1. Підготовка і обговорення питань:

1. Система управління витратами

2. Концепції управління витратами

3. Методи управління витратами

4. Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень. Поведінка та функції затрат

2. Задача

Задача 1. Розподіліть витрати, приведені нижче, на постійні і змінні.

1. Амортизація виробничого устаткування, що нараховується по виробничому методу.

2. Амортизація адміністративної будівлі.

3. Витрата основних матеріалів на виробництво продукції.

4. Заробітна плата працівників відділу технічного контролю.

5. Заробітна плата основних виробничих робочих.

6. Відрахування до пенсійного фонду на заробітну плату основних виробничих робочих.

7. Відрахування до фонду соціального страхування по безробіттю від заробітної плати працівників відділу технічного контролю.

8. Оренда виробничих площ.

9. Електроенергія для технологічних цілей.

10. Електроенергія для господарських потреб.

Задача 2. Заповнити приведену нижче таблицю, розрахувавши витрати на кожен об'єм виробництва.

Показники	Об’єм виробництва
	1 варіант	2 варіант	3 варіант
Об'єм виробництва, шт.	4ХХ00	6ХХ00	82ХХ0
Змінні витрати, всього	?	48ХХ00	?
Постійні витрати, всього	?	72ХХ00	?
Сукупні витрати	?	?	?
Змінні витрати на одиницю	?	?	?
Постійні витрати на одиницю	?	?	?
Сукупні витрати на одиницю	?	?	?

Задача 3. Розподілити витрати на постійні і змінні витрати за всіма методами розподілу:

• вищої-нижчої точки;

• регресійний аналіз;

• спрощений статистичний аналіз.

Для виконання завдання використовувати дані таблиці 1.

Таблиця 1

Обсяг продукції та витрати на утримання устаткування

Місяць	Обсяг продукції, од.	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування, грн..
січень	6000	85ХХ0
лютий	5000	84ХХ0
березень	7000	91ХХ0
квітень	9000	104ХХ0
травень	8000	98ХХ0
червень	10000	110ХХ0
липень	12000	130ХХ0
серпень	11000	113ХХ0
вересень	6000	88ХХ0
жовтень	9000	115ХХ0
листопад	6000	85ХХ0
грудень	5500	68ХХ0

ХХ – номер варіанта.

Тема 5. Оцінювання очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень

Аналіз взаємозв'язку "витрати – обсяг – прибуток" (Cost – Volume – Profit Analysis) – метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства з метою визначення:

– обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку;

– величини прибутку за певного обсягу продажу;

– впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

– оптимальної структури витрат.

Аналіз беззбитковості – важливе джерело інформації для прийняття управлінських рішень щодо активності підприємства, величини витрат, ціни одиниці продукції та фінансового результату.

Мета аналізу беззбитковості – встановити, що відбудеться з фінансовим результатом, якщо обсяг виробництва зміниться. Аналіз беззбитковості ґрунтується на величині маржинального доходу на одиницю продукції, а не на величині прибутку на одиницю продукції. Це пов’язано з тим, що прибуток на одиницю продукції змінюється щоразу зі зміною обсягів реалізації, а величина маржинального доходу при будь-якому обсязі залишається постійною.

Маржинальний дохід на одиницю продукції обчислюють як різниця між ціною та змінними затратами на одиницю продукції. Прибуток – це різниця між маржинальним доходом і постійними затратами.

Для аналізу беззбитковості характерним є використання таких співвідношень:

МДод = Ц – Ззод,

де МДод – маржинальний доход з розрахунку на одиницю продукції, Ззод – змінні витрати на одиницю продукції, Ц – ціна одиниці продукції.

СМД = V * МДод = V * (Ц – Ззод)

СМД – сукупний маржинальний дохід, V – обсяг реалізації продукції.

Аналіз беззбитковості ґрунтується на розподілі витрат на постійні і змінні, які в сумі визначають собівартість продукції. Для точки беззбитковості характерним є те, що у ній «сукупні витрати = доходу від реалізації».

Існують різні методи визначення критичної точки (точки беззбитковості):

1. математичний метод

2. метод маржинального доходу

3. графічний метод

Математичний метод ґрунтується на визначення чистого прибутку:

П = В – Зз – Зп

З урахуванням обсягу виробництва

П = Ц * V – Ззод * V – Зп

П = V * (Ц – Ззод) – Зп

Враховуючи, що прибуток в точці беззбитковості відсутній то

Обсяг беззбитковості у вартісному виразі визначається на основі виручки від реалізації, постійних і змінних затрат:

Метод маржинального доходу ґрунтується на величині маржинального доходу:

СМД = В – Зз

СМД = Зп + П

П= СМД – Зп,

де СМД – загальна сума маржинального доходу; В – виручка (доход) від реалізації продукції; Зз – загальна сума змінних затрат, Зп – постійні затрати, П – прибуток.

Точку беззбитковості можна досягти тоді, коли маржинальний дохід дорівнює сумі постійних затрат, а так як в точці беззбитковості прибуток відсутній то:

СМД = Зп.

Якщо виразити сукупний маржинальний дохід через показник маржинального доходу на одиницю продукції то:

МДод * V = Зп

V = Зп / МДод

Для визначення точки беззбитковості можна також скористатись графічним методом. Він не такий точний як математичний і маржинальний, однак більш наочний.

