2. Структура військової організації держави

Організаційна структура Збройних Сил встановлена Законом України "Про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" (2004р.) і складається з Генерального штабу, трьох видів Збройних Сил - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили, та об'єднань, з'єднань, вій­ськових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, що не належать до видів Збройних Сил (схема 3.1).

Схема 3.1. Організаційна структура Збройних Сил, на кінець 2005р.

Сухопутні війська - найбільш чисельний вид Збройних Сил. За призначен­ням та обсягом функцій беруть участь у виконанні практично всього спектру завдань Збройних Сил. До їх складу належать такі роди військ: механізовані, танкові, аеромобільні війська, ракетні війська та артилерія, армійська авіація та війська протиповітря­ної оборони Сухопутних військ.

Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних Сил України. За своїм призначенням вони, після введення в дію Президентом України плану територіальної оборони, відіграватимуть чільну роль у відбитті агресії. У цьому разі командувачу СВ будуть підпорядковані При­кордонні (ПВ) й Внутрішні (ВВ) війська і формування Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Із січня 1998 р. Сухопутні війська є в трьох оператив­них командуваннях — Південному, Західному і Північ­ному, а також у п'яти армійських корпусах. До їх складу входять: ракетні війська та артилерія; механізовані, тан­кові та аеромобільні війська; армійська авіація і війська протиповітряної оборони СВ.

Ракетні війська та артилерія — це з'єднання опера­тивно-тактичних і тактичних ракет; з'єднання і частини гарматної, гаубичної реактивної і протитанкової артиле­рії; підрозділи мінометів і протитанкових ракет; частини артилерійської розвідки. Вони оснащені досконалими гарматами, протитанковими ракетами і реактивними уста­новками, могутніми високоточними бойовими зарядами, що мають велику дальність і точність стрільби.

Механізовані війська оснащено сучасними засобами пересування (мал. 1) і найновішими зразками зброї. На озброєнні танкових військ перебувають сучасні танки з потужною бронею і першокласним високоточним озброєн­ням (мал. 2, 3) і бойові машини, що вирізняються висо­кою швидкістю, маневреністю, ефективністю озброєння, великим запасом ходу. Танкові війська — основна ударна сила Сухопутних військ.

З'єднання і підрозділи аеромобільних військ (АМВ, в минулому ПДВ — повітрянодесантні війська) покликані виконувати завдання в тилу противника (повітряними десантами різного складу і призначення). На їх озброєнні — десантні машини, самохідні артилерійські установки, бронетранспортери, протитанкові і зенітні засоби, ефек­тивне автоматичне озброєння.

Армійська авіація ввійшла до складу Сухопутних військ України з 1 липня 1994 р. і за відносно короткий строк перетворилась на один з основних і перспективних засобів збройної боротьби, призначених для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою (операції).

Досвід військових конфліктів, тактичних і командно-пітабних навчань, а також наукові дослідження свідчать, що на сучасному етапі розвитку засобів збройної боротьби найбільш характерними завданнями армійської авіації будуть:

— знищення об'єктів противника на передньому «раї і в тактичній глибині під час авіаційної підтримки загальновійськових частин (з'єднань), при цьому бороть­ба з броньованими цілями та протитанковими засобами противника є пріоритетною;

— знищення вертольотів противника в повітрі та міс­цях їх базування, блокування та знищення аеромобільних підрозділів противника в місцях їх висадки, а також виконання інших завдань.

Ускладі Сухопутних військ 16 бригад (схема 3.8); чисельність особового складу становить близько 60 тис. осіб, у т.ч. 52 тис. військовослужбовців.

Повітряні Сили, озброєні найсучаснішою авіаційною і ракетно-артилерійською технікою, є великою силою, що, за відсутності в нашій країні ядерної зброї, здатна стримати агресора і завдати йому удару у відповідь. Вони стають єдиним засобом проти агресії можливого против­ника, виходять на перший план за вогневою могутністю і дальністю бойового використання.

