Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 8-2015.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
472 Кб
Скачать
☆

Передумови і обмеження щодо застосування різних підходів до формування товарної політики підприємства

Підхід до формування асортиментної політики

Передумови для використання

Обмежуючі фактори

Методика/методика

Формування асортиментної політики на основі споживчих переваг

- стабільність попиту на асортимент продукції,

- низька імовірність впливу випадкових факторів на поведінку споживача,

- наявність можливостей підприємства систематичного моніторингу потреб споживачів і висока прогнозованість ь їх змін,

- низький рівень ефективності асортиментної політики за критерієм споживчої цінності.

- ресурсні можливості;

- схильність до ризику керівництва;

- дії конкурентів (активізація діяльності конкурентів може привести до запізнення реакції на зростання попиту).

Метод АВС,

Матриця БКГ

(передбачає позиціювання товарів за критеріями «темп зростання реалізації – питома вага в загальному обсязі реалізації).

Формування асортиментної політики на основі очікуваних конкурентних переваг

- наявність достатніх фінансових ресурсів,

- високий організаційний, маркетинговий потенціал,

- низький рівень ефективності асортиментної політики за критерієм конкурентоспроможності.

- попит споживачів (завдання ускладнюється тим, що споживачі ще не достатньо інформовані про товар і здебільшого консервативні в своєму виборі),

- дії конкурентів (які створюють перешкоди для утримання конкурентних переваг).

Аналіз життєвого циклу товарів (ЖЦТ),

Матриця ADL–LC (передбачає позиціювання товарів за критеріями «стадія ЖЦТ – конкурентна позиція)

8.2.

Головним індикатором ефективності різних складових асортименту вважають показники збуту. Вони можуть указати на ті продукти, котрі належить виключити з виробничої програми. З цією метою застосовують спеціальний аналіз, варіантом якого є так званий АВС-аналіз. Він базується на діаграмі відомого італійського економіста Парето. Продукцію підрозділяють на три класи за одним із трьох критеріїв: збут, прибуток, відшкодування витрат. До категорії «А» відносять частину асортименту, з якою пов’язується великий (до 50%) збут; до категорії «В» — продукцію із внеском у загальний обсяг продажу до 25%, а до категорії «С» — від 25% і нижче. Світова практика свідчить, що оптимальним є такий виробничий асортимент, 20% найменувань якого забезпечують 80% прибутків підприємства.

Правила:

(■ наиболее важные задачи (группа А) составляют приблизительно 15% от количества всех задач. Значимость этих задач - приблизительно 65%.

■ важные задачи (группа В) – занимают в среднем около 20% от общего количества дел, а их значимость соответствует 20%.

■ менее важные задачи и неважные (группа С) составляют приблизительно 65% от общего количества дел, но имеют небольшую значимость – около 15%. )