2. В іменниках із суфіксом -ань наголошується суфікс: горбань, гор­тань, губань, Кубань.

3. Постійний наголос мають іменники з суфіксами -ист (-іст, -їст), -инн(я): радист, моторист, бандурист, атеїст, картоплиння, бурачйння,

гарбузиння, маковиння.

4. Постійний наголос також в іменниках з суфіксом -ин(а), він при­падає на закінчення: старовина, глибина, величина, височина, довжина, новина. У називному та знахідному відмінках множини наголос переноситься на суфікс: старовини, глибини, і т.д.

5. В іменниках з префіксом недо- наголос прилад,ає на другий ослад: недобиток, недогарок, недоїмка, недокурок, недоліток недомірок, недоносок, недопитки, недопічка, недоросток, недоумок, але: недовіра, недоплата, недо­рід.

6. Віддієслівні іменники з суфіксом -иво завжди зберігають наголос на корені: печиво, вариво, месиво, мереживо — від пекти, варити, місити, мережити.

В таких же іменниках на -иво, але створених не від дієслів, а від імен­ників, наголос переноситься на флексію: м 'ясо - м 'яси 'во, ого 'нь — огни' во.

Наголос на флексію припадає також:

а) в іменниках з суфіксом -ен(я), що означають малих тварин: цуце­ня, собаченя, горобеня;

б) у субстантинованих прикметниках на -ов(ий): черговий, їздовий вартовии, горновий, печовий, Гмзовий, Гайовий, Лозовий і ін

7. Кореневий наголос зберігають також похідні власні іменники на -чина, -щина: Харківщина, Сумщина, Одещина, Рівненщина.

8. У словах-назвах місцевості, річок, озер, жителів на -ан, -ян -чан майже завжди наголошуються морфеми: Бережани (місцевість), Баб'янка (річка), Бердянка (річка), Сумчани, кияни, глухівчани, полтавчани

9. В іменниках з двома коренями наголос природно падає на другу складову частину: буревісник, бурелом, вагоновод, голопуцьок, горбоконик дроворуб, землекоп, кашовар, лісосмуга, однотомник, світлотінь та ін

Але в словах типу літопис, рукопис, живопис наголошується перша частина. Перша частина наголошується також у тих двоскладових імен­никах, в яких вона виступає дієсловом наказового способу: варивода вертихвістка, зазнайбіда, крутивус, ломиніс, пройдисвіт.

НАГОЛОС ПРИКМЕТНИКІВ

Наголоси на суфіксі мають прикметники:

1. 3 ознаками збільшеності й згрубілості на -езн- (старезний); -ецьк- ідоровецький); -енн- (довженний); -анн- (дурманний); -уч- (-юч-) (скупучий злючии); -ач- (-яч-) (добрячий); -ущ-(-_Ющ-) (тямущий, багатющий); -ащ- (-ящ-) (путящий).

2. 3 ознаками зменшеності й здрібнілості на -ісіньк- (чистісінький); -юсшьк- (малюсінький); -есеньк- (тонесенький); -уват- (гіркуватий, синю- Ичтии); -еньк- (гарненький); -ав-(-яв-) (жовтавий, білявий); -аст-(-яст-) (довгастий, червонястий). '

3. Що творяться від іменників на -аст-(яст-) (дугастий, сріблястий); -ат- (бородатии); -ист- (голосистий); -свит- (талановитий); -ив- (плаксивий)- ЛИВ- (здобливий); -ичн-(-ічн-) (категоричний, меланхолічний); -уват- (-юват- наголос на другому складі суфікса: (дуплуватий, синюватий)

Що творяться від дієслів на -уч-(-юч-) (блискучий, колючий); -ач- (-ЯЧ-) (лежачии, гарячий); -ущ-(-ющ-) (загребущий, видющий); -ащ-(-ящ-) (пропащий, гулящий).

5. Відносні на різні означення з суфіксами -ин-(-їн) (горобиний, солов’їний); -альн-(-яльн-) (театральний, вільний); -ильн- (точильний); -альн- (фігуральний)-, -арн-(-ярн-) (вульгарний, популярний)-, -ельн-(торговельний) -ивн- (ілюстративний); -ійн- (інформаційний); -ичн- (-ічн-) (ботатчнии).

НАГОЛОС ЧИСЛІВНИКІВ

Найбільше порушення наголосу виявляється при вимові числів­ників у різних відмінкових формах. Для цього треба брати до уваги такі правила:

1. При відмінюванні числівників наголос переходить на флексію:

а) у кількісних простих числівниках: один, одного, одному, одним; шість, шести і шістьох, шістьом, шістьма і шістьома;

б) у кількісних складних числівниках (двадцять, тридцять, сорок і сто): двадцять, двадцяти і двадцятьох, двадцятьом, двадцятьма і двадця­тьома; сорок, сорока; _/ ,

в) у кількісних складних числівниках: п'ятдесят, шістдесят, сімде­сят, вісімдесят. Вони відмінюються в другій своїй частині: п'ятдесят, п'ятдесяти і п'ятдесятьох, п'ятдесятьом, п'ятдесятьма і п'ятдесятьома;

г) у кількісних складених : двадцять п'ять, двадцяти п'яти і двадця­тьох п'ятьох і т.д., триста вісімдесят сім, трьохсот вісімдесяти (вісімдеся­тьох) семи (сімох) і т.д.

д) у неозначено-кількісних: кілька, кількох, кільком, кількома; кілька­надцять, кільканадцятьох, кільканадцятьом, кільканадцятьма (кільканадця­тьома), але й кільканадцяти;

2. Складні числівники, що означають сотні: двісті, триста, чотири­ста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот—відмінюються в обох своїх частинах і мають наголос на другій частині слова: двісті, двохсот, двомстам, двомастами, на двохстах; сімсот, семисот, семистам, семистами, на семистах.

