7.3. Оцінка ефективності реалізації природоохоронних заходів (капітального будівництва)

Інвестиційний проект – це письмовий документ, у якому викладено мету інвестування, методи його реалізації, опис об’єкта інвестування та фінансову доцільність інвестицій.

Розробка та реалізація інвестиційного проекту екологічного спрямування охоплюють певний проміжок часу – від ідеї до будівництва та експлуатації об’єкта. Даний проміжок часу називають циклом інвестиційного проекту, або життєвим циклом проекту.

Він охоплює три фази:

1. Передінвестиційну, яка включає дослідження, що передають кінцевому прийняттю інвестиційного рішення.

2. Власне інвестиційну, на якій здійснюються укладання контактів, розробка проектно-кошторисної документації, спорудження чи облаштування виробничих та інших приміщень, навчання персоналу, пусконалагоджувальні роботи.

3. Виробничу, яка включає введення в експлуатацію основних виробничих засобів, господарську діяльність підприємства після практичної реалізації проектних рішень.

Основою, як зазначає більшість науковців та практиків, є передінвестиційна фаза інвестиційного проекту. Вона складається з трьох стадій: аналітичної, проектної, кінцевої.

Механізмом вимірювання ефективності є зіставлення витрат і результатів у грошовому виразі або визначення економічної ефективності проекту чи програми. Даний підхід одержав назву аналіз «витрат-вигод». Таким чином, економічну ефективність необхідно розраховувати для найкращого використання обмежених природних ресурсів.

Економічну ефективність доцільно визначати як співвідношення витрат і ефекту, що відображає вартісний приріст вигод у результаті реалізації проекту. В теоретичних дослідженнях і в конкретній практиці широко використовувалися різні методики визначення економічної ефективності капітальних вкладень, у тому числі й у природоохоронних заходах. Основні принципи даних методик були розроблені академіком Т.С. Хачатуровим. Як витрати брався показник капітальних вкладень, що зіставлявся з ефектом від цих витрат. Отриманий у результаті розподілу коефіцієнт зіставлявся з нормативним коефіцієнтом, на основі чого робився висновок про ефективність чи неефективність екологічних проектів.

У своєму житті ми постійно зіставляємо свої витрати й одержувані від цього результати, ефекти. Як вигоди можуть виступати різноманітні результати. Якщо покласти гроші в банк, то через деякий час їх можна повернути з додатковим доходом (відсотками). Можна купити ділянку землі, побудувати на ньому дачний будиночок і, якщо вам захочеться проводити час на морі, а не на дачі, продати свою дачу й отримати доход. Загальним правилом для нормального економічного рішення є перевищення потенційної вигоди (B) над витратами (C) [7]:

B – C > 0. (7.1)

Чим більше буде ця різниця, тим вдаліше в економічному змісті вкладення ваших коштів. Наприклад, ви можете продати свою дачу вигідно чи невигідно. В останньому випадку ваші витрати на будівництво виявляться більше, ніж отримані в результаті продажу гроші.

Для прийняття раціональних економічних рішень дуже важливий адекватний облік економічної цінності природи. Екологічний фактор у сучасному економічному аналізі враховується недостатньо в силу об'єктивних і суб'єктивних причин. Виділимо даний фактор (Е) і представимо формулу, у якій записана умова ефективності (прийняття) проекту/програми, у наступному вигляді:

В – С  Е > 0. (7.2)

Екологічна складова Е може бути як позитивною, так і негативною.

Формули (7.1) і (7.2) діють для «одномоментної» ситуації, обмеженого відрізка часу, наприклад року, коли не враховується інфляція. Усе стає складніше, коли розглядається багаторічний проект. Тут доводиться зіставляти сучасні витрати, вигоди та майбутні витрати і вигоди. І стає необхідним введення фактора дисконтування, що дозволить порівнювати сучасні суми грошей і майбутні. Дисконтування дозволяє привести «майбутні» гроші до сучасного моменту [7].

Дисконтування дозволяє привести майбутні вартості до сучасної вартості (PV) за формулою:

, (7.3)

де r — коефіцієнт дисконтування.

