7. Теорія мотивації та потреб Мак-Клелланда

Мак-Клелланд характеризує кожного індивіда трьома психологічними параметрами, що описують основні мотиваційні стани людини:

- потреба в досягненні (n-Ach);

- потреба у владі (n-Pow);

- потреба в приналежності, дружбі, любові, близьких стосунках (n-Aff).

Потреба в досягненні означає, що людина бажає все "робити краще" (у порівнянні з деякими стандартами „досконалості"). Існує статистична залежність між значенням

(n-Ach) та економічними досягненнями країн.

Потреба у владі означає потребу у впливі на людей, речі та ситуації. Потреба у владі може виявлятися у двох формах: персоналізованої та соціалізованої влади.

Формулою успішного менеджера є комбінація високого показника (n-Pow) (соціалізованого типу), високого показника (n-Ach) при низькому значенні (n-Aff).

8. Мотивація шляхом спеціального формування функціональних обов’язків (теорія Хекмена-Олдхема).

Ця модель враховує найважливіші характеристики роботи, критичні психологічні показники та рівень потреби в зростанні. Існує 5 головних характеристик функціональних обов’язків, що визначають рівень мотивації робітників, якість та задоволення роботою. При наявності цих характеристик у робітників виникає особливий психологічний стан, який призводить до високих результатів та задоволення робітників (див. схему).

Рівень потреби в зростанні

9. Особливості мотивування деяких категорій робітників

1.Мотивація професіоналів. Професіонали отримують досить велике внутрішнє задоволення від своєї роботи і більш віддані своїй професії, ніж організації, в якій працюють. Таким людям потрібні складні завдання, що дають наснагу і задоволення від самого процесу знаходження рішення. Професіонали потребують значної свободи у виборі методів роботи та її структуризації. Винагородою для них є можливість підвищувати кваліфікацію відвідуванням конференцій, семінарів, наданням творчих відпусток, залученням до нових складних проектів.

2.Мотивація тимчасових працівників. Найголовніший чинник мотивації – можливість отримання статусу постійного робітника. Ще один засіб мотивування – можливість підвищення кваліфікації.

3.Мотивація специфічних груп робітників. Потреби одиноких людей, іммігрантів, фізично неповноцінних людей, людей похилого віку і інших категорій відрізняються від „середньостатистичних” робітників. Для таких людей на першому місці стоїть гнучкість умов роботи. Треба розробляти гнучкі графіки роботи, вводити пільги, спеціальним образом проектувати робочі місця, надавати відпустку в індивідуальному порядку і т.і.

4. Мотивація некваліфікованих робітників сфери послуг. Головний метод мотивування – підвищення заробітної плати. Також таких робітників можна мотивувати наданням гнучких графіків роботи.

5.Мотиваціялюдей, які виконують рутинну роботу. Треба пильно віднестись до відбору персоналу, створювати добру робочу атмосферу, по можливості створювати робочі команди.