• Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (від 1 червня 2000 року n 1775-III)

• Закон України «Про соціальні послуги» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст.358 )

Постанови Кабінету Міністрів України

• Постанова КМУ «Перелік органів ліцензування» (від 14 листопада 2000 р. N 1698) 

• Постанова КМУ «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» (від 29 листопада 2000 р. N 1755)

• Постанова КМУ «Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» (від 4 липня 2001 р. N 756)

• Постанова КМУ «Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» (від 10 грудня 2003 р. N 1895)

• Постанова КМУ «Порядок надання платних соціальних послуг та їх перелік» (від 14 січня 2004 р. N 12)

• Постанова КМУ «Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (від 29 квітня 2004 р. N 558)

• Постанова КМУ «Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг» (від 29 квітня 2004 р. N 559)

• Постанова КМУ «Порядок регулювання тарифів на платні соціальні послуги» (від 9 квітня 2005 р. N 268)

• Постанова КМУ «Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг» (від 17 липня 2009 р. N 737)

Накази Міністерства праці та соціальної політики

• Наказ Міністерства праці та соціальної політики «Критерії оцінки конкурсних пропозицій про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг» (від 27.07.2004 N 165 Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року N 559 "Про затвердження Правил організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг")

• Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про деякі питання організації роботи щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензії Міністерства праці та соціальної політики України на провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг» (від 18.03.2009 N 106)

Накази Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України

• Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг» (від 11.11.2008 N 141)

• Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг» (від 11.11.2008 N 141/519)

3. Соціальне замовлення

На сьогодні в Україні проводиться робота і щодо розробки нормативно-правового забезпечення впровадження соціального замовлення, зокрема у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді.

Так, зокрема, винесено на обговорення проект Закону України «Про соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді». Цей закон визначатиме правові, організаційні та фінансові засади соціального замовлення, спрямованого на забезпечення та покращення умов життєдіяльності сімей, дітей та молоді, що опинилися в складних життєвих обставинах, а також порядок формування, конкурсного розміщення та виконання на контрактній основі загальнодержавних та місцевих соціальних замовлень юридичними та фізичними особами.

Надається таке визначення терміну «соціальне замовлення» – комплекс заходів організаційно-правового характеру, який забезпечує фінансування соціальних проектів з надання соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді, у тому числі шляхом закупівлі соціальних послуг.

Замовниками соціального замовлення можуть бути уповноважений органом виконавчої влади або місцевого самоврядування суб’єкт, якому делегуються певні права, який виступає стороною (замовником) в соціальному контракті на виконання соціального замовлення, і наділений для цього необхідними фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами. Виконавець соціального замовлення – юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або фізична особа, яка перемогла на відкритому публічному конкурсі та з якою укладено соціальний контракт на виконання соціального замовлення.

Соціальний контракт – договір, що укладається замовником від імені органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з виконавцем соціального замовлення, в якому регулюються взаємовідношення замовника і виконавця, шляхом визначення прав та обов’язків сторін .

Законодавство України про соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді складається з Конституції України, законів України «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють реалізацію державної соціальної політики органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та їх взаємодію з іншими суб’єктами.

Соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді здійснюється на наступних засадах:

- пріоритетність соціальних проблем, які вирішуються із застосуванням соціального замовлення;

- комплексність у підходах до вирішення соціальних проблем;

- наявність визначених потреб у певних соціальних послугах для сімей, дітей та молоді;

- сполучення бюджетного, позабюджетного та інших видів фінансування;

- конкурсність у виборі соціальних проектів;

- гласність та відкритість всіх процедур;

- використання суспільних ресурсів;

- поєднання ініціативи виконавців з їх відповідальністю за виконання умов соціального контракту;

- дотримання державних соціальних стандартів у наданні соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді.

Предметом соціального замовлення є надання соціальних послуг, спрямованих на вирішення соціальних проблем сімей, дітей та молоді, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Суб’єктами соціального замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді є: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань сім’ї, дітей та молоді; органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; замовники.

