- •План лекції до теми № 3
- •Етапи формування політичної мапи світу. Типи країн
- •План лекції до теми № 6
- •Організація Об’єднаних Націй
- •План лекції до теми № 5
- •Міжнародні відносини і зовнішня політика держави
- •4. Міжнародні відносини ґрунтуються на двох основних правилах: сили і права.
- •Співробітництво України та єс
План лекції до теми № 6
Організація Об’єднаних Націй
1. Історія створення.
2. Головні завдання ООН.
3. Структура ООН.
4. Фінансування ООН.
5. Співробітництво України з ООН.
1. Питання створення міжнародної організації, яка б опікувалася питаннями миру і безпеки, у світі постало перед людством наприкінці ХІХ ст. Перша Міжнародна конференція була скликана в Гаазі 1899 р. Її учасники розробили угоду, яка мала сприяти мирному вирішенню конфліктів, попереджати війни, визначала правила ведення війн. Вона отримала назву “Конвенція про мирне вирішення міжнародних зіткнень”. Також було засновано Постійну Палату Третейського Суду, яка почала роботу 1902 р.
Попередником ООН також була Ліга Націй. Організація, заснована після Першої світової війни. Згідно з Версальським договором (18 червня 1919 р.), головним завданням Ліги Націй став розвиток співробітництва між народами та забезпечення миру та безпеки. Необхідно зазначити, що Ліга Націй не користувалася великою популярністю серед політиків та урядовців країн світу, тому фактично не мала впливу на перебіг подій у світі. Вона не змогла запобігти розгортанню Другої світової війни. Ліга Націй припинила своє існування з її початком 1939 р.
Необхідність створення міжнародної організації, яка б опікувалася питаннями підтримки миру і міжнародного співробітництва, постало вже на початку Другої світової війни.
Тому, в червні 1941 р. в Лондоні була підписана Союзна декларація, в якій союзники (Великобританія та СРСР) зобов’язувалися працювати разом з іншими народами, як у війні, так і в мирі. Це стало першим кроком до створення ООН.
У серпні 1941 р. президент США Франклін Рузвельт та прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчель підписали Атлантичну хартію, в якій були запропоновані принципи міжнародної співпраці у справі підтримки миру та безпеки.
1 січня 1942 р. представники 26 союзних держав антигітлерівської коаліції заявили про підтримку Атлантичної хартії і підписали “Декларацію Об’єднаних Націй”. В цьому документі вперше було використано назву “Об’єднані Нації”, що було запропоновано президентом Рузвельтом.
У жовтні – грудні 1943 р. відбулися Московська та Тегеранська конференції. У Москві представники уряду Радянського Союзу, Сполучених Штатів, Великобританії та Китаю закликали країни світу створити міжнародну організацію, яка б підтримувала мир і безпеку.
Необхідність створення такої організації знову була підтверджена В. Черчелем, Й. Сталіним та Ф. Рузвельтом на Тегеранській конференції.
У вересні – жовтні 1944 р. у Вашингтоні представники СРСР, США, Великобританії та Китаю домовилися про цілі, структуру та функції всесвітньої організації.
Остаточне рішення створити міжнародну організацію, яка б слугувала справі підтримання миру та безпеки у світі, було прийнято на Ялтинській конференції в лютому 1945 р.
25 квітня 1945 р. делегати від 50 країн світу зібрались у Сан-Франциско на Конференцію Об’єднаних Націй з приводу створення організації. Делегати підготували Устав з 111 статей, який одноголосно ухвалили 25 червня 1945 р.
10 січня 1946 р. у Лондоні вперше відбулося засідання Генеральної Асамблеї, на якій були присутні представники 51 країни.
24 жовтня 1947 р. Генеральна асамблея своєю резолюцією 168 (ІІ) проголошує Днем Об’єднаних Націй.
10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ухвалює “Декларацію прав людини”.
Сьогодні ООН – це 193 країни-члени. Останнім членом Організації стала республіка Південний Судан – 14 липня 2011 р.
Офіційна дата заснування 25 червня 1945 р. коли у Сан-Франциско був ухвалений Устав ООН і підписана Хартія Об’єднаних Націй.
За роки існування було створено 16 спеціалізованих установ.
2. Головні завдання ООН:
- підтримка миру та безпеки на планеті;
- розвиток дружніх відносин між країнами;
- співробітництво у вирішенні міжнародних проблем та в забезпеченні прав людини;
- узгодження дій різних країн.
Штаб-квартира ООН розташована у Нью-Йорку. В Женеві знаходиться Європейське відділення Секретаріату ООН.
3. Структура ООН.
1. Генеральна Асамблея – головний робочий орган ООН, який складається з представників всіх держав-членів. Сесія Генеральної Асамблеї проводиться щорічно. Крім того, на вимогу Ради Безпеки чи більшості членів Організації можуть бути скликані спеціальні або надзвичайні сесії. На засіданнях Генеральної Асамблеї обговорюються найактуальніші проблеми світової політики, відпрацьовуються і ухвалюються рекомендації щодо їхнього вирішення. Кожна країна має один голос. Сьогодні ведеться активна робота з активізації роботи Асамблеї, пошук підвищення її авторитету, дієвості та ефективності.
2. Рада Безпеки – згідно з уставом ООН на неї покладено відповідальність за підтримання миру та безпеки у світі. Її рішення мають виконувати всі країни-члени ООН.
Рада безпеки складається з 15 країн членів. 5 із них мають статус постійних членів (США, Великобританія, Франція, Китай, Росія). Решта 10 країн обираються на певний термін у визначеній послідовності.
3. Генеральний секретар – очолює ООН. Він обирається з представників країн-членів ООН строком на 5 років, за рекомендацією Ради Безпеки. Сьогодні це представник Південної Кореї Пан Гі Мун.
4. Секретаріат – це міжнародний персонал, який працює в установах по всьому світу і виконує різноманітну повсякденну роботу Організації. Представники Секретаріату обслуговують головні органи ООН, реалізують програми та політичні установки ООН. Обов’язки Секретаріату різноманітні:
– керівництво миротворчими операціями;
– посередництво у міжнародних суперечках;
– проведення досліджень економічних, соціальних та культурних тенденцій;
– підготовка досліджень, пов’язаних з дотриманням прав людини в країнах світу тощо.
5. Міжнародний Суд у Гаазі (Нідерланди) – вирішує юридичні суперечки між країнами світу, його значення постійно зростає.
Суд також займається підготовкою консультативних матеріалів та висновків для ООН та її спеціалізованих установ. Статут Міжнародного Суду є невід’ємною частиною Уставу Організації Об’єднаних Націй. Приватні особи не мають права звертатися до Міжнародного
