3.13. Поправочні коефіцієнти на технологічні властивості земель
Модифікаційні критерії можуть застосовуватись і в мінус-балах. У такому разі для встановлення кінцевого бала застосовується формула:
Бвид.=Бб-Бn ,
де Бn — поправка у мінус-балах.
3.Отже, бал бонітету елементарного господарського виділу є узагальненим показником якості його земель, які об'єднують цілу групу різноякісних ґрунтів. Він є відносною безрозмірною величиною, яка відображає якість конкретної земельної ділянки, її виробничу придатність у певних економічних умовах виробництва.
При обчисленні зваженого середнього бала бонітету земель елементарного господарського виділу всі розрахункові дані заносять у відомість якісної оцінки земель, яка є первинною оціночною документацією. В ній систематизуються дані про структуру і якість ґрунтового покриву, технологічні властивості ґрунтів елементарного господарського виділу.
4.Враховують коефіцієнти поправок на технологічні властивості елементарного господарського виділу і місцеположення господарства.
5.На основі бала бонітету елементарного господарського виділу встановлюють групу і клас придатності земель згідно з їх класифікацією (табл. 3.14).
3.14. Класифікація ґрунтів і земель за їх придатністю для сільськогосподарського виробництва
Шкала якісної оцінки земель охоплює всі фактори, які визначають якість земель (ґрунтово-кліматичні, фізико-географічні і технологічні), містить об'єктивну і повну їх характеристику, одночасно вона відносно проста, загальнодоступна і зручна в практичному використанні. Встановлення груп і класів земель має важливе виробниче значення, бо вони не тільки беруть до уваги мозаїку ґрунтового покриву на плані ґрунтів, але й наочно відображають відмінність у продуктивності земель елементарних господарських виділів.
6.Матеріали бонітування ґрунтів і якісної оцінки земель є основою для складання паспорта поля земельної ділянки.
7.На основі балів бонітету земель елементарних господарських виділів розраховують зважені середні бали бонітету земель виробничих підрозділів господарства (бригад, відділень тощо) і господарств у цілому.
Усі розрахункові дані систематизуються у зведеній відомості господарства. Для характеристики земель господарств, а потім і районів вводяться додаткові відомості про якісний стан підвидів кормових угідь (заливні сінокоси, сінокоси і пасовища суходільні та заболочені), а також угідь несільськогосподарського призначення (болота, чагарники, ліси, піски). Ці дані необхідні для обґрунтування плану трансформації угідь при проведенні внутрішньогосподарського землеустрою в господарствах, а також для правильного визначення загального обсягу капітальних вкладень на проведення меліоративних і культурно-технічних робіт у кожному господарстві та в цілому по району. Показники якісної оцінки земель господарств служать основою для визначення зважених середніх балів бонітету земель району, області й країни в цілому.
8.Після розрахунків балів бонітету земельних угідь і територіальних одиниць розраховують коефіцієнт позитивної якості (добротності) земель, який відображає, у скільки разів землі того чи іншого підрозділу (бригади, відділення) кращі або гірші у порівнянні з якістю їх у цілому на даній території.
Коефіцієнт добротності земель визначають діленням середньозваженого бала бонітету земель підрозділів на середньозважений бал бонітету земель господарства або певної територіально-адміністративної одиниці. Визначення середньозваженого бала бонітету і коефіцієнта добротності дозволяє порівняти між собою землі господарств, районів та областей.
9.Дані первинної та зведеної відомостей служать основою для внесення записів у кадастрову шнурову книгу і Державну книгу реєстрації землекористування та інвентаризації земель.
10.Для більшої доступності та наочності землеоціночних матеріалів складається картограма якості земель господарства. Її завдання полягає в тому, щоб найбільш повно і наочно відобразити результати оціночних робіт на картографічній основі, доповнити матеріали ґрунтового обстеження спеціальними допоміжними документами, які дозволяють обґрунтовано і оперативно вирішувати питання раціонального використання земель.
Картограма якості земель — це графічне зображення структури і бонітету земельних угідь певної території. Складається вона на основі копії контурного оригіналу ґрунтового плану. Межі ґрунтових контурів з їх індексами та балами бонітету зберігаються. На картограмі також відображаються елементи ситуації землекористування, з вимогами діючих інструкцій крупномасштабного знімання території. Базовим матеріалом для складання картограми служать первинні та зведені відомості структури і бонітету земельних угідь даної території. Класи земель на картограмі позначаються у чисельнику червоною тушшю римськими цифрами, а бали бонітету — в знаменнику арабськими цифрами. На основі картограми бонітету земельних угідь господарств складають середньо- і дрібномірильні картограми структури та бонітету земельних угідь більш крупних адміністративних одиниць — районів, областей і країни в цілому.
Бонітетна ціна землі враховує якість землі, визначену за агрономічними властивостями (вміст і запаси гумусу, елементів живлення, гранулометричний склад, поправки на еродованість, гідроморфність, солонцюватість, кам'янистість). Бонітування ґрунтів за агрономічними властивостями було проведено у 1993 році згідно із завданням Кабінету Міністрів України, і бал бонітету конкретної ділянки землі є найоб'єктивнішим показником її якості.
Враховуючи вищенаведені фактори, можуть застосовуватись два методичних підходи до визначення ціни землі. Перший враховує агровиробничу якість землі (бонітетна оцінка землі) і стабільний безкризовий розвиток економіки:
де Ц — ціна землі, яка з метою порівняння із цінами в розвинутих країнах визначається у доларах США;
20 — чистий прибуток з 1 га пшениці, ц, який становить 1/3 природноекономічного потенціалу озимої пшениці з 1 га ріллі (за даними науковців 60 ц/га) при 41 балу бонітету;
Б — бонітетна оцінка землі;
41 — середньозважений бал бонітету землі в Україні;
С — ціна 1 ц пшениці (С = 12 дол. за 1 ц );
r — банківська норма відсотка.
Зазначимо, що при визначенні ціни землі слід брати ті культури, вирощування яких найбільш прибуткове і характерне для даної природноекономічної зони. Наприклад, для штату Айова США такими культурами є соя, кукурудза, а для Лісостепу України — пшениця, цукрові буряки та соняшник. Розрахунки стартової ціни землі за допомогою поданої формули наведено у таблиці 3.15.
Другий підхід, загальноприйнятий для ринкової економіки, враховує надходження чистого прибутку в результаті використання землі та банківську норму відсотка:
де Д — чистий прибуток від вирощування стратегічної культури;
r — банківська норма відсотка.