3. Нерухомий наголос при відмінюванні мають:

а) числівники: дев'яносто, тисяча, мільйон, мільярд та інші позначен­им великих чисел;

б) порядкові числівники: перший -а,-е, першого, першої, першій, перші, перших, першим; другий, -а,-е, другого, другої, другій, другі, других, другим.

Числівники (крім таких, як один (однотипний), два (двоногий), три (триножити) та подібних у сполученні з іншими словами не передають наголосу.

НАГОЛОС ЧИСЛІВНИКІВ

Числівники одинадцять, дванадцять і т.д. аж по дев'ятнадцять ма- І ють наголос на афіксі¹ -на... Переміщення наголосу в іншу частину сло­ва, вимова, наприклад , одинадцять, чотирнадцять, що часто можна по­чути, є серйозним порушенням орфоепічних норм.

Числівники п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят наголос ма- І ють на суфіксальному голосному -а (пйадесГат). Інше наголошення (сім­десят, вісімдесят) є порушенням орфоепічних норм.

Найбільше порушення наголосу виявляється при вимові числів­ників у різних відмінкових формах. Для цього треба брати до уваги такі правила:

1. При відмінюванні числівників наголос переходить на флексію:

а) у кількісних простих числівниках: один, одного, одному, одним; шість, шести і шістьох, шістьом, шістьма і шістьома;

б) у кількісних складних числівниках (двадцять, тридцять, сорок і сто): двадцять, двадцяти і двадцятьох, двадцятьом, двадцятьма і двадця­тьома; сорок, сорока; _/ ,

в) у кількісних складних числівниках: п'ятдесят, шістдесят, сімде­сят, вісімдесят. Вони відмінюються в другій своїй частині: п'ятдесят, п'ятдесяти і п'ятдесятьох, п'ятдесятьом, п'ятдесятьма і п'ятдесятьома;

г)у кількісних складених : двадцять п'ять, двадцяти п'яти і двадця­тьох п'ятьох і т.д., триста вісімдесят сім, трьохсот вісімдесяти (вісімдеся­тьох) семи (сімох) і т.д

д) у неозначено-кількісних: кілька, кількох, кільком, кількома; кілька­надцять, кільканадцятьох, кільканадцятьом, кільканадцятьма (кільканадця­тьома), але й кільканадцяти;

У числівниках одинадцять, дванадцять і т. д. аж по дев'ятнадцять включно наголос при відмінюванні залишається на афіксі -на крім ору­дного відмінка, в якому він переходить на закінчення: одинадцятьма (оди­надцятьома), але може переходити й на флексію: дев'ятнадцятьох, дев'ят­надцятьом. ,

2. Складні числівники, що означають сотні: двісті, триста, чотири­ста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот—відмінюються в обох своїх частинах і мають наголос на другій частині слова: двісті, двохсот, двомстам, двомастами, на двохстах; сімсот, семисот, семистам, семистами, на семистах.

3. Нерухомий наголос при відмінюванні мають:

а) числівники: дев'яносто, тисяча, мільйон, мільярд та інші позначен­им великих чисел;

б) порядкові числівники: перший -а,-е, першого, першої, першій, перші, перших, першим; другий, -а,-е, другого, другої, другій, другі, других, другим.

Числівники (крім таких, як один (однотипний), два (двоногий), три (триножити) та подібних у сполученні з іншими словами не передають наголосу.

НАГОЛОС ЗАЙМЕННИКІВ

Питальний займенник який, якого і т. д. у певних зворотах змінює звичайний наголос.

Означальний займенник сам, самий у значенні (сам один, без інших) у всіх відмінках зберігає наголос на закінченні: самого, самому, самих і т.д. А займенник тієї ж групи сами й, що вживається тільки у сполученні із вказівними займенниками або прикметниками — для творення ви­щого ступеня порівняння (той самий, така сама), у всіх відмінках має наголос на початковому складі.

Мають різний наголос у давальному та місцевому відмінках однини займенники той, цей, весь.

Говоримо: того' дня, але: на тому тижні; всього того, але: при всьому тому; ми раді цьому, але: на цьому ми не спинимось.

З різним наголосом вживаються також заперечені займенники: ніко­му (нема кому) поїхати по дрова, але: нікому не вдається досягти тієї верши­ни; нічого (нема чого) вам сказати, але: нічого вони нам не зроблять.

З обома наголосами вживаються ці займенники і тоді, коли част­кою ні відокремлюються прийменник від займенника: ні в кого і ні в кого; ні з ким і ні з ким, ні в чому і ні в чому.

Займенники з суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- співвідносні з прикметниками, наголос мають на початковому суфіксному голосно­му: всенький, отакенький, отакесенький, самісінький.

НАГОЛОС ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники в основному мають наголос тих слів, з яких вони творяться, зокрема прикметникового та числівникового походження.

Прислівники прикметникового походження на кінцевий о,е: брат­ній (прикметник) — братньо (прислівник),достатній — достатньо, друж­ній — дружньо, мужній — мужньо, радісний —радісно, тихий — тихо, чис­тий — чисто, добрий — добре. Але близький — близько, стрункий — струнко.

ПРИСЛІВНИКИ ПРИКМЕТНИКОВОГО ПОХОДЖЕННЯ ВИЩОГО ТА НАЙВИЩОГО СТУПЕНІВ

Вищий — вище, гірший — гірше, довший — довше, найвищий — найвище, щонайповніший — щонайповніше, якнайкращий —якнайкраще.