- •Навчання аудіювання Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності та уміння
- •Вимоги до базового рівня володіння аудіюванням
- •Етапи навчання аудіювання
- •Навчання аудіювання
- •Система вправ для навчання аудіювання
- •І підсистема вправ
- •Навчання аудіювання
- •Навчання аудіювання
- •1. Вправи на передбачення змісту тексту і розвиток уяви.
- •2. Вправи на розвиток уваги та аудитивної пам'яті.
- •3. Вправи на розвиток механізму осмислення (розуміння різних категорій смислової інформації).
- •2. Вправи на визначення логічної послідовності подій.
- •3. Вправи на розуміння тексту без домислювань.
- •1) Формулювання інструкції,
- •2) Презентацію аудіоматеріалу,
- •3) Контроль розуміння прослуханого.
- •Засоби контролю розуміння прослуханого аудіотексту
Навчання аудіювання
— розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте — вербальна (з допомогою засвоєних мовленнєвих зразків, що відповідають темі чи ситуації);
— розпізнавання початку повідомлення і його завершення.
Етап навчання аудіювання на понадфразовому рівні передбачає дії, що забезпечують:
— розуміння монологічного повідомлення даного рівня, побудованого на повністю знайомому матеріалі; реакція на почуте — невербальна або коротка вербальна;
— розуміння мікродіалогів з наступним визначенням характеру взаємодії партнерів шляхом віднесення сприйнятого діалогу до одного з відомих учням комунікативних (структурно-функціональних) типів мікродіалогів: діалогу-обміну думками, діалогу-волевиявлення.
Етап навчання аудіювання на рівні цілого тексту передбачає дії, за допомогою яких досягається:
— розуміння зв'язного (монологічного) мовлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові частини або виділення інформаційних точок; реакція на почуте — невербальна (дії, символи і т. і.);
— розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте — невербальна або вербальна як у процесі слухання, так і після нього;
— розуміння зв'язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі, але такого, що передбачає антиципацію змісту повідомлення по його заголовку, придумування іншого заголовку чи вибір із даних "готових" заголовків найбільш прийнятного, вибір із даних після тексту речень, що відповідають або не відповідають його змісту і т. п.;
— розуміння діалогічного тексту, побудованого на знайомому матеріалі, із завданням на виявлення кількості учасників бесіди, їх характеристик; реакція вербальна або у вигляді відповіді на запитання, тесту множинного вибору і т. п.;
— розуміння зв'язного тексту, що містить деякі незнайомі елементи: слова, словосполучення про міст яких можна здогадатися на підставі співзвучності з рідною мовою (опора на здогадку, мовний досвід); розуміння можна перевірити за допомогою тесту множинного вибору, відповідей на запитання і т. п.;
3
— розуміння зв'язного тексту з деякими незнайомими елементами, але здогадка про їх значення здійснюється за формальними ознаками з опорою на знання та асоціативні зв'язки в іноземній мові;
— розуміння зв'язного тексту з наявними незнайомими елементами; здогадка про їх значення здійснюється за контекстом, з опорою на смислові зв'язки;
— розуміння зв'язного тексту, побудованого переважно на незнайомому, матеріалі, але з створенням спеціальних перешкод з метою подолання їх шляхом перепитувань, прохання уточнити сказане і т. п.
Усі ці дії формуються в цілісній системі вправ.
Система вправ для навчання аудіювання
До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми:
1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання
2)вправи для розвитку вмінь аудіювання.
До першої підсистеми включаються 3 групи вправ:
— вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху);
— вправи для формування лексичних навичок аудіювання;
— вправи для формування граматичних навичок аудіювання.
До другої підсистеми входять 2 групи вправ:
— вправи, що готують учнів до аудіювання текстів;
— вправи в аудіюванні текстів .
