Розділ іі. Проблемні методи навчання історії § 1. Загальна характеристика проблемного навчання. Види та способи створення проблемних ситуацій і завдань

Розвиток інтелектуального потенціалу учнів безпосередньо пов'язаний із формуванням у них навичок аналізу, визначення причинно-наслідкових зв'язків тощо. Для розв'язання цього завдання, на нашу думку, особливо ефективним буде проблемне навчання на уроках історії.

Проблемне навчання – один із типів розвивального навчання, суть якого полягає у створенні (організації) перед учнями проблемних ситуацій, усвідомленні, сприйнятті та розв'язанні цих ситуацій у процесі спільної діяльності учнів і вчителя при максимальній самостійності перших і під загальним керівництвом останнього, який спрямовує діяльність учнів¹⁸. При проблемному навчанні учень стає суб'єктом навчання, внаслідок чого у нього формуються нові знання, переважно теоретичного характеру, і способи дій, які сприяють формуванню його творчих здібностей: продуктивного мислення, уяви, інтелектуальних емоцій, пізнавальної мотивації, а також досвід творчої діяльності.

Як особливий тип навчання воно протиставляється традиційному, інформативному¹⁹. Таке на­вчання здійснюється за загаль­ною схемою: учитель створює проблемну ситуацію або задачу, для розв'язання яких учень має знайти й використати нові для себе засоби діяльності. Учні ана­лізують проблемну ситуацію, ус­відомлюючи невідомі для себе знання, і відшукують способи розв'язання проблеми, а вчитель допомагає їм, надаючи необхід­ну для розв'язання проблеми інформацію.

Проблемне навчання можна представити такою схемою²⁰:

Необхідною складовою проблемного навчання є створення проблемної ситуації. Проблемна ситуація – створення ситуації, при котрій в учнів виникає інтелектуально-психологічний стан (утруднення), подолання котрого вимагає пошуку нових знань, нових підходів, спрямованих на виявлення особистої оцінки протиріч, закладених у проблемному питанні (задачі)²¹. Усвідомлення суперечностей викликає в учнів потребу у відкритті (засвоєнні) нових знань про предмет, спосіб чи умови виконання дії²². До виникнення проблемної ситуації повинні спонукати дві умови: інтелектуальне утруднення і потреба розв'язати завдання. Відсутність однієї з цих умов може звести нанівець усі намагання вчителя організувати проблемне навчання.

Залежно від її складових, виділяють чотири компоненти проблемної ситуації: об'єкт (матеріал, що вивчається), суб'єкт (учень), мисленнєва взаємодія (процес мислення, спрямований на об'єкт) та особливості цієї взаємодії (зважаючи на виявлені суперечності), аналіз яких переростає в пізнавальну потребу учня розкрити суть об'єкта, що вивчається²³.

За видом інформаційно-пізнавальних суперечностей виділяють такі типи проблемної ситуації:

• невідповідність між наявними знаннями учнів та новими вимогами;

• необхідність єдиного вибору при наявності різноманітних варіантів;

• нові практичні умови використання вже набутих знань;

• суперечність між теоретично можливим шляхом розв'язання завдання і практичною неможливістю або недоцільністю його виконання²⁴.

Різноманітність типів проблемних ситуацій свідчить про важливість їх використання в навчальному процесі, зумовлює різні способи їх створення. Уявлення про них допоможе вчителю самостійно конструювати проблемні завдання на конкретному історичному матеріалі.

Ситуація несподіваності виникає при ознайомленні учнів з фактами та ідеями, які викликають здивування, здаються парадоксальними і викликають питання: "Чи може таке бути?"

Ситуація конфлікту ґрунтується на суперечностях між новими фактами і теоретичними узагальненнями, які склалися в науці, суспільстві, індивідуальній свідомості.

Ситуація невідповідності виникає внаслідок зіткнення наукових даних із життєвим досвідом і побутовими уявленнями.

Проблемне завдання з ситуацією невизначеності має в своїй умові недостатню кількість даних для розв'язання, але воно все ж таки може бути знайдене завдяки кмітливості учнів та базових знань.

У проблемних завданнях із ситуацією вірогідності учням пропонується створити власну інтерпретацію історичних подій і явищ, пояснити їх причини і наслідки, мотиви і цілі діяльності, навести аргументи.

Проблемне завдання характеру версії передбачає дві і більше протилежні думки про причини, характер, наслідки історичних подій та явищ. Учням потрібно визначитися у власному ставленні до них, аргументуючи одну з версій або висуваючи свою.

Ситуація прогнозування альтернативних шляхів розвитку історичних подій: і тих, які вже відбулись, і тих, наслідки яких ще нікому невідомі²⁵.

Створення проблемної ситуації – найвідповідальніший етап у проблемному навчанні. Існують різноманітні шляхи створення проблемної ситуації: постановка проблемних завдань; організація дискусії на уроці; організація пошукової роботи школярів. Проблемна ситуація на уроці залежить від характеру навчального матеріалу; актуальних проблем сучасності; життєвого досвіду учнів.