Об’єктами соціального замовлення у сфері надання соціальних послуг є: сім'ї, діти та молодь; соціальні групи, щодо яких здійснюється соціальне замовлення.

Метою розроблення соціального замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді є сприяння діяльності органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, яка спрямована на соціальну підтримку сімей, дітей та молоді, забезпечення їхніх прав і свобод, поліпшення якості життєдіяльності, задоволення інтересів та потреб.

Соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді формується за сукупності таких умов: існування соціальної проблеми, розв’язання якої неможливе засобами органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування; наявність реальної можливості ресурсного забезпечення її розв’язання.

Згідно із структурою законодавчих та виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування та бюджетним устроєм України встановлюються наступні види соціального замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді згідно з рівнями їх формування:

- державне соціальне замовлення, яке спрямовано на розв’язання загальнодержавних соціальних проблем сімей, дітей та молоді;

- соціальне замовлення адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, сіл, селищ, районів у містах), яке спрямовано на розв’язання соціальних проблем сімей, дітей та молоді відповідних адміністративно-територіальних одиниць та їх об’єднань.

Формування загальнодержавного соціального замовлення покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді та здійснюється в визначеному ним порядку.

Формування соціального замовлення адміністративно-територіальних одиниць покладається на орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування та здійснюється відповідно затвердженого ним положення про соціальне замовлення на відповідній території.

Підготовка соціального замовлення розпочинається з формування завдання для соціального проекту на розв’язання певної соціальної проблеми, визначення необхідного виду соціальних послуг для конкретної категорії сімей, дітей чи молоді, визначення замовника соціального замовлення.

Завдання для соціального проекту розробляються з урахуванням умов, термінів, та порядку формування Державного бюджету України, бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць і містять:

- характеристику соціальної проблеми та обґрунтування її розв’язання;

- основні цілі та завдання соціального проекту;

- терміни та етапи реалізації соціального проекту;

- заходи, які забезпечують розв’язання завдань та досягнення цілей проекту на кожному з етапів його реалізації;

- перелік заходів та види соціальних послуг, які мають надаватись за соціальним замовленням;

- обсяги коштів, необхідних на реалізацію заходу та надання соціальної послуги,

- джерела фінансування заходів та послуг;

- заходи щодо нормативного, матеріально-технічного, інформаційного та іншого забезпечення виконання проекту, які повинні включати також ресурси на проведення моніторингу та оцінки якості виконання проекту;

- очікуваний результат.

Фінансування соціального замовлення може здійснюватися за рахунок:

- коштів державного та місцевих бюджетів;

- коштів з позабюджетних джерел загальнодержавного та місцевого рівнів;

- коштів цільових фондів, що знаходяться у розпорядженні держави та місцевого самоврядування;

- коштів органів самоорганізації населення;

- коштів, залучених виконавцями соціального замовлення;

- благодійних внесків та пожертвувань, в тому числі валютних, та коштів з інших джерел, не заборонених чинним законодавством;

Обсяги коштів, які додатково залучаються виконавцем соціального замовлення, встановлюються відповідними положеннями про проведення конкурсу та соціальними контрактами.

Фінансування місцевих програм розвитку соціальних послуг може здійснюватися за рахунок виділення місцевому бюджету цільових субвенцій, шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів, позабюджетних, благодійних та інших залучених коштів.

Розробка соціальних проектів здійснюється на засадах забезпечення широкого доступу до їх формування та обговорення усіма заінтересованими організаціями та особами. Порядок розробки, затвердження і реалізації соціальних проектів, а також перелік робіт та послуг, що можуть надаватись за соціальним замовленням сім’ям, дітям та молоді, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування на основі затверджених завдань для соціальних проектів на розв’язання соціальних проблем сімей, дітей та молоді із застосуванням соціального замовлення оголошують конкурс соціальних проектів у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді.

