1.1.Вертикальне планування каназаційних трубопроводів.
При перетинах з водопроводом водовідвідна мережа прокладається нижче від водопроводу не менше, як на 0,4 м (Рис.6).
Довжина захищеної ділянки по обидва боки від перетину приймається:
у водонепроникних ґрунтах (глинистих) - не меншою за 3 м,
у фільтруючих - 10 м.
В
В
Рис.6 Висотне проектування взаємного перетину і паралельного трасування водопровідних мережі і каналізації
Від глибини закладення трубопроводів суттєво залежить вартість й терміни спорудження каналізаційної мережі.
У зв’язку з цим її призначають мінімально можливою з урахуванням наступних вимог:
запобігання замерзання стічної рідини у трубах;
захисту труб від механічних пошкоджень;
можливості приєднання до вуличної мережі усередині квартальних мереж.
Найменшу глибину закладання від поверхні землі до труб можна визначити за формулою
,
(2)
де
– глибина
промерзання ґрунту;
– величина запасу
безпеки при замерзанні, яка дорівнює:
- 0,3 м - для труб діаметром до 500 мм;
- 0,5м - для труб більшого діаметру.
Якщо немає даних про експлуатацію каналізації в районі будівництва або в аналогічних умовах, найменше заглиблення лотка труб для діаметрів до 500 мм приймається на 0,3 м менше найбільшої глибини промерзання грунту в даному районі, а для більших діаметрів - на 0,5 м, але не менше 0,7 м до верху труби.
ПРИМІТКА: Розміщення труб в шарі промерзання ґрунту допускаються тому, що температура стічних вод не опускається нижче 7°С навіть в найхолодніший період року.
ВИСНОВОК 1: Глибина закладання повинна виключати можливість руйнування труб тимчасовими динамічними навантаженнями від руху транспорту.
Статичні розрахунки показали, що для керамічних труб, які широко застосовуються в спорудженні каналізації, дія тимчасових навантажень від транспорту небезпечна при глибині закладання від поверхні землі до верху труб менше 0,7 м.
ВИСНОВОК 2: При необхідності укладки трубопроводів на меншій глибині слід застосовувати труби з більш міцного матеріалу, наприклад, залізобетону.
Таким чином, для попередження пошкодження каналізаційних мереж наземним автотранспортом, як правило, приймають мінімальне заглиблення труб:
дворової і квартальної мережі - 0,7 м,
вуличних міських мереж - 1,5 м до верху труби.
Рис.7. Схема визначення початкової глибини вуличної мережі:
1 - внутрішньоквартальна мережа; 2 - вулична мережа
Початкову глибину закладання трубопроводів вуличної мережі знаходять з урахуванням приєднання внутрішньоквартальної мережі і внутрішніх каналізаційних улаштувань будівель за формулою
,
(3)
де h - найменше заглиблення труби у найбільш віддаленому і невигідно розташованому колодязі дворової мережі, м;
і - похил труб дворової або квартальної мережі;
- довжина
дворової або квартальної мережі від
найвіддаленішого
колодязя до місця під'єднання до вуличної
мережі, м;
-
відмітки
поверхні землі відповідно біля колодязя
на вулиці і найвіддаленішого дворового
колодязя, м;
- різниця в діаметрах
трубопроводів вуличної і квартальної
мережі в місці їх з'єднання, м.(Рис.7)
Найбільша глибина закладання трубопроводів каналізаційної мережі залежить від способу виробництва робіт і ґрунтових умов.
Так, при відкритих способах виробництва робіт глибина закладання труб в сухих ґрунтах не повинна перевищувати 7-8 м, а у вологих – 5-6 м.
При закритих способах робіт глибина прокладання практично не обмежується.
ПРИМІТКА: Однак слід пам'ятати, що вартість будівництва трубопроводів закритими способами відносно велика і тому слід всеодно обмежити заглиблення труб.
Рис.8 Схема розміщення приймальних каналізаційних мереж і розвідних інженерних мереж при використанні мікрорайонного колектора