8. Термінологічний словник

Акція – це емісійний цінний папір, що засвідчує відносини співволодіння.

Аналіз – метод наукового пізнання, заснований на розподілі цілого на складові частини, елементи, що дає змогу проникнути в сутність цього явища.

Абсолютна рента – це дохід від землі будь-якої якості і призначення.

Балансовий прибуток – прибуток, обчислений як сума прибутку від реалізації продукції та інших доходів.

Бухгалтерський прибуток – валовий дохід за вирахуванням зовнішніх витрат.

Валовий (загальний) дохід (TR – total revenue) – це загальна сума доходів від усіх видів діяльності фірми: виручка від реалізації товарів, робіт і послуг; дохід від надання фінансових послуг іншим підприємствам; доходи у вигляді дивідендів, процентів, від володіння борговими вимогами; доходи від операцій оренди та ін.

Власність – це суспільні відносини, які визначають спосіб привласнення різних речей, можливість отримання вигоди від користування ними, характер реалізації певних інтересів.

Внутрішні (неявні) витрати – витрати на власні ресурси підприємця, що самостійно використовуються фірмою.

Граничний дохід (MR – marginal revenue) – це приріст загального доходу при зростанні продажів на одну одиницю товару.

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального, універсального еквівалента.

Дедукція – метод дослідження, що ґрунтується на умовиводах від цілого до його частини.

Депозит – це сума грошей (у національній чи іноземній валюті), яку клієнт вносить на зберігання в банк і може використовувати для розрахунків або вилучати готівкою.

Дивіденд – це частина прибутку акціонерного товариства, що припадає на одну акцію.

Диференційна рента – це рента, яка утворюється незалежно від форм власності на землю внаслідок неоднорідності землі

Дохід – це певна кількість грошових коштів та інших благ, які отримані фірмою за певний період часу в результаті її діяльності як організаційної одиниці бізнесу.

Економічна глобалізація – новий рівень інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, що характеризується інтенсифі-кацією і новою якістю внутрішніх міжнародних зв’язків у планетарних масштабах, перетворенням національних господарств та їх суб’єктів на складову частину планетарного відтворювального процесу.

Економічні (альтернативні) витрати – це ті витрати, які фірма повинна зробити, або ті доходи, які вона змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб дістати можливість використовувати ресурси у своїх виробничих цілях і не допустити їх використання в альтернативних виробництвах.

Економічні закони – стійкі та постійно повертанні зв’язки в економічних процесах.

Економічні категорії – поняття, які відображають в узагальне-ному вигляді умови або сторони економічного життя суспільства.

Економічний прибуток (Tπ – total prot) – валовий дохід без зовнішніх та внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку, або бухгалтерський прибуток без внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку.

Економічний цикл – це процеси економічної активності, які повторюються в часі і характеризуються періодичними піднесеннями і спадами.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Запозичений капітал – це сукупність позичкових коштів, використання яких забезпечує зростання вартості, приносить фірмі прибуток, тобто які використовуються фірмою як капітал.

Заробітна плата – це форма ціни праці.

Земельні відносини – це взаємозв’язок між суб’єктами відносно різних повноважень, пов’язаних із землею.

Землеволодіння – це не повне, часткове привласнення конкретної ділянки землі окремою особою, групою осіб або державою.

Зовнішні (явні) витрати – витрати на залучення ресурсів, що не належать фірмі, сплачуються й ураховуються в бухгалтерському обліку.

Індукція – це метод пізнання, що базується на формуванні умовиводів від частини до цілого.

Інтелектуальний капітал – інтелектуальні ресурси фірми, використання яких забезпечує створення нової вартості.

Інфляція – це соціально-економічне явище, яке характеризує співвідношення між кількістю паперових грошей, обсягом вироблених товарів та послуг і темпами зростання рівня цін.

Капітал фірми – це сукупність ресурсів у вартісному вимірі, що забезпечують створення нової вартості.

Корисність товару – це суб’єктивне сприйняття споживачем здатності товару бути потрібним людям, давати їм певне задоволення.

Корпорація – добровільне комерційне об’єднання власності значної кількості осіб на засадах акціонування та обмеженої відповідальності учасників.

Кругообіг капіталу – це послідовний рух капіталу, протягом якого він проходить три стадії (обігу, виробництва, обігу).

Лізинг – це система економіко-правових відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і подальшою здачею його в тимчасове користування за певну плату.

Макроекономіка наука, яка аналізує економічну поведінку сукупних суб’єктів економіки, закономірності функціонування національної економіки в цілому.

Меркантилізм (від італ. мerkante – купець) – економічне вчення і політика держави доби первісного нагромадження капіталу, що виникло в останній третині ХV ст. і відображало інтереси торгової буржуазії.

Метод (від грец. methodos) – система засобів, заходів, підходів і шляхів, за допомогою яких здійснюється пізнання категорій, законів і тенденцій господарського життя.

Мікроекономіка – наука, яка вивчає економічну поведінку окремих економічних суб’єктів — споживачів і виробників, власників ресурсів та закономірності функціонування окремих видів ринків.

Мінова вартість – це здатність товару обмінюватися на інші товари в певних кількісних пропорціях, що визначає кількісну сторону цінності товару.

Монопольна рента – це рента, яка утворюється при обмеженості і невідтворюваності земель особливої якості або в певних кліматичних умовах, що дає змогу виробляти таку сільсько-господарську продукцію, яку за інших умов виробити неможливо.