Важливим для прийняття управлінських рішень є показник прибутковості продукції (сума маржинального доходу в процентах від виручки) або коефіцієнт маржинальних надходжень:

Кмд = МДод / Ц = МД / В.

Отже, коефіцієнт маржинального доходу показує частку маржинального доходу в сумі виручки від реалізації продукції. Точку беззбитковості на основі коефіцієнта маржинального доходу можна визначити:

Тб = Зп / Кмд

На підставі аналізу беззбитковості можна спрогнозувати момент досягнення точки беззбитковості, тобто перехід підприємства до розряду прибуткових. Показник, який уможливлює прогнозування моменту досягнення точки беззбитковості, є термін досягнення точки беззбитковості. Він залежить від кількості днів у звітному періоді, планового обсягу виробництва продукції та обсягу реалізації в точці беззбитковості:

Термін досягнення точки беззбитковості = обсяг у точці беззбитковості * 30 днів / обсяг реалізації за звітний період

Важливим напрямком аналізу «витрати – обсяг – прибуток» є передбачення реакції прибутку на зміни інших показників діяльності. Для такого аналізу використовують показники:

а) запас фінансової міцності (маржа безпеки) (МБ) – величина, на яку досягнутий обсяг реалізації перевищує рівень беззбитковості (критичний обсяг); показує, на скільки можна зменшити величину виручки від продажу, перш ніж буде досягнута величина критичної виручки, тобто при подальшому зниженні організація потрапить в зону збитків:

МБ = Р – Тб ,

де Р – обсяг очікуваної реалізації, Тб – обсяг реалізації в точці беззбитковості.

Цей показник можна визначити як у грошовому (ЗМг), так і натуральних вимірниках (ЗМн). Він показує, на скільки одиниць продукції або гривень можна скоротити обсяг реалізації без загрози потрапити у зону збитку;

б) коефіцієнт фінансової міцності (маржі безпеки) – відношення запасу міцності до обсягу реалізації та показує, на скільки відсотків може бути зменшена виручка, перш ніж організація потрапить у зону збитків:

.

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) являє собою визначення розміру видатків у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) за окремими видами видатків. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці продукції (робіт, послуг), усього їхнього обсягу, собівартість виробництва за окремими структурними підрозділами підприємства, за різними виробничими процесами і в цілому за підприємством.

Можна виділити три взаємопов’язані елементи процесу калькулювання собівартості:

− облік витрат на виробництво;

− облік виходу продукції (результату виробництва);

− обчислення питомої собівартості (собівартості одиниці продукції).

Метою калькулювання собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) є формування інформації про:

− величину витрат на всіх стадіях виготовлення цієї продукції;

− економічні показники, необхідні для контролю витрат, планування собівартості продукції, виявлення найвигіднішої продукції для впровадження у виробництво, прийняття управлінських рішень щодо раціонального витрачання всіх видів ресурсів та поліпшення фінансових результатів.

До основних завдань калькулювання можна зарахувати:

− достовірне обчислення фактичної собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг);

− контроль за виконанням планових завдань величини собівартості продукції та дотриманням чинних норм і нормативів витрат;

− визначення рентабельності продукції (робіт, послуг) та факторів, які впливають на її рівень;

− оцінка ефективності роботи структурних підрозділів (центрів відповідальності);

− формування інформаційної бази для планування, аналізу витрат та прийняття рішень щодо ефективного використання ресурсів, поліпшення результатів діяльності та скорочення собівартості.

При калькулюванні собівартості продукції (робіт, послуг) складаються наступні види калькуляцій собівартості:

– планова;

– нормативна;

– звітна.

Залежно від виду продукції, робіт і послуг, її складності, типу, характеру технологічного процесу й організації виробництва на підприємствах можуть застосовуватися різні методи обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції:

− простий (однопереробний);

− нормативний;

− позамовний;

− попереробний.

Приклад 1:

Ціна реалізації – 75,33 грн.

Змінні затрати на одиницю продукції – 52,57 грн.

Постійні затрати – 35273807 грн.

За звітний період постійні затрати ростуть на 10 %, а підприємство планує отримати прибуток в сумі 26528697 грн.

Максимально можливий випуск продукції становить 2715400 т.

Необхідно визначити обсяг реалізації, який при заданих умовах забезпечить плановий прибуток.

П + Зп = V * (Ц – Ззод)

26528697 + 38801187,7 = V * (75,33 – 52,57)

V = 65329884,7 / 22,76 = 2870381,6 т

Отже, для того, щоб отримати 26528697 грн. прибутку при збільшенні постійних затрат на 10 %, необхідно, щоб річний випуск продукції становив 2870381,6 т.

Необхідно визначити ціну реалізації продукції.

П + Зп = V * (Ц – Ззод)

26528697 + 38801187,7 = 2715400 * (Ц – 52,57)

Ц = 76,63 грн.

Отже, ціна реалізації має становити 76,63 грн. за т

Приклад 2.

Плановий обсяг реалізації – 2715400 т

Ціна реалізації – 75,33 грн

Обсяг беззбитковості – 1549816 т

Необхідно визначити запас фінансової міцності.

Отже, обсяг реалізації має скоротитись на 42,92 % перш ніж підприємство опиниться в зоні збитку.

Якщо запас фінансової міцності становить менше 30 % – це ознака високого ризику.