1.3. Оцінювання операційного левериджу і запасу фінансової стійкості підприємства

Поняття, значення, порядок розрахунку операційного (виробничого) левериджу. Методика оцінювання запасу фінансової стійкості.

Як уже зазначалося, фінансова стійкість підприємства багато в чому залежить від того, наскільки оптимально поєднуються окремі види активів балансу і, зокрема, основний і оборотний капітал та, відповідно, постійнії змінні витрати підприємства. Інвестування капіталу в основні виробничі фонди зумовлює зростання постійних і відносне скорочення змінних витрат. Взаємозв'язок між обсягом виробництва, постійними і змінними витратами виражається показником виробничого (операційного) левериджу, від рівня якого залежить прибуток підприємства і його фінансова стійкість.

Обчислюють рівень операційного левериджу відношенням темпів приросту брутто-прибутку ∆П % (до виплати процентів і податків) до темпів приросту фізичного обсягу продажів у натуральних або умовно-натуральних одиницях (∆VРП %) чи до темпів приросту виручки:

К_ОЛ = (1.3.1)

К_ОЛ = (1.3.2)

Він показує ступінь чутливості операційного прибутку до зміни обсягу продажів. При його високому значенні навіть незначний спад або збільшення виробництва продукції призводить до істотної зміни прибутку. Більш високий рівень виробничого левериджу зазвичай мають підприємства з вищим рівнем технічної оснащеності виробництва. При підвищенні рівня технічної оснащеності відбувається збільшення частки постійних витрат і рівня виробничого левериджу. Зі зростанням другого збільшується ступінь ризику недоодержання виручки, необхідної для відшкодування постійних витрат.

До більшого ризику схильне те підприємство, в якого вищий операційний важіль, що слід враховувати в оцінювання його фінансової стійкості.

Операційний (діловий) ризик визначається мінливістю попиту, цін продажів, цін постачання і їхнього співвідношення. Він мінімізується, якщо в умовах інфляції ціни на продукцію підприємства зростають пропорційно зростанню собівартості продукції. І навпаки, він зростає, якщо темпи зростання собівартості продукції випереджають темпи зростання цін на неї.

Розрахунок впливу обсягу продажів на прибуток з використанням операційного важеля проводять у такий спосіб:

∆П_VРП = (1.3.3)

"Мертва точка", або точка рівноваги, або беззбитковий обсяг продажів показує, скільки потрібно виробити і реалізувати продукції на кожному підприємстві, щоб відшкодувати постійні витрати.Її розраховують діленням суми постійних витрат на різницю між ціною одиниці продукції і питомими змінними витратами:

VРП_тр = (1.3.4)

При багатопродуктовому виробництві беззбитковий обсяг продажів (критична сума виручки, поріг рентабельності) визначають не в натуральних одиницях, а у вартісному вираженні:

В_пр = (1.3.5)

Після визначення беззбиткового обсягу продажів можна розрахувати запас фінансової стійкості (ЗФС):

ЗФС = (1.3.6)

1.4. Аналіз фінансової рівноваги між активами і пасивами.

Найповніше фінансову стійкість підприємства може бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. Фінансову рівновагу можна розглянути за двома підходами, що взаємно доповнюють один одного.

Перший (майновий) підхід до оцінювання фінансової рівноваги виходить з позиції кредиторів: припускає збалансованість активів і пасивів балансу за термінами і спроможність підприємства вчасно погашати свої борги (ліквідність балансу).

Другий (функціональний) підхід виходить з позиції керівництва підприємства, що ґрунтується на функціональній рівновазі між джерелами капіталу і використанні їх в основних циклах господарської діяльності (операційний, інвестиційний, грошовий цикли).

Збалансованість додатного і від'ємного потоків коштів можлива за умови зрівноваженості активів і пасивів за термінами використання і за циклами. Отже, фінансова рівновага активів і пасивів балансу лежить в основі оцінки фінансової стійкості підприємства, його ліквідності Й платоспроможності.

Одні автори ототожнюють поняття "фінансова рівновага" і "фінансова стійкість", інші, думку яких ми поділяємо, вважають, що друге ширше від першого, оскільки для фінансової стійкості і стабільності ФСП важлива не лише фінансова рівновага балансу на певну дату, а й гарантії збереження його в майбутньому. А такими гарантами виступають фінансово-господарські результати діяльності підприємства: прибутковість капіталу, рентабельність продажів, швидкість оборотності капіталу, вкладеного в активи, коефіцієнт стійкості його зростання.