Завдання авіації ПС: розгром з повітря ракетно-ядер­них, авіаційних, сухопутних і морських об'єктів і угру­повань противника; підрив його військово-економічного потенціалу; дезорганізація державного і військового уп­равління противника; порушення роботи тилу і транс­порту противника: забезпечення Збройних Сил даними повітряної розвідки; прикриття військ і об'єктів від ударів повітряного противника; повітряне десантування; здійснення повітряних перевезень та ін.

Війська протиповітряної оборони ПС призначені для боротьби з повітряним противником, для попередження про початок повітряного і космічного нападу, захисту го­ловних адміністративно-політичних і промислових центрів і районів країни, угруповань військ, інших важ­ливих військових і цивільних об'єктів від ударів авіації. До їх складу входять зенітні ракетні війська (ЗРВ), радіо­технічні війська (РТВ), спеціальні війська, частини, уста­нови і підрозділи тилу.

Основною вогневою силою системи протиповітряної оборони держави є зенітно-ракетні війська, які мають завдання знищувати будь-які засоби повітряного нападу — стратегічну й винищувальну авіацію, крилаті ракети, безпілотні літальні апарати — в межах зон ураження.

Радіотехнічні війська є основним джерелом інформа­ції про початок повітряного нападу. Вони діють в інтересах ЗРВ і винищувальної авіації (ВА), забезпечують необ­хідними даними командні пункти. Дальність їхніх дій — понад 360 км і по висоті до 85 км.

Війська протиповітряної оборони ПС постійно несуть бойові чергування. Термін їх постійної бойової готовно­сті до бойового застосування становить від 2,5 до 12 хв. Нині вони охороняють понад 7 000 км повітряного просто­ру нашої держави, здійснюють контроль перельотів авіації з дев'ятьма суміжними країнами.

Військово-Морські Сили — самостійний вид Зброй­них Сил України. Геополітичне положення незалежної Української держави характеризується наявністю морських кордонів протяжністю майже 1 600 км уздовж узбережжя Чорного та Азовського морів.

Основні завдання ВМС визначені вимогами Воєнної доктрини України і принципами їх розбудови. У мирний час — це підтримка сприятливого опера­тивного режиму в зоні відповідальності флоту, участь у миротворчих операціях, у сучасних навчаннях із флотами інших держав, в охороні районів діяльності риболовець­кого і торгового флотів України, судноплавства, в бо­ротьбі з терористами на морі. У воєнний час основні завдання ВМС — відбиття на­паду авіації з морського напрямку, знищення ударних підводних човнів і надводних кораблів, оборона місць дис­локації флоту і десантно-доступних районів та ділянок уз­бережжя, допомога сухопутним військам на приморсько­му напрямку, участь у протидесантних операціях, висад­ка тактичних десантів за планами флоту та ін.

Основні роди Військово-Морських Сил:

— надводні сили (ударні, протичовнові, десантні, протимінні);

— морська авіація;

• берегові ракетно-артилерійські війська;

— війська берегової оборони;

• морська піхота.

Чисельність особового складу Військово-Морських Сил складає 20 тис. осіб, у т.ч. 15 тис. військовослужбовців; у бойовому складі перебуває 15 бойових кораблів. Основними видами озброєнь і військової тех­ніки Військово-Морські Сили забезпечені в повному обсязі, однак сьогодні лише близько чверті з них є сучасними зразками.

Програма розбудови ВМС України в рамках чинного документа про розбудову і розвиток Збройних Сил Укра­їни на найближчі роки передбачає повністю визначитись з бойовим ядром Військово-Морських Сил. Воно повинне забезпечувати обороноздатність України на морі.

Кораблі і підводні човни об'єднуються в бригади (ди­візіони), що входять до складу військово-морських районів (Південного і Східного об'єднань), у зону дії яких вхо­дять також акваторія Азовського моря і дельта Дунаю.

