Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції Теорія фінансів.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
953 Кб
Скачать
☆

4. Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі

В умовах становлення державної незалежності України, реформування її економіки, побудови власної фінансової сис­теми питання створення науково обґрунтованих методичних і методологічних принципів побудови балансу фінансових ре­сурсів та витрат держави має велике теоретичне й практичне значення.

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі — це комп­лексний документ-прогноз, в якому відображається обсяг утво­рюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки.

Баланс є складовою прогнозу економічного та соціального розвитку держави, його фінансовою програмою. У ньому роз­криваються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому пе­ріоді та пропорції розподілу її валового внутрішнього продук­ту. Він є базою для прийняття управлінських рішень із питань підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, обґрунтування резервів зростання нагромаджень, залучення додаткових інвестиційних джерел, а також слугує інформацій­ною й аналітичною основою для розробки та обґрунтування фінансової політики держави.

Проблема розробки балансу фінансових ресурсів і витрат держави має свою досить тривалу й складну історію. Ідея його розробки виникла ще в 30-ті роки. Була зроблена спроба охопити всі фінанси суспільного сектора зведеним фінан­совим балансом. Українська РСР однією з перших серед рес­публік колишнього СРСР почала розробляти методологію складання фінансового балансу. У 1928 році схема фінансового балансу республіки була розроблена й подана на розгляд до союзних органів.

Одночасно велись роботи з розробки зведеного фінансового балансу країни. Такий баланс був розроблений і затверджений на 1931 рік Постановою ЦВК і РНК СРСР "Про єдиний фінансовий план". Але вже починаючи з 1932 року робота зі складання єдиного фінансового плану була припинена, що було не випадковим. Практика виявила нереальність виконання його положень в умовах, коли механізм управління й планування народним господарством країни перебував на стадії свого становлення. Були відсутні й багато інших пе­редумов для його реалізації. Нереальною була ідея його роз­робки в територіальному розрізі й на різних рівнях управлін­ня та планування (республіка, край, область, район тощо). Головними перешкодами, зокрема, були; слабкий розвиток балансових методів планування, незадовільний стан обліку й іншої економічної інформації, низька кваліфікація кадрів, відсутність апробованих методик складання фінплану в тери­торіальному розрізі, що зумовлювало складність і водночас низьку якість територіальних фінансових планів, які розроб­лялись на місцях.

Усе вищесказане було причиною того, що починаючи з 1932 року замість єдиного фінансового плану Держпланом СРСР централізовано розроблявся баланс державних фінансо­вих ресурсів лише в масштабах країни, а роботи зі складання територіальних балансів були припинені.

У 1964 році Держпланом СРСР був запроваджений по­рядок розробки й подання союзними республіками балансу фінансових ресурсів, що охоплював господарство, підвідом­че Радам Міністрів союзних республік. Однак із 1967 року його було скасовано, певно, у зв'язку з тим, що після гос­подарської реформи 1965 року відпала необхідність у його розробці. Проте практика незабаром підтвердила, що, нав­паки, набули великого значення синтетичні документи, які характеризували розвиток народного господарства республі­ки в територіальному розрізі. Це зумовлено тим, що в умо­вах галузевого принципу управління господарством можли­вості республік щодо визначення загальноекономічних критеріїв для оцінки розроблюваних проектів планів і про­позицій з розвитку республік виявились істотно обмежени­ми. Тому починаючи з 1981 року роботи зі складання фінансових балансів у союзних республіках відновились, але тільки у тих господарствах, які були підвідомчі Раді Міні­стрів республіки.

