5.3. Центри вегетативної нервової системи
Як уже було описано, симпатична та парасимпатична нервова системи мають свої центральні відділи, які здійснюють регуляторну функцію.
Центри симпатичної нервової системи:
- нервові ядра (скупчення нейронів) у бічних рогах VІІІ шийного, всіх грудних, до ІІ-ІV поперекових сегментів спинного мозку – тораколюмбальні. Нервові волокна виходять з них через передні корінці спино-мозкових сегментів разом з відростками мотонейронів.
Центри парасимпатичної нервової системи (розміщені вище і нижче симпатичних центрів, тому і називаються парасимпатичними):
- нервові ядра середнього мозку – мезенцефальні. Наприклад, волокна у складі окорухового нерву;
- нервові ядра у довгастому мозку – бульбарні. До них належать нервові ядра лицевого (VII), язикогорлового (ІХ), блукаючого (Х) нервів;
- нервові ядра у передніх рогах крижових сегментів спинного мозку – сакральні центри. Наприклад, від них відходять тазові нерви.
Ці центри підпорядковуються центрам у проміжному мозку – гіпоталамусі та смугастому тілі, які у свою чергу підпорядковані центрам у корі головного мозку.
5.4. Ганглії вегетативної нервової системи
Ганглії (вузли) вегетативної нервової системи є винесеними на периферію рефлекторними центрами. Вони виконують наступні функції:
передають імпульси з ЦНС на органи і тканини;
є рефлекторними центрами, здатними регулювати функції внутрішніх органів, незалежно від ЦНС.
Види симпатичних гангліїв:
1. Паравертебральні (колохребтові) – розташовані по обидва боки хребта, утворюють два симпатичні стовбури. Від цих гангліїв аксони направляються на периферію органі самостійно або у складі нервів.
2. Превертебральні (передхребтові) –розміщені далі від хребта та від органів. Їх волокна утворюють сплетіння.
Види парасимпатичних гангліїв:
1. Інтрамуральні – розміщені у стінках органів.
2. Біляорганні – розташовані поблизу органу.
Регулююча роль гангліїв у функціонуванні органів спостерігається на прикладі роботи серця чи кишківника, які продовжують скорочуватися навіть поза організмом завдяки існуванню інтрамуральних гангліїв, організованих по рефлекторному принципу. Отже, інтрамуральні нейрони є кінцевим шляхом для імпульсів з самого органу та ЦНС.
Завдяки наявності «місцевих» механізмів нервової регуляції ЦНС звільняється від переробки надлишкової інформації та збільшує надійність регуляції фізіологічних функцій.
5.5. Медіатори вегетативної нервової системи
У синапсах між структурами вегетативної нервової системи утворюється і функціонує багато медіаторів. У всіх парасимпатичних нервах, симпатичних вазодилятаторах (судинорозширювачах) та симпатичних нервах потових залоз утворюється ацетилхолін. У симпатичній нервовій структурі ( за винятком потових залоз та симпатичних вазодилятаторів утворюється норадреналін (адреналін без метильної групи).
До медіаторів вегетативної нервової системи відносяться також: серотонін, який функціонує у кишках, матці, судинах; гістамін; ГАМК тощо.
5.6. Значення вегетативної інервації
Роль вегетативної інервації полягає у регулюванні обміну речовин, збудливості та автоматії периферійних органів і самої ЦНС. Вегетативна нервова система (ВНС) корегує та змінює фізіологічний стан тканин та органів, пристосовуючи їх до умов довкілля та умов діяльності цілісного організму. Таким чином вона підтримує гомеостаз. Крім цього, ВНС виконує адаптаційно-трофічну роль., яка була доведена на нервово-м’язовому препараті жаби. Даний препарат подразнювали електричним струмом до моменту розвитку втоми, коли м’яз переставав реагувати на подразнення. Після цього починали подразнювати симпатичний нерв, який інервує даний м’яз. В результаті такого впливу м’яз відновлював свою працездатність і знову починав скорочуватися.
Адаптаційний (пристосувальний) вплив симпатичної нервової системи полягає у тому, що під її дією організм готується до роботи у нових, змінених умовах. Емоційний стан (гнів, лють, радість) веде до підвищення діяльності симпатичної нервової системи зв’язку з активацією симпато-адреналової системи.
У більшості органів, що інервуються ВНС, подразнення симпатичних і парасимпатичних нервових волокон викликає протилежний ефект.
При подразненні симпатичної нервової системи поліпшується кровоплин, звужуються кровоносні судини (крім судин серця, мозку, скелетних м’язів, що працюють), підвищується артеріальний тиск, розширюються бронхи, прискорюється частота серцевих скорочень (ЧСС), частота дихання (ЧД), покращується постачання систем поживними речовинами, підвищується обмін речовин, підвищується рівень глюкози у крові, гальмується секреція, моторика і всмоктування у шлунково-кишковому тракті, розширюються зіниці ока.
При подразненні парасимпатичних нервів знижується сила і частота серцевих скорочень, розширюються судини, знижується артеріальний тиск, дихання стає нечастим і поверхневим, звужуються бронхи, зіниці, підвищується секреція і моторика у шлунково-кишковому тракті, розслаблюються сфінктери, знижується обмін речовин та рівень глюкози у крові.
Тільки узгоджена діяльність обох частин вегетативної нервової системи зумовлює нормальне функціонування організму.