Схематично взаємозв'язок активів і пасивів балансу подано нижче.

Необоротні активи (основний капітал)	Довгострокові кредити і позики
	Власний капітал
Оборотні активи
	Короткострокові зобов'язання

Рис 1.4.1 Взаємозв'язок активів і пасивів балансу.

Відповідно до цієї схеми, основними джерелами фінансування необоротних активів, як правило, є власний капітал і частково довгострокові кредити і позики.

Оборотні активи утворюються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб на підприємствах виробничої сфери їх було наполовину саюрмова-но за рахунок власного, а наполовину - за рахунок позикового капіталу. Тоді забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу й оптимальне значення коефіцієнта ліквідності, що дорівнює 2.

Власний капітал у балансі відображають загальною сумою в розділі І пасиву балансу. Щоб визначити, скільки власного капіталу вкладено в довгострокові активи, необхідно від загальної суми необоротних активів відняти довгострокові кредити банку для інвестицій у нерухомість.

Щоб дізнатися, яка сума власного капіталу використовується в обігу, необхідно від загальної суми власного капіталу і довгострокових зобов'язань відняти ту частину, яка вкладена в необоротні активи і витрати майбутніх періодів.

Цей самий результат можна одержати й іншим способом: від загальної суми поточних активів відняти поточні зобов'язання.

Частка власного (Ч_ВК) і позикового (Ч_ПК) капіталу у формуванні оборотних активів визначається так:

Ч_ВК = (1.4.1)

Ч_ПК = (1.4.2)

Для характеристики структури розподілу власного капіталу розраховують коефіцієнт його маневреності:

К_МК = (1.4.3)

Він показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, що дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Коефіцієнт має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних засобів підприємства.

Причини зміни величини власного оборотного капіталу встановлюються порівнянням суми на початок і кінець року за кожним джерелом формування перманентного капіталу (розділи І, II і III пасиву балансу) і за кожною статтею необоротних активів (розділ І активу балансу).

Важливим показником, що характеризує фінансовий стан підприємства і його стійкість, є забезпеченість матеріальних оборотних коштів стійкими (плановими) джерелами фінан сування, до яких належать власний оборотний капітал (ВОК), короткострокові кредити банку під товарно-матеріальні цінності (ККБ). Коефіцієнт забезпеченості розраховується відношенням суми стійких джерел фінансування до загальної суми матеріальних оборотних активів (запасів).

Надлишок чи нестача планових джерел коштів для формування запасів є одним із критеріїв оцінювання фінансової стійкості підприємства, відповідно до якого виділяють чотири типи фінансової стійкості.

1.Абсолютна короткострокова фінансова стійкість, якщо запаси (3) менші від суми власного оборотного капіталу:

З<ВОК; К = > 1 (1.4.4)

2. Нормальна короткострокова фінансова стійкість, при якій запаси більші від власного оборотного капіталу, але менші від планових джерел їхнього покриття:

ВОК<3<Дж_СТ; К =  >1. (1.4.5)

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Дж-гв) в оборот підприємства: непростроченої заборгованості персоналу з оплати праці, бюджету за податковими платежами, органам соціального страхування і т. ін. Але оскільки капітал у запасах перебуває доволі тривалий час, а терміни погашення цих зобов'язань настануть дуже скоро, то вкладення коротких грошей у довгі активи може викликати значні фінансові труднощі для підприємства.

З = ДЖ_СТ + ДЖ_ТВ ; К = < 1 (1.4.6)

4. Кризовий фінансовий стан (підприємство на грані банкрутства), при якому

З > ДЖ_СТ + ДЖ_ТВ ; К = < 1 (1.4.7)

Рівновага платіжного балансу в цій ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів з оплати праці, позичок банку, постачальникам, бюджету і т. ін. А це означає, що підприємство перебуває в кризовій ситуації.

Стійкість фінансового стану може бути підвищена шляхом:

а) прискорення оборотності капіталу в поточних активах, у результаті чого відбудеться відносне його скорочення на гривню обороту;

б) обґрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу);

в) поповнення власного оборотного капіталу за рахунок вну-рішніх і зовнішніх джерел.

Тому при внутрішньому аналізі здійснюється поглиблене вивчення причин зміни запасів і витрат, оборотності оборотних активів, зміни суми власного оборотного капіталу.