1. Принципи та основні підходи формування здорового способу життя

Основними принципами формування мотивації на здоровий спосіб життя дітей є [7, c. 47]:

• принцип науковості і доступності знань (адаптація відповідних наукових знань для всіх ланок освіти; взаємозв’язок науки про здоров’я з практичним досвідом);

• принцип системності і наскрізності (процес формування здоров’я людини, природних та соціальних умов його збереження і зміцнення організується як системний педагогічний процес, у логічному зв’язку всіх його етапів; спрямовується на гармонійний і всебічний розвиток особистості);

• принцип неперервності та практичної цілеспрямованості (наступність у реалізації напрямів та етапів цієї роботи на різних освітніх рівнях; охоплює всі сфери життєдіяльності дітей);

• принцип інтегративності (синтез теоретичних, емпіричних і практичних знань у цілісній картині про здоров’я та здоровий спосіб життя);

• принцип відкритості (систематичне поповнення, оновлення, вдосконалення знань про здоровий спосіб життя);

• принцип плюралізму (варіативність авторських проектів, планів і програм на основі інваріантного рівня знань для різних, відносно самостійних типів навчальних закладів із врахуванням потреб, інтересів і нахилів);

• принцип превентивності (виховні впливи держави, всіх виховних інститутів на основі врахування інтересів особистості та суспільства, спрямовуються на профілактику негативних проявів поведінки дітей, на допомогу та їх захист, вироблення неприйняття до негативних впливів соціального оточення);

• принцип гуманізму (орієнтація на підростаючу особистість, врахування її вікових та індивідуальних особливостей, задоволення фундаментальних потреб вихованця; вироблення індивідуальної програми розвитку);

• принцип цілеспрямованості (спрямованість на підвищення ефективності функціонування власного організму і свідомого позитивного ставлення до нього).

Критеріями формування мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді є:

• на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

• на рівні психічного здоров’я: відповідність пізнавальної діяльності віку дітей, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка;

• на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві;

• на рівні соціального здоров’я: сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, соціально орієнтована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самореалізації, саморегуляції, самовиховання[12, c. 9].

Отже, мотивація на здоровий спосіб життя – це система ціннісних орієнтацій учнів, їх внутрішнього спонукання до збереження, відновлення і зміцнення особистого здоров’я.