Показники використання матеріальних ресурсів

Використання матеріальних ресурсів на підприємстві характеризується за допомогою показників, що диференціюються залежно від особливостей виробництва, видів сировини та матеріалів. Серед них є такі види матеріаломісткості:

1. Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.

2. Питома матеріаломісткість – це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

3. Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції.

Мм = ,

де Мз – загальна сума матеріальних затрат, гн.;

Q – обсяг виготовленої продукції в грошовому і натуральному вимірниках.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача:

Мв = .

У виробничій діяльності підприємства важливе значення мають показники:

1. Коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів). По підприємству в цілому даний коефіцієнт визначається як:

Кв.м. = ,

де м – кількість видів продукції, при виробництві яких використовується даний вид матеріального ресурсу;

Ni – обсяг випуску продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Mi – чиста вага (площа) одиниці готової продукції і-го виду;

Мзаг – загальні витрати матеріалу на випуск продукції за певний період у фізичних одиницях.

1. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу.

2. Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Показник відносної економії матеріальних затрат (Ематер) визначається:

Ематер = Мб · Іq – Мпл,

де Мб, Мпл – сума матеріальних затрат, відповідно в базовому та плановому періодах, грн.

Іq – індекс обсягу випуску продукції в плановому періоді.

У сучасних умовах господарювання однією з дуже важливих проблем кожного підприємства є економія матеріальних ресурсів та пошук резервів їх кращого використання.

Розрізняють джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів.

Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія (зниження ваги виробів, скорочення відходів і втрат сировини і матеріалів, використання відходів, зменшення та ліквідація браку, використання вторинної сировини).

Шляхи економії – це способи, заходи з допомогою яких може бути досягнута економія (виробничо-технічні (вдосконалення конструкції виробів, комплексна переробка сировини, застосування маловідходної та безвідходної технології); організаційно-економічні (підвищення наукового рівня нормування і планування матеріаломісткості продукції, розробка технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів тощо).

10. Оборотні кошти підприємства: поняття та їх структура

Оборотні кошти (засоби) – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу – це кошти вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди) та у сфері обігу (фонди обігу), які в сукупності своїй забезпечують неперервність виробництва та реалізації продукції.

За способом планування або нормування оборотні кошти поділяють на:

- нормовані – забезпечують мінімум обігових коштів, необхідних для безперебійного функціонування підприємства (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та запаси готової продукції);

- ненормовані – являють собою додаткові засоби, що направляються на розширення виробництва (відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства).

За джерелами утворення оборотні кошти підприємства поділяються на:

• власні (статутний фонд, прибуток, амортизаційний фонд);

• залучені (кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви).

Структура оборотних коштів підприємства – співвідношення між вартістю окремих елементів обігових коштів та їх загальною вартістю, виражене у відсотках.

Структура оборотних коштів неоднакова як на підприємствах різних галузей, так і в межах однієї галузі і залежить від:

- характеру діяльності підприємства та сфери виробництва;

- виробничої потужності підприємства;

- величини виробничих запасів підприємства;

- системи розрахунків з постачальниками та споживачами;

- економічній ситуації в країні;

- інших факторів

У своєму русі обігові кошти проходять послідовно три стадії: постачання, виробництво, збут.

Перша стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона відбувається у сфері обігу. Тут здійснюється перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Друга стадія пов’язана безпосередньо з процесом виробництва. На цій стадії далі авансується вартість продукції, що виготовляється. Зокрема, до вартості використаних виробничих запасів додаються витрати на заробітну плату та відповідні нарахування, а також перенесена вартість виробничих основних фондів (амортизація). Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу відбувається реалізація (продаж) готової продукції. Лише після того, як товарна форма вартості виробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані засоби повертаються на підприємство за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума йде на формування грошового накопичення – прибутку. Частина прибутку, призначена для розширення обігових коштів, приєднується до них і здійснює разом з ними подальші цикли обороту.

Для того щоб процес виробництва і реалізації продукції тривав безперервно, необхідно, щоб оборотні кошти знаходилися на підприємстві одночасно на всіх стадіях і у всіх стадіях і у всіх формах.