З набуттям Україною державної незалежності виникла не­обхідність докорінної перебудови роботи зі складання балансу фінансових ресурсів та витрат держави і передусім з розробки методичних положень, що було викликано:

— переходом у підпорядкування України великої кількос­ті суб'єктів господарської діяльності та бюджетних установ із відання колишніх союзних міністерств і відомств;

— появою нових джерел доходів (відрахування до Фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Фондів зайнятості, кон­версії, доходи від приватизації, іноземні кредити, доходи від кредитної емісії НБУ тощо), а також потреб на фінансування заходів, яких раніше не було (витрати на оборону, зовнішньо­економічну діяльність, обслуговування державного боргу, створення страхових та резервних фондів тощо);

— введенням нової системи оподаткування та нових видів податків як для юридичних, так і фізичних осіб, які раніше не справлялись;

— значним падінням питомої ваги доходів суб'єктів дер­жавної власності в загальному обсязі доходів і витрат та доко­рінною зміною системи управління підприємствами й органі­заціями, а поряд з цим і чинного порядку звітності (ліквідація окремих міністерств і відомств, приватизація державних об'єк­тів, утворення спільних підприємств);

— переходом більшості підприємств колишнього ВПК на випуск цивільної продукції та відкриту статистичну звітність про показники їх роботи.

Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави с. визначення розмірів фінансових ресурсів, що створюються в державі й можуть бути використані для здійснення захо­дів з економічного й соціального розвитку на прогнозова­ний період: становлення збалансованості доходів і витрат в державі, а також обґрунтованості використання фінансо­вих ресурсів на соціальні гарантії населенню, утримання не­виробничої сфери, розвиток економіки, оборону та управ­ління, виходячи з програми економічного й соціального розвитку держави; перевірка економічного обґрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів та витрат населення, платіжного балансу та інших фінансо­вих балансів.

Досягнення цієї мети водночас і є формою використання фінансів для регулювання показників економічного й соціаль­ного розвитку, забезпечення Їх економічної обґрунтованості й ефективності.

Охоплюючи повний обсяг ресурсів у цілому по державі незалежно від того, в якій конкретній галузі вони утворилися та використовуються», баланс фінансових ресурсів і витрат в державі відображає їх загальну характеристику за джерелами і напрямками, є самостійним документом синтетичного ш характеру. Це дає змогу використовувати його показники як критерії для оцінки ефективності виробництва. Вони доповнюють загальні показники результативності суспільного виробництва.

Необхідність у додаткових показниках для виміру ефектив­ності суспільного виробництва зумовлена тим, що показник валового внутрішнього продукту не вичерпує всебічної оцінки рівня ефективності. Відомо, що свого часу в економічній літе­ратурі широко обговорювалося питання загального критерію ефективності суспільного виробництва. Однак досі економіч­на наука не має єдиного показника, що всебічно відображає динаміку ефективності виробництва. На практиці нині вико­ристовується декілька таких показників (продуктивність пра­ці, фондовіддача, матеріаломісткість, капіталомісткість, при­буток і т. ін.).

Підсумкові показники балансу фінансових ресурсів і витрат в державі й окремих видів його доходів і ви­трат можуть стати доповненням до арсеналу показників, що використовуються для оцінки рівня ефективності суспільно­го виробництва.

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі розроб­ляється Міністерством економіки України разом з Міністер­ством фінансів на основі показників валового внутрішнього продукту та національного доходу. На підставі цих показниківрозвитку держави здійснюється прогноз обсягу фінансових ресурсів за окремими джерелами та напрямками їх викорис­тання у майбутньому.

У подальшому показники балансу уточнюються з ураху­ванням змін обсягів валового внутрішнього продукту та наці­онального доходу, а також залучається ширше коло загальних і аналітичних показників. Враховуються також фактори, що можуть вплинути на обсяг і використання фінансових ресурсів. В деяких випадках показники балансу визначаються на основі експертних оцінок.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складаєть­ся з двох розділів: перший — доходи, другий — витрати за схемою 1.

