Для кульмінації взагалі характерні не тільки високий регістр мелодії, но і значна сила звучності.
Мелодична вершина може не співпадати з кульмінацією, так як іноді вона затухає і утрачає прозорість звучання.
Музична форма, представляє собою процес, в зв'язку з чим особливе значення мають основні принципи розвитку музичного матеріалу.
Принципів розвитку є п'ять і вони можуть бути приведені в наступну загальну систему:
Перший принцип - повторення
Другий принцип - змінення повторення Третій принцип - розробка
Четвертий принцип - повторний контраст П'ятий принцип - контраст сопоставлення.
Просте повторення - найбільш елементарний принцип розвитку.
Повторення частини форми і всієї форми при аналізі більшою частиною в рахунок не приймається, в цьому випадку дві однакові частини рахуються за одну. Це відноситься до вокальних творів, в яких одна і та сама музика повторюється багато разів з різним текстом. Повторення часті має самостійну функцію репризи і служить виразом одного із основних принципів формоосвіти.
При аналізі реприз не повторення завжди приймається в рахунок як окрема самостійна частина.
Змінене повторення являється найбільш складним принципом розвитку. Ступінь складності може бути різним, в залежності від глибини міри. Якщо повторення застосовується багато разів і кожний раз з новими змінами, то змінене повторення виступає вже як головний принцип формоосвіти. В таких випадках кожна частина приймається в рахунок, як окрема частина.
В розробці - повторюється частини теми на такій же висоті (проте чи змінене) на новій висоті (на інших гармоніях і в інших тональностях), в різних голосах.
Зміни, внесені до теми переробки можуть бути настільки значними, що проводить до повторного контрасту:
Контраст утворюється від введення нової теми. При відсутності великої різниці між темами контраст може бути названий одноплановим. Значний контраст може назвати різноплановим.
Багатство форм багатоголосної музики діляться на два основні рода:
Гомофоничні форми, в якому один голос має ведуче значення. Ці форми ведуть початок від народної пісенної і танцювальної музики.
Поліфонічні форми, це такі форми, в яких всі голоса медолично рівні і самостійні. Найсталійші з цих форм звились в глибині середніх віків і мають велике історичне значення. Форми зберегли своє художнє значення.
Будова музичного твору музична форма
Кожний музичний твір має певну будову. Вона ґрунтується на двох основних принципах - контрастності і повторності. Музичні твори умовно порівнюють з літературними. Кожен з них - розповідь, роман, повість - має певний зміст, ідею, які стають зрозумілим при поступовому виконанні. При цьому кожна думка виражається в завершених реченнях, які відділяються крапками одне від одного, в той час як частина речення - комами або іншими знаками.
В музичних творах зміст передається не в безперервному потоці звуків. Слухаючи музику, ми чітко відчуваємо в ній момент поділу, які називаються цезурами /лат. Caesura - розщіплення/. Цезури мають особливі характерні признаки, що дають можливість їх сприйняття. До цих признаків належать паузи, ритмічні зупинки, зміна регістру, поява нового мелодичного матеріалу або повторення мелодії і т.п. Але одним із основних признаків цезури являються мелодичні та гармонічні каденції /італ. cadenza - закінчення/.
ПЕРІОД
Це побудова, яка виражає відносно закінчену думку. Протяжність його не менше 8 тактів і складається з двох частин, однакових за початком, але з різними каденціями.
Отже, період ділиться на дві частини, відділені одна від одної цезурою. Ці частини називаються реченням. Перше речення звучить незавершено і потребує продовження. Воно закінчується половинною каденцією. Друге речення закінчується повною завершеною каденцією, звучить завершено.
ПЕРІОД
____________________________________________________
І речення II речення