Довгi голосні складали таку систему:

ī				ū
	ē		ō

i.є. ā	II	герм. ō
лат. māter “мати”		д.а. mōdor дсакс.mōdor, двн. muoter (ō>uo)
лат. frāter “брат”		гот. brōþar, д.а. broðor, днв. bruoder (ō>uo)
i.є. ō	II	герм. ō
лат. flōs “квiтка”		гот. blōma, д.а. blōma, двн. blōmo
рос. “плот”		гот. flōdus, д.а. flōd, двн. fluot
i.є.ī	II	герм. ī
лат. svīnus “свинина”		гот. swein [svi:n], д.а., д.в.н. swîn “свиня”
i.є. ū	II	герм. ū
лат. mūs “миша”		да., двн. mūs

Найскладнiшою була доля і.є. ē, яке ще в ранньогерманський перiод перейшло в германське ǣ. У готській мови це ǣ в зв’язку з загальною тенденцiєю готських голосних до пiдвищення, переходить в ē. У пiвничних i в захiдних мовах вiдбулося, навпаки, дальше пониження ǣ в ā. Але пiзнiше в англофризькiй групi цей звук знов пiдвищився до ǣ, порiвняйте: і.є. *dhē - д.сакс. dād, двн. tāt, да dǣd, dēd, д.фризьк. dēd - “дiло, вчинок”.

Таким чином в германськiй мовi-основі було чотири коротких і чотири довгих голосних. (Common Germanic Vowel Shift - спільногерманський зсув голосних).

The Germanic Vowel Shift
IE	Germ
a o	a
ā ō	ō

Пізніше в окремих германських мовах різними шляхами виникли відсутні в мові-основі короткий “о” та довгий ā. (Short o and long ā appeared from different sources later). Так в готській, давньоверхньонімецькій [o] виникає в наслідок монофтонгізації au перед r, h (в готській також перед ƕ) - гот. haurn “ріг”, hauhs ”високий”. Довгий ā виникає в давньоверхньонімецькій із ē (порівняйте вище і.є. * dhē - двн. tāt), в готській відбувається подовження короткого “а” перед h внаслідок випадіння носового:

герм. þankja - гот.þāhta “думав”