Схема 1. Баланс фінансових ресурсів і витрат держави

Показники

Роки

Доходи

Прибуток

Податок на додану вартість

Акцизний збір

Амортизаційні відрахування

Відрахування на соціальне забезпечення та соціальне страхування

Відрахування до Фонду зайнятості

Відрахування до Фонду конверсії

Податки та платежі населення

Доходи від приватизації

Іь^і доходи госпорганів і бюджету

Іноземні кредити і надходження

Доходи від транзиту газу, нафти

Усього доходів

Перевищення витрат над доходами

Баланс

Витрати

Витрати на розвиток економіки

Державні дотації та виплати різниці в цінах

Витрати на соціальні гарантії населенню

Витрати на соціально-культурні заходи

Витрати на розвиток науки

Пенсії та надання допомоги

Витрати на оборону

Витрати на управління

Витрати на зовнішньоекономічну діяльність

Інші витрати господарських структур

Витрати на обслуговування державного боргу

Інші видатки бюджету

Усього витрат

Перевищення доходів над витратами

Баланс

Розділ доходів балансу включає фінансові ресурси, створе­ні в економіці й сконцентровані в державному бюджеті, в роз­порядженні господарських структур, в централізованих і децентралізованих цільових фондах, страхових і кредитних установах, частку доходів фізичних і юридичних осіб, а також ресурси, що залучаються від міжнародних фінансових інститу­тів та зарубіжних інвесторів.

Прогнозування показників балансу як за доходами, так і витратами має свої особливості, які полягають у тому, що використовуються динамічні ряди тільки починаючи з 1990 року. Використання статистичних даних за більш ранній період неможливе через відсутність необхідних звітних даних у цілому по Україні.

Прогнозний розрахунок окремих показників доходів ба­лансу здійснюється з урахуванням їх економічного змісту, призначення, видів ресурсів та порядку їх формування. При формуванні показників доходів враховуються:

— прибуток державних, комунальних, спільних, орендних, акціонерних, кооперативних, приватних та інших підприємств, об'єднань, установ, банків, страхових і громадських організа­цій, фондів, що працюють на території держави;

— податок на додану вартість, який є однією з форм не­прямих податків і уповні зараховується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

~ акцизний збір, який також є непрямим податком на ви­сокорентабельні та монопольні товари (продукцію), що вклю­чається до ціни цих товарів (продукції);

— амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів, які здійснюються усіма суб'єктами господарської ді­яльності, виходячи із середньорічної вартості основних фондів та діючих норм відрахувань;

— відрахування на соціальне забезпечення та соціальне страхування, до яких включаються кошти, що відраховуються до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування підприємницькими структурами усіх форм власності, й внески громадян за рахунок їх власних доходів, а також кошти від реалізації населенню путівок на лікування та відпочинок у санаторіях і будинках відпочинку, внески громадян із добро­вільного страхування та інші надходження;

— відрахування до Фонду зайнятості, які визначаються за­лежно від величини фонду оплати праці до чинних нормати­вів відрахувань;

— відрахування до Фонду конверсії та створення нових видів цивільної продукції, які проводяться підприємствами Мінмашпрому України за встановленими нормативами від собівартості їх продукції;

— податки та платежі населення, до яких належать обо­в'язкові й добровільні платежі та внески, а саме: прибутковий податок із громадян, плата за землю, податок на майно, пода­ток із власників транспортних засобів, податок на промисел, державне мито, місцеві податки та збори;

— доходи від зовнішньоекономічної діяльності, які складаються з доходів від експорту продукції за державними контрактами та імпортного мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності;

— приріст довгострокових вкладів населення в ощадних банках та придбання цінних паперів держави комерційними банками та населенням;

— доходи від приватизації, які надходять від реалізації об'єктів державної власності приватним фізичним та юридич­ним недержавним особам;

— інші доходи бюджету та господарських структур, зокрема, відрахування на геологорозвідувальні роботи, лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, над­ходження відрахувань від перевищення поточних доходів над видатками Національного банку; плата за спеціальне викорис­тання надр при видобутку корисних копалин; надходження від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцін­них металів і дорогоцінного каміння; рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, та різниця в цінах на природний газ; надходження до Державного інноваційного фонду; відрахування на шляхове будівництво, експлуатацію та ремонт автомобільних доріг; кредитна емісія НБУ тощо;

— іноземні кредитні надходження відповідно до урядових угод та угод окремих суб'єктів національної економіки з іно­земними фінансовими інститутами, фірмами та компаніями;

— доходи від транзиту територією України газу, нафти та інших продуктів відповідно до обсягів такого транзиту за та­рифами, які визначаються міжурядовими угодами.

