Тектоніка

Східноєвропейська платформа має метаморфічний фундамент архейського и раньопротерозойського віку, який перекритий платформним чохлом. Складений відкладами верхнього протерозою, палеозою, мезозою і кайнозою.

Нижні горизонти чохла представлені численними авлакогенами:

• Волино-Кристецький авлакоген (досить потужний авлакоген, який протягається вздовж Білоруського масива) ;

• Рязано-Саратівський авлакоген (простягається на 600 км при ширині до 100 км, у північно-західному напрямку від Прикаспійської синеклізи до Московської, розділяючи Воронезький масив і Волго-Уральську антеклізу. Відносна висота бортів ав-лакогена досягає 2,5 тис. м, глибина фундаменту в його днище - 4 тис.м, заповнений він переважно відкладеннями пізнього протерозою, нижнього палеозою і девону.)

Відкладення, починаючи з верхнєвендских, налягають як на відкладення авлакогенів, так і на світу фундаменту і в сукупності утворюють чохол, що покриває всю плиту. Його головними структурними елементами є великі антеклізи і чашоподібні синеклізи:

• Балтійська синекліза (знаходиться на заході Східноєвропейської платформи, являє собою глибокий прогин в межах Руської платформи. Потужність відкладів в межах цієї синеклізи сягає до 3000 м)

• Білоруський масив (розташовується одразу після глибокої Балтійської синеклізи і простягається від заходу до центру Східноєвропейської платформи. Потужність відкладів в межах цього масиву коливається від 300 м до 500 м)

• Московська синекліза (після Білорусього масиу можна спостерігати прогин із збільшенням потужностей відкладів (до 4000 м))

• Волго-Уральський масив (розташовується після московської синеклізи, характеризується зменшенням потужностей відкладів (до 1000 м))

• Передуральський прогин (є закінченням на заході Східноєвропейської платформи і характеризується помітним опусканням фундаменту та різким збільшенням потужностей до 6000 м)

У середині венду, коли припинився розвиток авлакогенів, почав формуватися плитний чохол платформи, що характеризується поєднанням більш широких і плоских, ніж авлакогени – синекліз і пов'язаних з ними антекліз. В окремих авлакогенах в середньому і пізньому девоні відновилося інтенсивне занурення.

Історія геологічного розвитку

Відклади залягають незгідно, що є свідченням того, що були перерви в осадконакопиченні. Можливо східна частина переживала активні тектонічні рухи.

Протерозойська еонотема

У Архейській ератемі, на деякій території Східноєвропейської платформи перебували мілкі моря (можливо води цих морі були дуже кислими та соляними розчинами) про що можуть свідчити відклади пов’язанні з археєм – сірка, графіт, залізо та нікель. Також відклади архею представленні численними інтрузіями різного складу, тому можна говорити про численні виверження вулканів в цей період.

У Протерозойський ератемі, можна виділити два періоди:

• Рифейський період – під час рифейського періоду відбувалися постійні підняття та опускання території і в опущених ділянках утворилися численні авлакогени, які заповнені осадовими відкладами, а отже там перебували моря.

• Вендський період – під час цього періоду в центрі Східноєвропейської платформи перебували теплі моря, адже відклади представлені карбонатними породами.