45. Проблеми розгляду земельних спорів як функція управління.

М.В. Шульга зазначає, що: «Земельні спори - це особливий вид правових відносин щодо розв'язання конфлікту, який виникає у зв'язку з порушенням прав та законних інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі й орендарів земельних ділянок та інших суб'єктів земельних правовідносин.

Земельний спір характеризується певними ознаками - об'єктом, предметом, суб'єктивним складом, має відповідну процесуальну процедуру вирішення.

Так об'єктом земельного спору є те, з приводу чого виникає земельний спір. Ці спори стосуються права володіння, користування, розпорядження на території України земельними ділянками, їх частинами, субєктами даних правовідносин.

Під предметом слід розуміти заявлену вимогу суб'єкта даних правовідносин до компетентного органу щодо забезпечення реалізації належних йому суб'єктивних земельних прав, а в деяких випадках - стосовно зобов'язання інших суб'єктів спору дотримуватися обов'язків, визначених земельним законодавством.

Суб'єкти таких спорів досить неоднорідні й можуть належати до різних категорій. Це можуть бути громадяни, юридичні особи, територіальні громади, держава, Український народ, органи місцевого самоврядування й органи державної влади, іноземні держави.

Відповідно до ч.1, ч.2. ст.158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей [2]. Так, залежно від предмету спору і субєктного складу земельні спори можуть розглядатись як загальними, господарськими так і адміністративними судами.

Враховуючи вищезазначене, можна рекомендувати наступне. При зверненні за захистом своїх порушених прав до суду, необхідно звернути увагу, по-перше на те, ким є інша сторона у розгляді справи - це може бути фізична, юридична особа, або органи державної влади. Це дуже важливо і необхідно для того, щоб у подальшому не отримати відповідь від суду, що дана справа йому не підвідомча. По друге - необхідно також звернути увагу на сам предмет спору, щоб правильно сформулювати свої позовні вимоги, тому що через це у більшості випадків, судді також можуть відмовити у відкритті провадження. По-третє, належному захисту права або інтересу сприятиме якісна правова допомога. Щодо проблеми підвідомчості земельних спорів, слід відзначити, що окрім надання вищими судовими органами роз'яснень, рекомендацій, узагальнень судової практики, більш ефективним є внесення узгоджених змін до цивільного, господарського процесуальних кодексів та кодексу адміністративного судочинства з питань підвідомчості, що дозволить уникнути різночитання відповідних норм. Це є необхідним для чіткого визначення видів спорів, які можуть виникати із земельних відносин, їх належності до конкретного суду і відсутності двозначності тлумачення норм при вирішенні підвідомчості земельного спору до конкретного суду.