Спеціальні війська — військові частини і підрозділи, призначені для виконання спеціальних завдань по забез­печенню бойової і повсякденної діяльності Збройних Сил. Це війська, що безпосередньо підпорядковані Міністер­ству оборони, а також входять до складу видів Зброй- них Сил. Найменування, склад, організація, озброєння і технічне спорядження формувань спеціальних військ зумовлюються їх призначенням.

До спеціальних військ належать: війська зв'язку, ін­женерні війська, війська радіаційного, хімічного, біоло­гічного захисту (РХБЗ), війська радіоелектронної боротьби (РЕБ), розвідувальні підрозділи та залізничні війська. Деякі види Збройних Сил мають свої спеціальні війська (наприклад, у Військово-Морських Силах — частини інженерно-авіаційної служби та ін.).

Війська зв'язку призначені для встановлення і під­тримки стійкого зв'язку, який забезпечує безперервне управління військами, і входять до складу всіх видів і родів військ ЗСУ. Особовий склад військ зв'язку здатний у досить короткі строки розгортати мобільну мережу зв'яз­ку, яка складається з польових кабельних, радіорелей­них, тропосферних ліній і апаратури ущільнення, ліній радіо і космічного зв'язку.

Інженерні війська складаються з частин і підрозділів різного призначення: інженерно-саперні, інженерно-до­рожні, понтонно-мостові, інженерно-будівельні, переправно десантні та ін. Ці війська призначені для інженер­ного забезпечення бойових дій, тому вимагають спеціаль­ної підготовки особового складу, використання різної техніки та інженерних боєприпасів. Проте і в мирний час вони завжди на варті, виконуючи бойові завдання по знешкодженню вибухонебезпечних предметів та надаю­чи іншу допомогу мирному населенню.

Війська радіаційного, хімічного і біологічного захисту (РХБЗ) створено на базі хімічних військ колишнього СРСР для ліквідації наслідків можливих аварій на атомних електростанціях, підприємствах хімічної промисловості, залізничному і водному транспорті, а також наслідків за­стосування хімічної та бактеріологічної зброї.

Війська радіоелектронної боротьби (РЕБ) набувають дедалі більшого значення в сучасних умовах. Досвід остан­ніх локальних війн і військових конфліктів (особливо у Сербії та Іраку) засвідчив, що завдяки діяльності підрозділів РЕБ досягалась повна перевага авіації над засобами ППО. На сьогодні поки що не існує надійнішого захисту від ударів високоточної зброї, ніж засоби РЕБ.

Топографічна служба діє відповідно до потреб Збройних Сил в топографічно-геодезичній інформації з урахуванням Воєнної доктрини України та аналізу сучасного стану топогеофізичного забезпечення території нашої держави І суміжних держав. Силами служби постійно виконуються роботи з топогєодезичного забезпечення навчальних центрів і полігонів, а саме: підтримання у готовності до викорис­тання геодезичних мереж, контроль прив'язки стартових і вогневих позицій при проведенні бойових пусків ракет і стрільб артилерії, складання та поновлення топографічних карт усіх масштабів, різноманітних спеціальних карт, ка­талогів координат геодезичних пунктів.

Залізничні війська служать для транспортного забез­печення бойових дій Збройних Сил, тимчасової експлуа­тації наявних залізничних колій та будівництва нових. Кожний п'ятий кілометр залізниць в Україні прокладено воїнами-залізничниками, що є досить вагомим внеском у розвиток транспортної мережі нашої держави.

Тил Збройних Сил — це сили і засоби, призначені для тилового забезпечення військ матеріальними та фінансовими ресурсами, здійснення військових переве­зень усіх видів, відновлення військової техніки і майна, створення умов для базування авіації і сил флоту, розв'язання квартирно-експлуатаційних питань та ін.

За функціональним призначенням, Збройні Сили складаються з Об'єднаних сил швидкого реагування, Основних сил оборони та Стратегічних резервів (схема 3.2).

Схема 3.2. Функціональні структури Збройних Сил, на кінець 2005р.