Такий підхід застосуємо і для виміру витрат і вигод у часі. Сьогоднішні витрати і вигоди більші, ніж їхні аналогічні величини в наступні роки. З урахуванням фактора часу співвідношення (7.2) і (7.3) можуть бути записані в наступному вигляді (для щорічних вкладень):

. (7.4)

За умови, якщо капітальні вкладення одноразові, розрахунок ведеться за наступною формулою:

. (7.5)

Дане співвідношення (7.4 та 7.5) дозволяє порівнювати результати, що змінюють у часі витрати і вигоди. В економіці таке співвідношення широко вживане для виміру ефективності проектів чи програм, відоме як чиста (приведена) сучасна вартість (NPV). У тому випадку, коли показник чистої приведеної вартості більше за нуль, тоді проект чи програма вважаються ефективними і їх доцільно реалізовувати. Іншими словами, з урахуванням фактора часу сумарні вигоди мають перевищувати сумарні витрати.

Рентабельність інвестицій – це показник, похідний від чистої приведеної вартості (прибутку). Він характеризує відношення дисконтованої вартості до дисконтованих інвестиційних витрат:

, (7.6)

де B_еt – екологічна складова прибутку в році t (може не враховуватися при розрахунках), C_еt – екологічна складова інвестиційних витрат в році t (може не враховуватися при розрахунках).

Якщо інвестиційні витрати одноразові, а не по роках, то дисконтувати їх немає необхідності і розрахункова формула має вигляд:

. (7.7)

При BCR > 1 дисконтовані вигоди більше за дисконтовані витрати. Це означає, що проект буде прибутковим і його має сенс прийняти. При BCR < 1 проект буде збитковим.

Проблема дисконтування і визначення величини коефіцієнта дисконтування, тобто ставки дисконту, носить дискусійний характер. Чим вище даний коефіцієнт в приведених формулах, чим більше ми цінуємо сучасні гроші і нинішні вигоди, тим менше значення мають майбутні вигоди, витрати, збитки. Застосування високих ставок дисконту сприяє прагненню до інтенсивної експлуатації природних ресурсів для одержання швидкої віддачі. Тим самим при ухваленні економічного рішення віддається перевага максимізації нинішнього добробуту. І відповідно мінімізуються майбутні вигоди і можливі збитки, що властиво екологічним проектам або програмам з їхніми віддаленими ефектами і вигодами.

Період окупності – це час, за який сума надходжень від реалізації проекту (дисконтованого прибутку) покриє дисконтовану суму інвестиційних витрат.

, (7.8)

де B^ср – дисконтований середньорічний прибуток.

Індекс прибутковості дає змогу оцінити співвідношення обсягу інвестиційних витрат із прогнозованими чистими грошовими доходами. Розрахунок такого показника при одноразових інвестиційних витратах здійснюється за формулою:

, (7.9)

де B^ср – середньорічний прибуток за роки експлуатації, C^ср – середньорічні інвестиційні витрати за роки експлуатації.

Сучасні ставки дисконту, використовувані міжнародними організаціями, багатьма банками, досить великі і складають 8—12%. Має право на існування думка про тиранію і дискримінацію майбутнього при використанні стандартних методів дисконтування [7].

Можливим підходом для визначення ефективності інвестицій і вигідності проекту/програми в охороні природного середовища може служити вітчизняна методика приведених витрат. Деякою мірою її аналогом у розвинутих країнах є підхід витрати-ефективність. У цих підходах не ставиться завдання визначити ефект, вигоди, еколого-економічний збиток і т. д. від реалізації заходу для наступного зіставлення з витратами. Головним є знайти такий варіант розвитку, який би мінімізував витрати для досягнення заздалегідь поставленої мети. Відповідно до методики приведених витрат серед декількох проектів обирається проект, що задовольняє наступну умову [7]:

C + rK  min, (7.10)

де C — поточні річні витрати;

K — капітальні вкладення;

r — коефіцієнт дисконтування.