5. Фізіологія гладеньких м’язів

Гладенькі м’язи знаходяться у внутрішніх органах, судинах та шкірі. Вони здатні здійснювати повільні рухи та тривалі тонічні скорочення. Відносно повільні, часто ритмічні скорочення гладеньких м’язів порожнистих органів (шлунку, кишок, міхурів) забезпечують переміщення вмісту цих органів. Тривалі тонічні скорочення гладком’язових сфінктерів перешкоджає виходу вмісту цих органів і сприяє формуванню калових мас, накопиченню жовчі. У стані постійного тонічного скорочення є гладенькі м’язи стінок кровоносних судин, особливо артеріол та артерій. Це регулює їх просвіт та артеріальний тиск.

Морфологічні особливості гладеньких м’язів.

Основною структурною одиницею гладеньких м’язів є гладком’язова клітина, яка на відміну від поперечнопосмугованого волокна має численні контакти (нексуси) з сусідніми клітинами, внаслідок чого утворюється функціональний синцитій. Синцитій – функціональне пристосування, за допомогою якого збудження переходить з клітини на клітину. Рухові нервові закінчення знаходяться лише на окремих волокнах гладеньких м’язів. Але внаслідок безперешкодного поширення з одного волокна на інше, збудження охоплює весь м’яз.

Фізіологічні властивості гладеньких м’язів.

• Велика тривалість скорочення. Завдяки цьому гладкі м’язи пристосовані до тривалого скорочення без великих затрат енергії і повільно втомлюються.

• Спонтанна міогенна активність (автоматія). Скорочення гладких м’язів внутрішніх органів можуть виникати без зовнішніх впливів, під дією збудження, яке генерується в самому м’язі.

• Пластичність - здатність зберігати надану розтягненням довжину без зміни напруги. Скелетні м’язи мають малу пластичність. У гладеньких м’язів велика пластичність: після розтягнення вони залишаються розтягнутими до моменту дії якогось подразника, що стимулює їх скорочення.

• Здатність реагувати скороченням на швидке розтягування, що має значення для здійснення нормальних функцій кишечника, матки та ін. внутрішніх органів.

• Висока чутливість до фізіологічно активних речовин, зокрема до медіаторів вегетативної нервової системи – ацетилхоліну, норадреналіну, а також гістаміну, серотоніну, брадикініну.

Список літератури

Основна:

1. Фізіологія людини:/В.І.Філімонов.-К.:ВСВ «Медицина», 2011,.- С. 8 - 18

Додаткова:

4. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред..Я.І.Федонюка.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.7 - 17.

5. Фізіологія людини. Вільям Ф.Ганонг. Переклад з англ.. Львів: БаК, 2002.-С. 1 - 44

13