К. Баханов виділяє такі методичні прийоми для створення проблемної ситуації:

– підведення учнів до суперечностей з пропозицією самим знайти спосіб розв'язання;

– зіткнення суперечностей практичної діяльності;

– висвітлення різних точок зору на одне питання;

– спонукання учнів робити порівняння, узагальнення, висновки із ситуації;

– висування конкретних запитань на узагальнення, доведення, конкретизацію, логіку міркування;

– визначення проблемних теоретичних і практичних завдань;

– розв'язання проблемних завдань з недостатньою або надмірною кількістю даних, із невизначеністю у формулюванні запитання, із суперечливими даними, з навмисно зробленими помилками, з обмеженим часом розв'язання тощо²⁶.

О. Кузьменко наводить приклади застосування двох способів ство­рення проблемної ситу­ації²⁷. Один із них полягає в тому, що перед початком самостійної семінарської пізнавальної діяль­ності школярів вчитель "веде" їх від наслідків події, яку треба буде вивчати, до її причин. Так, пе­ред семінаром за темою "Рефор­ми П. Столипіна" учням розповідають про вбивство в Києві цього визначного державного діяча. Учитель повідомляє, що першого вересня 1911 р. в Київській опері йшла вистава, на якій був присутній імператор, вищі російські чиновники. В антракті, коли прем'єр-міністр розмовляв з колегами, підійшов невідомий мо­лодик і двічі вистрелив у нього з револьвера. Столипін спочатку розгублено витирав кров, а потім почав осідати на підлогу. Неза­баром він помер у лікарні. Тоді ж було страчено того, хто стріляв. До сьогодні повною мірою не з'ясовано загадкові обставини заги­белі міністра. Не зрозуміло, як досвідчені жандарми пропустили терориста на закриту виставу. Чому суд і страта були проведені поспіхом? Чим пояснити той факт, що за таємним розпоряд­женням Миколи І було зупинено розслідування стосовно жандарм­ських чинів? Учитель говорить про існування двох основних версій за­гибелі Столипіна. За однією (історик Л. Базилєв), убивство здійснив одинак, якому вдалося обдурити охорону. За другою (історик А. Аврех), плани терори­ста об'єктивно збігалися з таєм­ними інтересами двору. Учням пропонується провести незалеж­не ретроспективне розслідування причин загибелі російського пре­м'єра.

Аналогічний спосіб створен­ня проблемної ситуації успішно застосовується під час вивчення на семінарі теми "Англійська ре­волюція середини XVII століття". Учитель розповідає учням про пишний похорон за королівським обрядом Олівера Кромвеля. Мен­ше ніж через три роки його ос­танки були вийняті з усипальниці. Після варварської процедури "по­вішання царевбивці" від трупа відтяли голову, а тулуб закопали під шибеницею. Поміщену на ратиці голову виставили на лон­донському майдані. Пізніше в центрі Лондона буде споруджено пам'ятник Кромвелю. Уже більше трьох століть історики не можуть дійти спільної думки щодо оцінки цієї людини. Одні вважають його ідейним фанатиком, інші – псевдогенієм та душителем революції²⁸.

Інший спосіб створення на семінарі проблемної ситуації по­лягає в протиставленні оцінних суджень з приводу одного й того ж об'єкта пізнавальної діяльності учнів²⁹. Так, перед вивченням теми "Суцільна колективізація в Ук­раїні" школярам демонструється застарілий навчальний фільм, де в оптимістичному ракурсі показано хід і результати цієї акції більшо­виків. Періодично фільм перери­вається й учитель зачитує урив­ки зі спогадів очевидця подій у тодішньому українському селі, який повідомляє про насилля влади над селянами, голод, його жахливі наслідки. При цьому учням говорять, що і у фільмі, і у цитованому джерелі йдеться про одну й ту ж подію.

Аналогічний прийом створен­ня проблемної ситуації ефектив­но застосовується під час вив­чення теми "Новий курс Франк­ліна Рузвельта"³⁰. Вчитель відзна­чає, що хід і результати діяль­ності цього видатного реформа­тора оцінюються неоднозначно. Так, Джон Кеннеді назвав Ф. Руз­вельта одним зі своїх найвеличніших попередників у Білому домі. На його думку, Ф. Рузвельт дав по­штовх поступальному руху краї­ни, бо "тільки таким шляхом Америка могла продемонструвати свою життєздатність". З іншо­го боку, відомий своїми консерва­тивними поглядами сенатор Барі Голдуотер назвав "новий курс" трагічною смугою в американській історії, економічним і політичним лихоліттям, замахом на Консти­туцію США та плодом філософії, яка прирікає вільнолюбних аме­риканців на принизливу залежність від федерального уряду. Одні істо­рики називають "новий курс" "рузвельтівською революцією", інші стверджують, що йдеться лише про локальну перебудову в межах капіталістичного соціально-еко­номічного укладу.

