають вхідний сигнал на число, яке характеризує силу зв'язку – вагу синапсу.
Рис. 2.2. Структура штучного нейрона
Суматор складає сигнали, що поступають по синаптичних зв'язках від інших нейронів, і зовнішніх вхідних сигналів. Нелінійний перетворювач реалізує нелінійну функцію одного аргументу – виходу суматора. Ця функція називається «функція активації» або «передавальна функція» нейрона. Нейрон в цілому реалізує скалярну функцію векторного аргументу. Математична модель нейрона описується співвідношеннями:
(2.1)
де:
– вага синапсу
;
– значення зміщення;
– компонента
вхідного вектору (вхідний сигнал)
;
-
результат додавання; у
–
вихідний сигнал нейрона;
-
число входів нейрона;
-
нелінійне перетворення (функція активації
або передаточна функція).
У загальному випадку вхідний сигнал, вагові коефіцієнти і значення зсуву можуть приймати дійсні значення. Вихід (у) визначається видом функції активації і може бути як дійсним, так і цілим (табл.2.1). У багатьох практичних задачах входи, вага і зсуви можуть приймати лише деякі фіксовані значення.
Синаптичні зв'язки із позитивними вагами називають збуджуючими, з негативними масами – гальмуючими.
Таким чином, нейрон повністю описується своїми вагами і передаточною функцією f(s). Одержавши набір чисел (вектор) хі, нейрон видає деяке число у на виході.
Таблиця 2.1. Перелік функцій активації нейронів
Назва |
Формула |
Область значень |
Порогова |
|
(0, 1) |
Знакова (сигнатурна) |
|
(-1, 1) |
Сигмоїдальна (логістична) |
|
(0, 1) |
Напівлінійна |
|
(0, ) |
Лінійна |
f(s) = s |
(-, ) |
Радіальна базисна (гаусівська) |
|
(0, 1) |
Гіперболічний тангенс |
|
(-1, 1) |
Описаний обчислювальний елемент (2.1) можна вважати спрощеною математичною моделлю біологічних нейронів – клітин, з яких складається нервова система людини і тварин.
Щоб підкреслити відмінність нейронів біологічних і математичних, їх іноді називають нейроноподібними елементами або формальними нейронами.
На вхідний сигнал (s) нелінійний перетворювач відповідає вихідним сигналом f(s), який є виходом нейрона у. Приклади активаційних функцій представлені у таблиці 2.1 і на рисунку. 2.3.
Однією з найпоширеніших є нелінійна функція з насиченням, так звана логістична функція або сигмоід (тобто функція S-подібного вигляду):
(2.2)
При
зменшенні а
сигмоід
стає більш пологим, в межах при а=0
вироджуючись в горизонтальну лінію на
рівні 0,5, при збільшенні а
сигмоїд
наближається до вигляду функції
одиничного стрибка з порогом
в
точці s=0.
Із виразу
для сигмоїда
очевидно, що вихідне значення нейрона
лежить у діапазоні [0, 1]. Одна з цінних
властивостей сигмоідної
функції – простий вираз для її похідної:
(2.3)
Слід зазначити, що сигмоїдна функція диференційована на всій осі абсцис. Крім того вона має властивість посилювати слабкі сигнали краще, ніж великі, і запобігає насиченню від великих сигналів, оскільки вони відповідають областям аргументів, де сигмоїд має пологий нахил.
Рис. 2.3. Приклади активаційних функцій: а – функція одиничного стрибка;
б – лінійний поріг (гістерезис); в – сигмоїд (гіперболічний тангенс);
г – сигмоїд (логістична)
Повертаючись до загальних рис, властивих всім НМ, відзначимо принцип паралельної обробки сигналів, який досягається шляхом об'єднання великого числа нейронів у так звані шари і з'єднання певним чином нейронів різних шарів, а також, в деяких конфігураціях, і нейронів одного шару між собою, причому обробка взаємодії всіх нейронів ведеться пошарово.
