2. Підродина Piceoideae

Яли́на (Picea) (Смерека) – рід хвойних дерев родини соснових; близько 50 видів, поширених від субтропіків на великій висоті до помірних і холодних районів Північної півкулі. Найпівденніший вид, Picea morrisonicola живе на Тайвані на 23° Пн. широти, на висотах 2500–3000 метрів.

Це вічнозелені дерева 20–60 (90) м заввишки; крони широко конічні; стовбур прямий. Кора від сірого до червонувато-коричневого кольору, тонка і луската. Бруньки яйцеподібні, на вершині округлюється до гострого, іноді смолисті. Листя окреме, залишається на дереві до 10 років, вершина зазвичай гостра. Шишки ростуть на однорічних гілках. Пилкові шишки ростуть по одному або згруповані, довгасті, від жовтого до фіолетового кольору; пилок проливається навесні. Насіннєві шишки від зеленого до фіолетового кольору, коли зрілі, восени від блідо до темно-коричневого кольору, обмежені в основному верхніми гілками, від яйцевидних до циліндричних. Насіння крилате.

В Україні поширена смерека звичайна або європейська (Picea abies (L.) Karsten, або Picea excelsa Link.), 20–40 (50) м заввишки, та до 1 м товщини. Плодоношення з 15, у насадженнях з 25–30 pоків; вік до 150, іноді й до 200 pоків.

Смерека тіньо- та вологовитривале дерево, витримує незначне заболочення, найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. В Україні смерека займає близько 850 000 га або 12,5 % всіх лісових порід (третє місце після сосни й дуба). Смерека поширена, насамперед, у Карпатах (у Галичині й на Буковині та на сході і північному-сході Закарпаття); у нижчій смузі лісів разом з буком і ялицею, у вищій (понад 900–1 200 м) становить суцільні (смерекові) ліси з убогим трав’яним настилом. Менші простори займає С. на Передкарпатті й Розточчі; невеликі острови (звич. як домішка до сосни й дуба) на Підляшші, Півд.-Зах. Поділлі й Чернігівщині.

Смерека дає цінну деревину (вона біла, легка і м’яка), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні муз. інструментів тощо; кора смереки має 7–15 % дубильних речовин. Зі смереки добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у ліс. смугах тощо.

У Карпатах трапляється гірська форма звичайна смерека, яку раніше вважали за окремий вид (Picea montana). НаКавказі поширена Смерека східна (Picea orientalis (L.) Link, et Carr.), в озелененні має значення Смерека енґельманська (Picea engelmannii Engelm.) і Смерека колюча (Picea pungens Engelm.).

Класифікація:

1. Ялина європейська:

Picea abies – Європа;

Picea asperata – Китай;

Picea koraiensis – Корея, Китай;

Picea koyamae – Японія;

Picea meyeri.

2. Ялина східна:

Picea orientalis – Кавказ;

Picea morrisonicola – Тайвань;

Picea wilsonii – Китай.

3. Ялина сибірська: 

Picea obovata – Сибір i Скандинавія;

Picea schrenkiana – Центральна Азія;

Picea smithiana – Гімалаї;

Picea maximowiczii – Японія;

Picea torano – Японія;

Picea neoveitchii – Китай;

Picea martinezii – Мексика;

Picea chihuahuana – Мексика;

Picea breweriana – Північна Америка;

Picea brachytyla – Китай;

Picea farreri – М’янма i Китай;

Picea omorika – Сербія;

Picea mariana – Північна Америка;

Picea rubens – Північна Америка;

Picea glehnii – Японія, Сахалін;

Picea alcoquiana – Японія;

Picea purpurea – Китай;

Picea likiangensis – Китай;

Picea spinulosa – Гімалаї;

Picea glauca – Північна Америка;

Picea engelmannii – Північна Америка;

Picea sitchensis – Сітка (Аляска);

Picea jezoensis – Камчатка та Японія.

4. Ялина колюча: 

Picea pungens – Скелясті гори [3].