Самостійне опрацювання № 3

Рузвельт Франклін Делано (1882—1945). Народився в Нью-Йорку. Навчався у Гарвардському й Колумбійському університетах. 1911 р. став сенатором штату Нью-Йорк від демократичної партії. 1928 р. став губернатором штату Нью-Йорк. 1932 р. обраний президентом США. Главою держави він залишився до самої смер­ті, побивши всі рекорди тривалості перебування на цій посаді в країні. Впровадив­ши в межах «нового курсу» систему ліберальних реформ, домігся подолання кризових явищ в економічному й соціально-політичному житті країни, запобігши у такий спосіб соціальному вибуху. У галузі зовнішньої політики відійшов від ізоляціонізму. 1933 р. США визнали СРСР, але надалі Ф. Рузвельт дотримувався тактики нейтралітету, чим сприяв зростанню агресивності тоталітарних режимів. З початком Другої світової війни послідовно підтримував держави антигітлерівської коаліції, а з нападом Японії на американську базу Перл-Харбор і вступом США у війну доклав значних зусиль до консолідації Об'єднаних Націй. Організатор і активний учасник конференцій у Касабланці, Квебеку, Каїрі, Тегерані та Ялті, де вироблялися принципи повоєнного врегулювання світу. Його ідеї стали підмурком утворення Організації Об'єднаних Націй, до установчої конференції якої Ф. Руз­вельт не дожив лише два тижні, померши від тяжкого серцевого нападу (12 квітня 1945 р.).

Блюм Леон (1872—1950). Французький політичний діяч, лідер соцпартії Франції, прем'єр-міністр (1936—1937). У 1919 р. став депутатом Національних зборів, а 1925 р. очолив соціалістичну партію. 1934 р. згуртував спільно з ФКП ліву коаліцію — Народний фронт. Після перемоги Народного фронту на вибо­рах 1936 р. очолив лівий коаліційний уряд. У 1940 р. після капітуляції Франції його було заарештовано колабораціоністським урядом Віші і кинуто до нацист­ського табору. З ув'язнення звільнився у травні 1945 р. У 1946—1947 pp. очолю­вав уряд, який розпочав

Джеймс Рамсей (Ремзі) Макдональд (англ. James Ramsay MacDonald; 12 жовтня 1866, Лоссімут, Шотландія — 9 листопада 1937) — британський політичний і державний діяч, тричі займав пост прем'єр-міністра Великої Британії у 1924, 1929—1931 та 1931—1935 роках (у 1931 році подав у відставку з посту глави кабінету лейбористів й того самого дня був призначений главою коаліційного уряду). Один з лідерів та засновників Лейбористської партії. У роки Великої депресії (1931—1935) сформував коаліційний уряд з консерваторами, віддавши останнім більшість місць у кабінеті, за що його було виключено з Лейбористської партії.Народився у Лоссімуті в Шотландії. Закінчив початкову, а потім і середню школу. У своїй же середній школі він згодом деякий час працював вчителем. У 1885 році Макдональд став членом Соціал-демократичної федерації. Деякий час Макдональд також цікавився шотландською політикою у середовищі шотландців у Лондоні й виступав на підтримку гомруля для Шотландії. Одночасно Макдональд здобував вечірню освіту у Birkbeck Literary and Scientific Institution (en), однак незадовго до іспитів йому довелось відмовитись від здобуття освіти через нервове виснаження.

У 1894 році Макдональд вступив до Незалежної лейбористської партії та невдовзі став одним з її керівників. У 1911 році Макдональд став формальним головою Лейбористської партії, але займав цей пост недовго. 5 серпня 1914 року, невдовзі після початку Першої світової війни й наступного дня після вступу Великої Британії до війни, пацифіст Макдональд поступився своїм місцем Артуру Гендерсону. Макдональд за час війни втратив колишню популярність, й у 1918 році навіть не був переобраний до палати громад від свого округу. На надзвичайно успішних для лейбористів виборах 1922 року (кількість відданих за кандидатів партії голосів зросла майже вдвічі, а кількість місць у палаті — майже втричі) Макдональд був обраний від одного з промислових округів Уельсу. Того самого року Макдональд став повноправним лідером лейбористів та вів їх на дострокових виборах 1923 року. На них партія ще більше посилила свої позиції та вперше в історії отримала можливість сформувати уряд. 22 січня 1924 року Макдональд став першим лейбористом-прем'єр-міністром Великої Британії.