5. Поняття й особливості правового статусу біженця.

Основним правовим документом щодо вказаного питання є ЗУ  "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011.

Згідно визначення, який дає цей ЗУ біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Правовий статус біженців в чому схожий зі статусом іноземців, які не захищені імунітетами та привілеями. Біженці, на відміну від іноземних громадян, не користуються дипломатичним захистом, а їх правове становище має ряд особливостей, які дозволяють відокремити їх в окрему групу зі своїм специфічним правовим статусом.

В залежності від особливостей реалізації правового статусу та обставин (термін, мета, умови перебування в країні і т. п.) іноземців та осіб без громадянства можна розділити на тих, які:

• прибувають в Україну на постійне проживання;

• тимчасово перебувають на території України з приватним справах;

• прибувають для тимчасового працевлаштування (трудові мігранти);

• відповідно до законодавства України і міжнародних договорів користуються дипломатичними і консульськими імунітетами і привілеями;

• можуть отримати притулок на території України в порядку, встановленому законом (згідно зі ст. 26 Конституції надання притулку віднесено до повноважень Президента України та повинна регулюватися законом, проект якого зараз готується. отримали статус біженців в порядку, встановленому Законом «Про біженців»;

• є незаконними мігрантами, тобто особами, які перебувають у невизначеному становищі і не відповідають правовим підставам в'їзду в Україну, перебування в ній або втратили ці підстави.

Іноземці та особи без громадянства - шукачі притулку в Україні виділяються із середовища мігрантів шляхом офіційного отримання статусу біженців через встановлену законом процедуру..

Надання біженцям зазначених прав і свобод юридичне розширює їх правовий статус і зрівнює у правах з іншими категоріями іноземців. Закон України «Про біженців» в редакції від 24 грудня 1993 передбачає, що особа, яка набула статус біженця, має право на:

- Обрання місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умови дотримання правил, установлених для іноземців;

- Роботу за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців;

- Охорона здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України;

- Отримання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- Користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання;

- Навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців;

- Користування надбанням культури;

- Свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів;

- Недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

- Судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав;

- Вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).

Біженець зобов'язаний дотримуватися Конституції і законів України, виконувати рішення і розпорядження органів виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування, виконувати вимоги державних органів і посадових осіб.

Умови і порядок набуття та втрати статусу біженця.

Згідно ЗУ «Про біженців» Умови, за яких статус біженця не надається особі:

- Яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; - Яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів; - Яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;

- Стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні; - Яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні; - Яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).

Для отримання статусу біженця необхідно пройти такі стадії:

1. Оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця

2. Попередній розгляд заяв розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

3. Прийняття рішення за заявою про надання статусу біженця

Рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців.

Статус біженця втрачається, якщо особа:

1. добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства); 2. набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом; 3. добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 4. будучи особою без громадянства може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують; 5. отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні; 6. не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують. Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України. Права та обов’язки біженця .

Особа, яка набула статус біженця, має право на:

• вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, встановлених для іноземців;

• працю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців;

• охорона здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України;

• одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

• користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання;

• навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців;

• користування досягненнями культу-ри;

• свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів;

• недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

• судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових і немайнових прав;

• вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).

Біженець зобов'язаний:

• дотримуватися Конституції і законів України, виконувати рішення і розпорядження органів державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування;

• виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб повідомляти протягом десяти робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;

• знятися з обліку і стати на облік центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;

• проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.