У другому розділі балансу відображаються витрати, які здійснюються державою, суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності та рівнів підпорядкування за рахунок власних коштів і різних фінансових інститутів на розвиток економіки, задоволення соціально-економічних потреб, соці­альний захист населення, оборону та управління, зовнішньо­економічну та зовнішньополітичну діяльність держави, обслу­говування державного боргу тощо.

Прогнозування витрат балансу загалом здійснюється із застосуванням економіко-математичних методів, аналогічних прогнозуванню доходів балансу. При цьому враховуються Їх економічний зміст, призначення та порядок формування.

Розділ витрат включає:

— витрати на розвиток економіки, що здійснюються дер­жавою та суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності та підпорядкування за рахунок усіх джерел фінансу­вання на капітальні вкладення, приріст обігових коштів, капі­тальний ремонт, проведення геологорозвідувальних робіт, ут­римання та розвиток житлово-комунального господарства та інші заходи.

До складу витрат на капітальні вкладення включаються:

фінансування нового будівництва виробничих, соціально-культурних об'єктів, житла, шляхів тощо. Витрати на капі­тальний ремонт включають лише видатки бюджету на ці потреби. До витрат на утримання та розвиток житлово-кому­нального господарства включаються видатки бюджету на вказані цілі, крім дотацій з бюджету, пов'язаних із здійснен­ням державного регулювання цін і тарифів на паливо та ко­мунальні послуги.

Інші витрати на розвиток економіки включають кошти за рахунок усіх джерел фінансування, що спрямовуються на фі­нансування заходів із конверсії підприємств оборонного комп­лексу, фінансування національної космічної програми, ство­рення потужностей з переробки брухту й відходів дорогоцінних металів, протиепізоотичні заходи, фінансування бюджетних ус­танов та інші витрати агропромислового комплексу, проведення заходів із водного господарства, охорони та відтворення рибних запасів, проведення земельної реформи, землевпоряд­кування, докорінне поліпшення земель, ведення лісового гос­подарства, фінансова допомога й часткова сплата процентів за наданими кредитами підприємцям, селянським (фермерським) та колективним господарствам на заготівлю сільськогосподар­ської продукції за державним контрактом, створення держав­них резервів тощо.

Державні дотації та виплати різниці в цінах включають до­тації на газ, бюджетні асигнування на відшкодування паливо-постачальним організаціям різниці в цінах на тверде паливо, що реалізується населенню, дотації житлово-комунальному господарству (на воду, водовідведення, теплопостачання, жит­лове господарство), дотації міському електротранспорту, авто­мобільному пасажирському транспорту загального користу­вання, метрополітенам, на здешевлення вартості будівництва молодіжними (житловими) комплексами, на відшкодування витрат шкільним їдальням.

До витрат на соціальні гарантії населенню належать асигнування з бюджету на надання допомоги сім'ям із діть­ми, цільові грошові виплати на проживання громадянам із мінімальними доходами; додаткові виплати населенню на покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг, грошова допомога переселенцям, компенсація реабілітова­ним громадянам, пільгові кредити членам житлобудівних кооперативів, індивідуальним забудовникам (на завершення раніше розпочатого будівництва), компенсація додаткових витрат, пов'язаних із лібералізацією цін у будівництві житла, яке здійснюється підрядними організаціями для житлобудів­них кооперативів та індивідуальних забудовників, а також вартості будматеріалів для сільських забудовників, виплата державної допомоги одиноким матерям та матерям, які дог­лядають за дітьми, фінансування програм із соціального за­хисту інвалідів, надання пільг ветеранам, інвалідам війни й ветеранам праці.