Моральний знос основного капіталу – це знос капіталу пов’я-заний із втратою економічної ефективності та доцільності використан-ня засобів праці до моменту їх повного фізичного зношування

Натуральне господарство – це виробництво продуктів для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників та членів їх роду, племені, общини або сім’ї.

Національне багатство (НБ) – це сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, а також природний потенціал країни, набуті протягом усього її існування.

Непрямі податки – це податки на товари та послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей або грошова заробітна плата, яку працівник одержує за свою працю протягом певного часу.

Облігація – це строковий борговий цінний папір, який засвід-чує відносини позики між власником і емітентом, підтверджує зобов’я-зання емітента повернути власникові номінальну вартість у передбаче-ний умовами розміщення термін (погасити) й виплатити дохід.

Оборотний капітал виробництва – це капітал, який повністю переносить свою вартість на вартість новоствореного продукту протягом одного циклу виробництва.

Одноособове володіння – організаційна форма бізнесу, власником та керівником якого є підприємець, котрий особисто його контролює, бере на себе підприємницький ризик, несе особисту майнову відповідальність, привласнює прибуток або зазнає збитків.

Оренда землі (від лат. arendo – здаю в найми, наймаю) є формою землекористування (землеволодіння), за якої власник землі передає земельну ділянку на якийсь строк за певну винагороду (орендну плату).

Основний капітал – це капітал, який функціонує у виробни-чому процесі тривалий час (більше року), переносячи свою вартість на вартість новоствореного продукту частинами, в міру зношування.

Партнерство – добровільне комерційне (з метою отримання прибутку) об’єднання майна та діяльності кількох підприємців, які спільно володіють майном партнерства, контролюють його діяльність, беруть на себе підприємницький ризик, несуть відповідальність і розподіляють прибутки та збитки згідно з укладеною між ними угодою.

Перемінні витрати (ТVC – total variable cost) – витрати, розмір яких змінюється залежно від змін обсягу виробництва.

Підприємництво – це господарська діяльність відокремленого суб’єкта ринкової економіки щодо використання обмежених ресурсів для організації, розробки, виробництва і реалізації благ з метою задоволення суспільного попиту та отримання прибутку.

Підприємство – техніко-організаційна ланка фірми, в межах якої безпосередньо здійснюється технологічне поєднання засобів виробництва та робочої сили, діяльність якої спрямовується на досягнення цілей фірми.

Податки – це обов’язкові платежі державі юридичними та фізичними особами.

Податкова система – це закріплена законодавством сукупність податків, які стягуються, а також принципів, форм і засобів їх побудови.

Попит – це така кількість продукції, яку споживачі хочуть і можуть купити за певною ціною протягом певного періоду часу на певному ринку.

Послуга – це корисний ефект діяльності живої праці, який не має речової форми.

Постійні витрати (ТFC – total fixed cost) – витрати, розмір яких не залежить від зміни обсягу виробництва (це, як правило, орендна плата, амортизаційні відрахування, страхові внески, оклади управлінців).

Право – це сукупність загальнообов’язкових правил поведінки (норм), що санкціонуються і охороняються державою за допомогою законодавства.

Право власності – санкціоновані норми поведінки, які виникають у зв’язку із привласненням економічних благ.

Прибуток – це надлишок доходу над витратами фірми.

Пропозиція – це така кількість продукції, яку виробник хоче і може виробити й запропонувати для продажу за певною ціною протягом певного часу на певному ринку.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Професійна спілка – це добровільна неприбуткова громадська організація, яка об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності (або навчання).

Прямі податки – це податки на дохід і майно фізичних та юридичних осіб, котрі сплачують податки.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату.

Ринок – це формою відображення системи економічних відносин, які діють на основі товарного виробництва та обміну.

Ринок землі – це сукупність економічних механізмів, що забезпечують встановлення, зміну та припинення прав на земельні ділянки, які відбуваються на підставі юридично оформленого договору й опосередковуються грошовим чи натуральним платежем.

Ринок праці – це особливий тип ринку, на якому укладаються угоди про найом працівників.

Середній дохід (AR – average revenue) – це середня виручка від реалізації однієї одиниці товару, або середня ціна одиниці продукції.

Синтез – метод, що полягає в об’єднанні пізнаних внутрішніх взаємозалежних елементів явища в єдине ціле.

Тіньова економіка – це різноманітна діяльність суб’єктів економічних відносин, які прямо чи опосередковано пов’язані з отриманням доходів без сплати податків поза межами чинного законодавства і соціального контролю.

Товар – це специфічне економічне благо, вироблене для обміну й здатне задовольняти потреби людини й суспільства.

Товарне виробництво – це така сфера суспільного господарювання, де продукти виробляються відособленими виробниками для обміну на ринку.

Фізичний знос – зменшення вартості основного капіталу або її втрата, що обумовлено матеріальним зношуванням засобів праці внаслідок їх використання або зберігання.

Фінанси – це система економічних відносин, що складаються в суспільстві у процесі формування та використання фондів грошових ресурсів.

Фінансові відносини – це економічні відносини, що від обра-жають грошові зв’язки між суб’єктами економіки на різних рівнях.

Фінансова політика держави – це сукупність державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою її функцій.

Фірма – відокремлена господарська одиниця ринкової економіки, що здійснює підприємницьку діяльність.

Чистий прибуток — частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні фірми після виплат податків та інших першочергових платежів.