4.Здійснення права на житло.

Право на житло в механізмі цивільно-правового регулювання має три основні форми реалізації: нормативну, правосуб'єктну і форму суб'єктивного права.

Нормативна форма здійснення права на житло - це ті житлово-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з приводу житла.

Правосуб'єктна форма реалізації представляє собою певний елемент змісту правоздатності та дієздатності громадян. Вона є юридичною передумовою виникнення, зміни та припинення конкретних житлових правовідносин.

Суб'єктивна форма здійснення права на житло -це конкретне суб'єктивне право на визначене житло. Воно (право) є елементом змісту відповідних цивільних житлових правовідносин. Коло таких суб'єктивних цивільних прав на житло досить широке і різноманітне у зв'язку з тим, що за законом громадянин може займати його на різних підставах (на правах власника, наймача, користувача, тимчасового мешканця, члена сім'ї та ін.).

5.Класифікація житлових правовідносин.

Житлові правовідносини – суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права і виникають в процесі реалізації громадянами свого конституційного права на житло.

Умови:

• Наявність сторін;

• Наявність правової норми;

• Наявність юридичного факту;

• Наявність конкретних дій або подій.

Абсолютними вважаються житлові правовідносини, в яких право однієї особи протистоїть обов'язку невизначеного кола осіб.

Відносними визнаються такі житлові правовідносини, в яких правомочній особі протистоїть у якості зобов'язаних суб'єктів досить визначене коло осіб.

Речові права передбачають можливість володіти, користуватись, розпоряджатись річчю спираючись на закон.

Зобов'язальні відносини - це ті, що дають можливість правомочній особі вимагати від зобов'язаної тільки скоєння певної дії: передати житло, сплатити гроші за користування та інше.

Договірні передбачають виникнення їх із двостороннього правочину, тобто обов'язковою умовою є співпадання волі, як мінімум, двох сторін. 

До позадоговірних можна віднести ті, що виникають із одностороннього правочину чи з делікту.

6.Поняття житлового фонду та його види.

Житловий фонд — це сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян. Житловий фонд України є сукупністю жилих квартир (будинків) приватної, державної, комунальної та колективної власності.

До житлового фонду України входять: 1) жилі будинки 2) квартири 3) частина квартири (одноквартирного будинку)

Відповідно до форм власності житловий фонд поділяється на:

1) державний (комунальний),

2) колективний, що включає громадський житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів,

3) приватний.

За призначенням житловий фонд можна поділити на такі категорії:

1) житловий фонд загального призначення

2) житловий фонд соціального призначення

3) житловий фонд спеціального призначення

7.Поняття житла та його ознаки.

Житло – матеріальне благо, яке здатне задовольнити певну потребу людини.

Під житловими будинками розуміють будівлі, що характеризуються сукупністю таких ознак:

• відповідність будівель архітектурно-будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам і стандартам, що робить ці будівлі придатними для постійного проживання в них громадян;

• прийняття в експлуатацію комісією фахівців і спеціалістів зведеного будинку, що відповідає зазначеним умовам;

• реєстрація в органах місцевого самоврядування будівлі як житловоїої.