1.4. Функціональні особливості науки про туризм

У науці про туризм пізнання дійсності спирається на достовірні знання об'єктивних законів природи, суспільства і діяльності людини, де важливу роль відіграють такі функції.

Пізнавальна функція науки про туризм полягає в тому, що вона заснована на фактах, обґрунтована логічно і математично, перевірена на практиці, пізнання спрямоване на подальший розвиток видів і форм туризму.

Світоглядна функція науки про туризм полягає в тому, що вона дає можливість побудувати достовірну картину світу, складову основу орієнтації людей, суспільства в цілому, становить основу раціональної організації життєдіяльності людини і суспільства, що підкоряються об'єктивним законам.

Нормативно-регулююча функція науки про туризм полягає в тому, що її мета - раціональність, тобто точний розрахунок дій, життєдіяльності в цілому, об'єктивна оцінка результатів, обґрунтований прогноз.

Матеріально-виробнича функція науки про туризм визначається тим, що вона сприяє формуванню продуктивних і творчих сил суспільства.

Управлінська та освітня функції науки про туризм полягають у тому, що вони сприяють розвитку техніки, технологій, підготовці фахівців до управління. Наукові досягнення дозволяють успішно управляти персоналом на туристичному підприємстві, забезпечувати зв'язок з населенням, досліджувати потреби, відносини, мотивацію і задоволеність туристів від подорожей та екскурсій.

Прогностична функція науки про туризм полягає в тому, що вона дозволяє передбачати майбутнє: яким буде соціально-економічний потенціал держави, а отже, як буде розвиватися туризм в індустрії гостинності.

1.5. Вимоги до методів дослідження в туризмі

Головні вимоги до методів дослідження в туризмі можна сформулювати наступним чином:

1. Постійне збагачення теорії туризму має велике практичне значення в удосконаленні методів наукового пізнання. Кожен новий етап у розвитку туризму вимагає вдосконалення методів наукового дослідження, пошуку нових шляхів у вирішенні теоретичних і практичних завдань. Пізнання в цій області з об'єктивною необхідністю призводить до застосування і оновлення в науці про туризм таких методів: економіко-математичних, психологічних, соціальних, моделювання та проектування.

2. Методи наукового дослідження повинні відображати сутність досліджуваного об'єкта, специфіку самого пізнавального процесу. Ці методи науки різноманітні, вони будуються з використанням комплексу інших наук, наприклад філософії і соціології, історії та психології, економіки, управління та права.

3. Методи наукового дослідження не повинні нести в собі тих цілей, прагнень, завдань, які ставлять перед собою спеціалісти, а також не повинні відповідати рівню їх підготовки, спрямованості дослідження.

Діалектичний метод відіграє провідну роль у вдосконаленні знань про туризм, оскільки відображає загальні закони розвитку і пізнання всіх явищ дійсності. Всі інші методи можуть застосовуватися з найбільшим ефектом тільки у зв'язку з діалектикою і на її основі.

Спеціальні методи наукового пізнання логічно підпорядковані діалектичному методу, випливають з нього, керуються ним. Спеціальні методи в туризмі сформульовані в результаті практичної діяльності. З їх допомогою можна вивчати сегменти туризму, взаємозв'язок його з мистецтвом, народною творчістю, зодчеством та ін.