Витрати на соціально-культурні заходи включають бюджет­ні асигнування на дошкільне виховання, позашкільну роботу з дітьми, на загальноосвітні школи всіх видів, на підготовку кадрів, охорону здоров'я та фізичну культуру, культурно-ви­ховну роботу, утримання будинків-інтернатів, будинків для ін­валідів та інших установ соціального забезпечення.

До витрат на розвиток науки належать асигнування на утримання науково-дослідних інститутів та підрозділів, під­відомчих НАН України, галузевих академій міністерств та відомств, територіальних органів управління, що фінансу­ються з бюджету за програмою Державного комітету України з питань науки, технологій та промислової політики; а також міністерств і відомств, які фінансуються за рахунок їх влас­них джерел.

Витрати на пенсії та надання допомоги включають витра­ти на виплату пенсій та надання допомоги за рахунок коштів Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, а також за рахунок бюджетних асигнувань, а саме; усі види пенсій, що виплачуються громадянам відповідно до чинного пенсій­ного законодавства, включаючи пенсії військовослужбовцям усіх видів та родів військ та допомогу при тимчасовій втраті працездатності.

Витрати на оборону складаються з витрат на утримання військових підрозділів Міноборони, Національної гвардії, прикордонних військ, штабів і військ цивільної оборони, а також витрати на навчання молоді військових спеціаль­ностей та ,на утримання військових комісаріатів,

До витрат на управління належать витрати на утримання законодавчої, виконавчої, судової влади, прокуратури, право­охоронних органів, включно зі службою Національної безпеки України, органами внутрішніх справ, податковими службами та митними органами.

До витрат на зовнішньоекономічну і зовнішньополітичну діяльність належать внески до міжнародних організацій, чле­нами яких .є Україна, витрати на утримання дипломатичних представництв України за кордоном, витрати на короткотер­мінові відрядження відповідальних працівників органів дер­жавної законодавчої та виконавчої влад, а також інші витрати.

Витрати господарських структур на соціальні заходи вклю­чають витрати суб'єктів господарської діяльності на виплату матеріальної допомоги, організацію відпочинку та лікування, поліпшення харчування та задоволення інших соціальних пот­реб працівників, що здійснюються за рахунок їхніх власних прибутків.

До інших витрат господарських структур належать витра­ти, які здійснюються суб'єктами господарської діяльності за рахунок їхніх власних прибутків, крім зазначених вище.

Витрати на обслуговування державного боргу як внутріш­нього, так і зовнішнього включають витрати: на виплату про­центів за вкладами населення в Ощадному банку станом на 01.01.92 р. (тобто, які залишились після ліквідації союзної сис­теми ощадних кас), на виплату процентів за кредитами та на погашення кредитів, одержаних урядом від Національного банку України для покриття витрат бюджету, виплати процен­тів за державними цінними паперами та витрати з їх викупу, а також на погашення державних внутрішніх та іноземних по­зик й інші витрати з обслуговування боргу.

До інших видатків бюджету належать видатки: на фінан­сування житла для військовослужбовців та членів їх сімей; на реставрацію пам'яток архітектури; охорону навколишньо­го природного середовища; ядерну безпеку; витрати, пов'я­зані з поверненням кримськотатарського населення та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; на фінансування заходів із ліквідації стратегічних озброєнь та заходів, визначених Національною програмою поліпшення безпеки» гігієни праці та виробничого середови­ща; на відшкодування сільськогосподарським та переробним підприємствам власних коштів, використаних на будівницт­во об'єктів соціально-культурного призначення; витрати на викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року; витрати на індексацію вкладів населення в уста­новах Ощадбанку; на створення резервного фонду Кабінету Міністрів України та інші.

Після виконання розрахунків показників балансу в розрізі окремих статей доходів та витрат визначається їх взаємозв'я­зок, тобто збалансованість показників, для чого до схеми балансу долучаються показники перевищення доходів над витратами або витрат над доходами.