3. Шкільна освіта в Київській Русі

Дослідники вважають, що загальний рівень освіти Київської Русі був одним з найвищих у тогочасній Європі. У Давній Русі набули поширення два алфавіти :глаголиця та кирилиця. На Русі кирилиця була офіційним алфавітом. Прийняття християнства спряло розквіту шкільної освіти. Спочатку школи існували тільки для дітей феодальної верхівки, але з часом шлях до освіти одержали й «менші» люди Русі.

Перші школи були започатковані за князя Володимира в Києві, а потім з’явилися й в інших містах.

Спершу доводилося привозити учнів до школи силоміць, адже батьки не вбачали в «книжній науці» нічого доброго , а «матері,- сповіщає літописець, - плакали за своїми дітьми, як за померлими «.

Чимало зробив для просвіти князь Ярослав Мудрий. Не випадково літописець відзначив, що «князь Володимир орав освітню ниву, князь Ярослав Мудрий її засівав, а сучасники мають мажливість збирати врожай книжних знань». Джерела дають можливість зробити висновок, що в Давній Русі школи були двох видів : церковні й світські. У перших, при монастирях , де готували церковнослужителів , викладали читання, письмо,співи, богослов’я . У світських школах, крім цього, ще давали знання з філософії, риторики , граматики.

Існувало також індивідуальне навчання. При Андріївському монастирі в Києві діяла спеціальна жіноча школа, де дівчат навчали письма, співів, швейної справи, а також різноманітних ремесел.

4.Розвиток літописання і літератури у Київській Русі.

Давньоруська література розвивалася рідною мовою. До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів літературної мови: церковнослав“янської і близької до просторіччя давньоруської.

Винятковим явищем давньоруської культури було літописання, що не мало аналогій у тогочасній літературі середньовічної Європи. У жодній європейській країні літописання не стояло на такому високому рівні, як на Русі.

Перші книжки були завезені до Русі з Болгарії. Справжніми шедеврами давньоруської літератури стали давні літописи та твори : Остромирове Євангеліє – найдавніша руська книга, написана дияконом Григорієм з помічниками для новгородського посадника Остромира, «Слово» митрополита Іларіона, Києво-Печерський патерик, «Слово про Ігорів похід» «Повчання» Володимира Мономаха та інші.

Улюбленими книжками християн були «Житія святих» . Від усної народної творчості древньої Русі у фольклорі українського народу збереглися найяскравіші зразки обрядової поезії - колядки і щедрівки.

5.Архітектура Київської Русі

Особливе місце в мистецтві Київської Русі посідала архітектура , яка поєднувала передові досягнення майстрів інших країн і самобутній національний стиль. Значного успіху досягло містобудування. У всіх найбільших містах були зведені могутні фортифікаційні споруди, розбудовані двори князів та бояр – «гридниці світлі» й «тереми злотоверхі». Архітектура міст і сіл Київської Русі представлена на­самперед дерев'яними спорудами. Окремі з них — справжні шедеври народної архітектури. Такими, во­чевидь, були будинки заможних верств населення, згадувані в писемних джерелах під назвою "хороми". Житло бідноти — однокамерні будинки площею до 20 м2. Із дерева зводились укріплення давньоруських міст — кліті, заборола, башти, а також церкви, храми. Свідчення літопису про 600 київських храмів, знищених пожежею 1124 р., підтверджують це. Стародавні русичі були неперевершеними майстрами деревяної архітектури. Під час будівництва максимально враховували природні умови, з урахуванням ландшафтних особливостей. З поширенням християнства у міській забудові переважає культова архітектура - будівництво храмів, що стали символом утвердження і торжества нової релігії. Давньоруські князі розуміли, що храм - це не тільки дім Божий, але і чудова можливість прикрасити і прославити свій стольний град, свою землю і свій народ.

Візантійсткі будівельні традиції позначалися на архітектурі і Західної Європи. Типи архітектурних споруд впливали на архітектуру Балканських країн, Сирії, Малої Азії, Вірменії та Грузії. Тому зрозуміло, чому саме досвід візантійського будівництва був використаний руськими князями та християнською церквою.Перші давньоруські храми були дерев'яними, і тому жодної пам'ятки не збереглося. На зміну дерев'яному будівництву у кінці X ст. прийшло кам'яне монументальне зодчество. Цьому сприяли вихід Київської Русі на міжнародну арену, вплив візантійської культури і поширення християнства.