6. Умовне зображення різьби

На кресленнях різьбу зображають і позначають умовно по ГОСТ 2.311—68.

На стержні різьбу зображають суцільними товстими основними лініями по діаметру d і суцільними тонкими лініями — по внутрішньому діаметру d₁. На зображеннях, отриманих проектуванням на площину, паралельну осі стержня, суцільну тонку лінію проводять на всю довжину різьби без збігу (рис. 7, а). Ця лінія повинна перетинати межу фаски. На зображеннях, отриманих проектуванням на площину, перпендикулярну до осі стержня, суцільну тонку лінію внутрішнього діаметру різьби проводять приблизно на 3/4 довжини кола, причому ця лінія може бути розімкнена в будь-якому місці.

У отворі різьбу в розрізах уздовж осі зображають суцільними товстими основними лініями по діаметру D₁ і суцільними тонкими — по зовнішньому (рис. 7, б), причому тонку лінію проводять на всю довжину різьби без збігу. На зображеннях, отриманих проектуванням на площину, перпендикулярну до осі отвору, тонку лінію зовнішнього діаметру різьби проводять лише на 3/4 довжини кола, розмикаючи її в будь-якому місці. Різьба в отворі на вигляді зображається штриховими лініями однієї товщини по зовнішньому і внутрішньому діаметрах (рис. 7, д).

На рис. 7, в, г показано умовне зображення конічної різьби на стержні і в отворі.

В

Рис.8

ідстань між лініями зовнішнього і внутрішнього діаметрів різьби повинна бути не менше 0,8 мм і не більша за крок різьби. Цей розмір (Н₂) для метричної різьби рівний 0,54Р, для трубної — 0,64Р, для трапецеїдальної — 0,5Р.

Межу різьби наносять на кінці повного профілю різьби, до початку збігу. Її проводять до лінії зовнішнього діаметру і зображають суцільною товстою основною лінією, якщо різьба видима (рис. 7, а, б), або штриховою, якщо невидима (рис. 7, д). Збіг різьби (у разі потреби) зображають суцільною тонкою похилою лінією, яка виходить за межі різьби (рис. 8, б—г, е).

Штрихування в розрізах і перетинах доводять до суцільної товстої основної лінії, тобто до лінії зовнішнього діаметру різьби на стержні або внутрішнього діаметру різьби в отворі (рис. 7, б, г, е,ж).

Фаски на стержні і в отворі з різьбою, що не мають спеціального конструктивного призначення, на площині, перпендикулярній до осі стержня або отвору, не зображають (рис. 7, а, б).

Довжину l різьби вказують, як правило, без збігу (рис. 8, а, г, д). При необхідності довжину L різьби вказують зі збігом (рис. 8, б, е) або окремо наносять довжину збігу (рис. 8, в). На робочих кресленнях, по яких в глухому отворі (гнізді) нарізують різьбу, потрібно показувати різницю між глибиною свердління і довжиною різьби (рис.8, д). На решті креслень допускається зображати кінець глухого різьбового отвору так, як показано на рис. 8, ж, з, навіть за наявності різниці між глибиною отвору і довжиною різьби.

Різьбу з нестандартним профілем зображають одним із способів, показаних на рис. 9, а—в. При цьому слід вказувати крок різьби, ширину западини, зовнішній і внутрішній діаметри, граничні відхилення та ін.

На розрізах різьбового з'єднання в зображенні на площину, паралельну його осі, в отворі показують тільки ту частину різьби, яка не закрита різьбою стержня (рис. 9, г, д). Основні суцільні лінії, які відповідають зовнішньому діаметру різьби на стержні, переходять в суцільні тонкі лінії, які відповідають зовнішньому діаметру різьби в отворі, і навпаки, суцільні тонкі лінії на стержні переходять в основні лінії в отворі. Різьбове з'єднання в поперечному розрізі показано на рис. 9, д.