Учитель може успішно засто­совувати і такий спосіб створення проблемної ситуації, як співставлення суперечливих оцінних суджень самих школярів. Доведено, що залучення учнів до створення вчителем проблемної ситуації забезпечує додаткові стимули для їхнього навчального спілкування³¹. Адже точки зору, які обговорюються, формуються в класі, а не належать якомусь відомому вченому або політику.

Стан проблемної ситуації на уроці є наслідком правильно сформульованого і методично правильно побудованого проблемного завдання – різноманітних за змістом та обсягом видів самостійної навчальної роботи з розв'язання конкретної проблеми, які виконуються учнями за вказівкою вчителя. Серед проблемних завдань методисти розрізняють проблемне питання і проблемну задачу.

Проблемне питання – це такий різновид питання, відповідь на яке не міститься в накопичених знаннях і способах діяльності, тому вимагає не простого інформаційного пошуку, згадування готових знань, а роздумування, розмірковування, відрізняється стислістю формулювання³². Проблемне питання відрізняється від репродуктивного творчою спрямованістю у формулюваннях і виробленні відповідей. Наприклад, репродуктивне питання: "Коли княгиня Ольга була канонізована православною церквою?". Проблемне питання: "Чому княгиня Ольга, котра закопала в землю живцем послів і спалила людей, знищила разом з мешканцями столицю деревлян Іскоростень та мала багато інших гріхів, була зачислена православною церквою до святих?".

Проблемна задача містить ті ж критерії, що й проблемне питання, однак передбачає додаткову інформацію та часто орієнтири пошуку її розв'язання (уточнювальні, направляючі, деталізуючі підпитання). Наприклад: проблемне питання "Чому збройні формування Польщі та Червона Армія Радянської Росії, кожна будучи свого часу за крок від перемоги у радянсько-польській війні, не змогли закріпити свої успіхи?". Проблемна задача: "Оцініть ситуацію: Польська агресія почалася наприкінці квітня 1920 р., а вже на початку травня поляки захопили Київ. Радянський контрнаступ розпочався у травні 1920 р., а вже в серпні почалися бойові операції, які мали на меті завоювати Львів та Варшаву. Такий швидкий перебіг подій, кардинальна зміна ситуації – свідчення сили чи слабкості збройних формувань Польщі та Радянської Росії? Вкажіть фактори, що зміцнювали та ослаблювали польську і Червону армії".

Між проблемною задачею і логічною, як між проблемним і репродуктивним питанням, є суттєва різниця, яку схематично можна представити у таблиці:

Логічна задача	Проблемна задача
1. В умові немає прямої відповіді на поставлене питання.	1. В умові немає відповіді на поставлене питання.
2. В умові може міститися інформація, достатня для розв'язання задачі, її також можна знайти у підручнику та інших джерелах.	2. В умові недостатньо інформації для розв'язання задачі. У підручнику та інших посібниках важко знайти готову відповідь.
3. У змісті задачі прямо або посередньо є логічні операції, за допомогою котрих розв'язується дана задача (порівняння, доказ, узагальнення, аналіз тощо).	3. Умови задачі не пропонують способів її розв'язання, розраховуючи на те, що учні самостійно повинні здогадатися, обрати мисленнєві операції.
4. Відповідь на питання задачі однозначна, точна. Для її оцінки можна розробити чіткі критерії, дати еталон.	4. Відповідь має творчий, індивідуальний характер. Для її перевірки можна скласти лише орієнтовні вимоги до змісту та оцінити оригінальність способу розв'язання.

Отже, проблемна задача повинна містити умови (дані), потребу (в емоціях суб'єкта, новизні, незадоволеності наявними знаннями) і пізнавальні труднощі (тобто невідому галузь знань, яку необхідно пізнавати).

Проблемні питання, які відрізняються більш стислою інформацією, пропонуються сильнішим учням, оскільки в них сконцентрований великий змістовий матеріал. Слабшим учням непросто сприймати коротко викладене проблемне питання через брак конкретних знань і здібності логічно мислити. Більша за обсягом інформація, яка міститься у задачі, допомагає їм швидше залучитися до розв'язання проблеми.

Враховуючи те, що проблемні питання часто спричиняють проблемні задачі, і навпаки, задачі перебудовуються до рівня питань, терміни "проблемне питання" і "проблемна задача" у навчальній практиці інколи розрізняють лише умовно.

А. Степанищев виділяє такі типи проблемних задач:

– на аналіз теоретичних положень, які висловлені різними особами з одного питання і містять протилежну інформацію;

– на аналіз двох або більше висловлювань однієї особи, які містять реальні або уявні суперечності;

– на аналіз факту, події;

– на оцінку діяльності конкретної історичної особи;

– на вироблення методологічних положень;

– на порівняння фактів і подій далекого минулого і сучасності;

– на порівняння вітчизняних і зарубіжних аналогів³³.

За видом оформлення та графічного зображення проблемні задачі можуть бути різноманітними: або текст, або схема, або змішаний варіант. Крім того, графіка схем може суттєво відрізнятися одна від одної. Наведемо приклади проблемних задач у вигляді схем.

1. У вигляді "ножиць".