Об’ява про оголошення конкурсу соціальних проектів у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді друкується в засобах масової інформації та повинна містити:

- завдання на розв’язання соціальної проблеми, перелік робіт та послуг, які замовляються - номінація конкурсу;

- етапи (тури) та терміни проведення конкурсу;

- термін подання документів, координати та режим роботи конкурсної комісії;

- вимоги до претендентів;

- вимоги до оформлення пропозицій, що подаються;

- критерії визначення переможців конкурсу;

- терміни підбиття підсумків і форма оприлюднення результатів.

Типове положення про проведення конкурсу соціальних проектів у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для підготовки та проведення конкурсів соціальних проектів спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування затверджується, на основі типового, положення про проведення конкурсу соціальних проектів у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді та створюються конкурсні комісії.

За результатами розгляду поданих соціальних проектів конкурсна комісія приймає рішення, яке друкується в засобах масової інформації.

До участі у конкурсах соціальних проектів допускаються юридичні особи України незалежно від форми власності та організаційно-правових форм, та фізичні особи, які мають ліцензію на надання певного виду соціальних послуг. При цьому перевага надається тим з них, які мають певний досвід роботи у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді та кваліфікованих фахівців.

Витрати, пов’язані з проведенням конкурсів здійснюються за суб’єктів соціального замовлення, які його оголошують. Кошти фінансування конкурсів витрачаються на оплату публікацій в засобах масової інформації, оплату роботи запрошених експертів, тиражування документів, на канцелярські та інші організаційні витрати.

Соціальний контракт на виконання соціального замовлення укладається у вигляді договору, який регламентує права та обов’язки замовника і виконавця соціального замовлення, регулює правові, економічні, майнові та організаційно-технічні взаємовідносини сторін. Умови соціального контракту погоджується головою конкурсної комісії та затверджується головою органу державної влади або місцевого самоврядування, який оголосив конкурс на соціальний проект. До соціального контракту додаються підготовлені виконавцем план виконання робіт та калькуляція кошторисної вартості робіт.

Типові форми соціальних контрактів на виконання соціальних замовлень у сфері надання соціальних послуг сімям, дітям та молоді, порядок і умови їх укладання, реалізації, зміни та розірвання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Координацію дій співвиконавців у межах конкретного соціального замовлення здійснює виконавець соціального замовлення, виконуючий функції головного виконавця на підставі двосторонніх угод із співвиконавцями. Координацію дій виконавця соціального замовлення з іншими учасниками реалізації соціального проекту здійснює замовник соціального замовлення.

Контроль якості послуг, що надаються виконавцем протягом терміну здійснення соціального замовлення, забезпечується замовником у порядку та за показниками, які обумовлені соціальним контрактом.

Для підсумкової оцінки наданих послуг сім’ям, дітям та молоді, на які спрямовано соціальне замовлення, замовник може залучати експертів та створювати спеціальні експертні групи, які фінансуються за рахунок передбачених для цього джерел.

Для здійснення зворотнього зв’язку і аналізу ефективності виконаних робіт та наданих послуг в процесі виконання соціального замовлення за ініціативою замовника чи виконавця можуть проводитися соціологічні дослідження серед членів цільової соціальної групи та інших споживачів соціальних послуг. Дані цих досліджень у поєднані з матеріалами моніторингового контролю можуть бути підставою для формування нового завдання на розв’язання певної соціальної проблеми із застосуванням соціального замовлення.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання соціального замовлення несе замовник соціального замовлення. Виконавець несе відповідальність перед замовником соціального замовлення за використання коштів, одержаних від замовника на виконання соціального замовлення згідно з соціальним контрактом та законодавством України.

Отже можна побачити велику проблему для України: відомча розгалуженість соціальної роботи. Соціальну роботу здійснює система закладів Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (у тому числі і надання соціальних послуг) сім’ям, дітям, молоді. Система Міністерства праці та соціальної політики здійснює такі види соціальної роботи як соціальне обслуговування (через надання соціальних послуг людям похилого віку, інвалідам) та соціальні виплати (всім категоріям відповідно законодавства).

						Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту																	Міністерство праці та соціальних соціальної політики України
		Соціальна профілактика, соціальний супровід, соціальна реабілітація, соціальне інспектування, оцінка потреб																				Соціальне обслуговування, соціальні виплати
																						Ліцензування соціальних послуг
									Соціальні послуги (соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні, працевлаштування, професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями, інформаційні)
			Сім’я							Діти							Молодь											Люди похилого віку, інваліди
	Соціальні стандарти Галузевий стандарт надання соціальних послуг вживачам психоактивних речовин, в тому числі споживачам ін'єкційних наркотиків, і їх близькому оточенню, Стандарт мінімального пакету соціально-медичних послуг для дітей та молоді у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу; Стандарт мінімального пакету соціальних послуг дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, членам їхніх сімей, що додається; Стандарт мінімального пакету соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ/ІПСШ та ускладнень, що є супутніми при вживанні ін'єкційних наркотиків.																								Соціальне замовлення (проект Закону України «Про соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді»)

Рис. 1. Галузева система соціальної роботи в Україні

Звідси постає проблема. Система соціальної роботи, яку здійснює мережа соціальних закладів Міністерства України у справах сім’ї та молоді має ширші повноваження та завдання щодо здійснення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в Україні. У тому числі здійснюється і соціальне обслуговання шляхом надання соціальних послуг зазначеним категоріям клієнтів. Також працює ряд недержавних організацій, які працюють за такими ж напрямами т а принципами. Отже, постає нагальна потреба у ліцензуванні не тільки соціальних послуг, а й соціальної роботи в цілому як одному із напрямів соціальної політики.

Особливість діяльності недержавних організацій у сфері соціальної роботи

Особливо гостро постала така проблема щодо діяльності недержавних організацій, які працюють в Україні на ниві соціальної роботи. З одного боку невідомо скільки таких організацій працюють в Україні, з другого – якої якості соціальну роботу (соціальні послуги) вони здійснюють.

Надання соціальних послуг в Україні традиційно було прерогативою держави. Однак, не можна залишати поза увагою існування недержавних організацій, які і здатні, і здебільшого забезпечують попит на соціальні послуги у громаді.   Недержавним організаціям може по праву належати передова роль у наданні соціальних послуг на рівні громади. НДО в середньому на п’ять років швидше, ніж державні, реагують на суперечливості тенденцій соціальної сфери. Ці організації найчастіше першими відповідають на потреби вразливих груп і беруть на себе розв’язання нових соціальних проблем. Завдяки своїй мобільності й творчим підходам вони здатні забезпечити виявлення та задоволення потреб різних соціальних груп, одночасно сприяючи розвиткові конкурентоспроможних соціальних послуг.

У своїй роботі НДО керуються потребами та інтересами своїх клієнтів, мають великий досвід допомоги їм, користуються довірою місцевих громад. Завдяки безпосередній наближеності до клієнтів вони можуть виконувати специфічні функції, які держава або не може виконувати або їх організація буде вимагати більших адміністративних і фінансових ресурсів.

Надання послуг через незалежного підрядника, а не через державні заклади - більш ефективне, тому що НДО намагаються застосовувати найбільш раціональну організацію та оплату праці.

НДО можуть використовувати такі ресурси, як волонтерська праця, ініціативність та активність членів організації, психологічна підтримка на засадах принципу "рівний-рівному", альтернативні матеріальні ресурси у вигляді пожертв, грантів, членських внесків, спрямовувати доходи від власної підприємницької діяльності на розвиток соціальних послуг.

Таким чином, підвищується роль недержавних неприбуткових організацій. Найбільш типові функції, які може виконувати недержавна організація у системі надання соціальних послуг:

• безпосереднє адресне надання соціальних послуг у громаді;- вивчення потреб й очікувань клієнтів;

• збір і акумулювання інформації про попит на послуги та зміни соціальної ситуації у громаді;

• участь у формуванні місцевих соціальних програм та планування розвитку системи соціальних послуг на місцевому рівні;

• здійснення громадського контролю за якістю надання соціальних послуг та ефективністю місцевих соціальних програм.

