11.2. Витрати на утримання техніки і економічні підходи до обґрунтування беззбитковості її роботи і заміни
Витрати, пов’язані з утриманням техніки, є складовою частиною всіх витрат підприємства. Розмір їх в абсолютному і відносному виразі зростає в зв’язку з підвищенням забезпечення виробництва необхідними силовими і робочими машинами і різким подорожчанням паливно-мастильних матеріалів. Щоб не допустити невиправданого зростання витрат на утримання техніки і по можливості їх мінімізувати, важливо чітко уявляти механізм формування окремих складових елементів цих витрат і завдяки цьому здійснювати адекватний умовам підприємства режим економії.
Усі витрати на утримання техніки поділяють на постійні і змінні. Постійні витрати — це витрати володіння, які не залежать від інтенсивності використання техніки — кількості годин роботи або виконаного обсягу робіт. Нині в аграрних підприємствах України ці витрати представлені амортизацією, страховими платежами (на розсуд підприємства) і витратами на утримання приміщень, де зберігається техніка. В країнах з розвинутим ринком до постійних витрат, крім названих, відносять ще проценти і податок на майно. Процентні витрати дорівнюють процентній ставці за кредит, що був узятий для купівлі техніки. За умови, що вона придбана за власні кошти, розмір цих витрат розраховують як добуток процентної ставки на середню величину капіталовкладень, визначену як частка від ділення суми первісної і ліквідаційної вартості техніки на два. Процентна ставка в даному випадку береться на рівні найбільш вірогідної норми прибутку на капітал.
Змінні витрати на техніку безпосередньо пов’язані з її експлуатацією. До них відносять витрати на паливо і мастила, ремонт техніки, оплату праці робітників, які її обслуговують, інші витрати (наприклад, ганчірний матеріал). Сума постійних і змінних витрат дає сукупні річні витрати на утримання техніки. Діленням цих витрат по машинно-тракторному парку на загальний обсяг виконаних ним робіт в умовно-еталонних гектарах визначають собівартість одиниці цих робіт. По окремих тракторах доцільно визначати собівартість гектара виконуваних ними робіт (оранки, посіву, культивації тощо). У сукупні витрати включають і витрати (постійні та змінні) на утримання тих причепних (навісних) машин та знарядь, в агрегатуванні з якими працює той чи інший трактор. По інших видах техніки, наприклад, по зернових, бурякозбиральних, силосозбиральних, кукурудзо- збиральних комбайнах сукупний обсяг витрат відносять до зібраної площі; по сінопакувальних преспідбирачах — до кількості тонн упакованого сіна; по стаціонарних двигунах — до кількості відпрацьованих годин.
Обсяг річних витрат на утримання техніки на одиницю робіт (продукції) залежить від трьох факторів: строку її служби, співвідношення між постійними і змінними витратами, а також від обсягу виконуваних робіт. Із збільшенням першого і третього факторів та зменшенням частки постійних витрат у їх загальній сумі собівартість одиниці робіт (продукції) знижується, і навпаки.
Співвідношення між постійними і змінними витратами на утримання техніки є важливим економічним параметром, за допомогою якого можна правильно розв’язувати важливі проблеми господарської діяльності. Однією з таких проблем є обґрунтування обсягу робіт, за якого досягається беззбитковість використання власної техніки порівняно з її підрядом. Важливість її посилюється тим, що для багатьох фермерських господарств України і підприємств, які виникли на базі колективних підприємств, гостро постала проблема нестачі окремих видів техніки для виконання сільськогосподарських та інших робіт. Одним з варіантів її розв’язання стало створення спеціалізованих фірм — машинно-технологічних станцій (МТС), які надають підрядні послуги таким підприємствам за відповідну плату.
Із зміцненням економіки аграрних підприємств кожному з них необхідно вирішувати питання: чи продовжувати користування послугами підрядної фірми, чи придбати власну техніку для виконання заданого обсягу робіт. Щоб одержати відповідь на це, необхідно розрахувати річні постійні і змінні витрати на утримання потрібної техніки з розрахунку на одиницю виконуваних робіт. Водночас потрібно знати вартість підряду за одиницю роботи, виконуваної даним видом техніки.
Тоді обсяг робіт, за якого підприємство досягає беззбиткової роботи власної техніки порівняно з послугами підрядників, можна визначити за формулою:
де
— обсяг робіт, за якого досягається
беззбитковість роботи власної техніки
порівняно з її підрядом;
— постійні витрати на утримання техніки
протягом року, грн;
— вартість підряду техніки за одиницю
роботи, грн;
— змінні витрати на утримання техніки
в розрахунку на одиницю роботи, грн.
Наприклад, підприємство здійснювало збирання зернових культур за допомогою підрядного комбайна. Рішення про купівлю власного комбайна можна прийняти на основі аналізу такої інформації. Скажімо, ціна зернового комбайна «Лан» — 450 тис. грн, норма амортизації — 10 %. Підприємству не вистачало власних коштів, і воно взяло кредит на суму 120 тис. грн терміном на три роки під 15 % річних. Виплата кредиту розпочинається з першого року його використання. Витрати на ремонт комбайна і його технічне обслуговування в розрахунку на гектар зібраної площі — 13 грн, вартість паливно-мастильних матеріалів і оплата праці комбайнерів на цю ж площу — відповідно 12,8 і 4,5 грн. Витрати на утримання приміщення, де зберігається комбайн, — 700 грн за рік.
Звідси постійні річні витрати на утримання комбайна становитимуть 54 700 грн, у тому числі:
а) амортизація (450 · 10) : 100 = 45 000 грн;
б) сума нарахованих процентів за кредит — 9 тис. грн, визначається як середня за три роки. Нарахування процентів для виплати банку здійснюється на залишкову вартість кредиту, тис. грн (табл. 11.1).
Таблиця 11.1