Однак наразі неможливо чітко вказати кількість НДО, які надають соціальні послуги вразливим групам людей. Офіційна статистика не веде обліку недержавних суб’єктів надання соціальних послуг. Також в Україні не проводилося спеціальних досліджень щодо виявлення недержавних надавачів соціальних послуг, їх спроможності, кількості та видів послуг, їхніх клієнтів, вартості послуг, які сьогодні надаються НДО. Лише 30 -35% (за даними різних досліджень) НДО друкують свої звіти.   Як правило, у статутах громадських організацій та благодійних фондів основними видами діяльності є представлення інтересів і допомога своїм членам або благодійницька діяльність, але не надання соціальних послуг. Найбільш поширеними видами діяльності НДО є захист інтересів, лобіювання, проведення тренінгів та надання консультацій, поширення інформації, вирішення соціальних питань, освітня діяльність.

Більшість із тих НДО, які мають великий досвід роботи в соціальній сфері, потужну матеріальну й методичну базу, створювалися у 1998-1999 роках, на які припадає пік формування недержавного сектора. Саме такі організації мають найбільші шанси отримувати бюджетні кошти і достойно конкурувати на ринку надавачів соціальних послуг.

Спектр соціальних послуг НДО охоплює такі соціальні сфери: розв'язання проблем інвалідності, робота з дітьми та молоддю, допомога сім’ям дітей-інвалідів, профілактика негативних явищ серед молоді, протидія епідемії ВІЛ/СНІДу, робота з бездомними та безпритульними, захист психічного здоров'я тощо. НДО можуть різнитися своїми організаційними структурами, обсягом та видами послуг, джерелами фінансування, поширенням діяльності на місцевому або національному рівні, спеціалізацією послуг чи специфікою клієнтів.

Зважаючи на вищезазначене, розвиток системи ліцензування у сфері соціальної роботи та соціальних послуг об’єктів ліцензування може здійснюватися таким чином:

• ліцензування надання соціальних послуг державними установами та недержавними організаціями людям похилого віку, інвалідам, які знаходяться під опікою системи закладів Міністерства праці та соціальної політики (здійснює вищеназване міністерство)

• ліцензування соціальної роботи, яку здійснюють державні установи та недержавні організації (у тому числі і соціальних послуг) з сім’ями, дітьми та молоддю (Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту).

				Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва
		Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту														Недержавні організації									Міністерство праці та соціальних соціальної політики України
		ЦССМ (спеціалізовані формування), спеціалізовані заклади ЦССМ																							Територіальні центри тощо
Соціальна профілактика, соціальний супровід, соціальна реабілітація, соціальне обслуговування, соціальне інспектування, оцінка потреб																				Соціальне обслуговування, соціальні виплати
Ліцензування соціальної роботи (Закон «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, 2001 р. Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері соціальної роботи, затверджено Постановою КМУ …)																				Ліцензування соціальних послуг (Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг, затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України 11.11.2008 N 141/519. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2008 р. за N 1178/15869)
										Соціальні послуги: соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні, працевлаштування, професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями, інформаційні (Закон України «Про соціальні послуги», 2003 р.)
			Сім’я									Діти					Молодь									Люди похилого віку, інваліди
	Соціальні стандарти Затверджено: Галузевий стандарт надання соціальних послуг вживачам психоактивних речовин, в тому числі споживачам ін'єкційних наркотиків, і їх близькому оточенню, Стандарт мінімального пакету соціально-медичних послуг для дітей та молоді у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу; Стандарт мінімального пакету соціальних послуг дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, членам їхніх сімей, що додається; Стандарт мінімального пакету соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ/ІПСШ та ускладнень, що є супутніми при вживанні ін'єкційних наркотиків.																				Соціальне замовлення Постанова КМУ «Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг» (від 29 квітня 2004 р. N 559) (проект Закону України «Про соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді»)

Рис. 2. Система ліцензування соціальної роботи в Україні

Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту як провідною науковою установою з питань соціальної роботи було розроблено проект «Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері соціальної роботи» та механізми їх впровадження.

Наступним кроком щодо ліцензування професійної діяльності у сфері соціальної роботи вважаємо має бути розробка повного пакету документів для ліцензування провадження професійної діяльності у сфері соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю державних та недержавних організацій в Україні.