2. Фактори споживання і заощадження

Загалом рівень використовуваного доходу є основним чинни­ком, що визначає величину споживання і заощадження в домогосподарствах. Оскільки використовуваний дохід дорівнює споживан­ню плюс заощадження, то при розгляді визначників споживання ми одночасно з'ясовуємо чинники заощадження.

Спостереження показують, що раціональні споживачі визначають обсяг споживання з огляду не лише на свій поточний використовуваний дохід, а й на інші чинники. Ці чинники заохочують домогосподарства споживати мен­ше або більше за кожного можливого рівня доходу. Дія цих чинників переміщує функції споживання і заощадження. До таких чинників передовсім належить дохід у тривалій перспективі, або майбутній сподіваний дохід.

Більшість людей прагнуть підтримувати однаковий рівень спожи­вання упродовж усього свого життя. Доходи ж зменшуються з виходом на пенсію. Тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженням раціональні споживачі нагрома­джують майно, або багатство, що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому. Якщо ж особа отримала у спадщину значний обсяг майна, можливості її споживання розширюються. Біль­ше багатство веде до більшого споживання, що називають ефектом майна, або ефектом багатства. Збільшення багатства переміщує функ­цію споживання вгору.

Зменшення багатства домогосподарств скорочує обсяг видатків на споживання.

У сучасному суспільстві існують й інші чинники, які заохочують домогосподарства споживати менше або більше за кожного можли­вого рівня використовуваного доходу. На обсяг споживання вплива­ють сподівання, можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання, оподаткування, процентні ставки тощо.

Сподівання споживачів, пов'язані з майбутніми цінами, грошо­вими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки й заощадження.

Споживачі можуть істотно розширювати свій обсяг споживання у поточному періоді, переміщуючи в цей період за допомогою позики свої майбутні доходи. Ці споживачі купують товари і послуги на виплату. Можливість отримувати позику означає, що поточне спо­живання перевищує поточний дохід.

Зміни в оподаткуванні позначаються і на споживанні, і на заоща­дженні. Податки виплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощаджень. Отже, підвищення податків змен­шуватиме і споживання, і заощадження, а функції споживання і заощадження переміщуватимуться донизу.

Якщо зміна у споживанні спричинена змінами у використовува­ному доході, її називають зміною величини споживання. Цю зміну по­казують як переміщення від однієї точки до іншої по стабільній функції споживання.

Якщо обсяг споживання змінився внаслідок дії чинників, не по­в'язаних із використовуваним доходом, то маємо справу зі зміною споживання, її показують як переміщення вгору або вниз функції споживання.

Зміни в одному або кількох чинниках, що не пов'язані з дохо­дом, переміщують і функцію заощадження. При цьому функції спожи­вання і заощадження переміщуються у протилежних напрямках. Якщо домогосподарства споживають більше за даного використовуваного доходу, то вони заощаджують менше. Графічно це виражається у тому, що переміщення функції споживання вгору тягне за собою пере­міщення функції заощадження дони­зу. Лише підвищення податків перемішує вниз як функцію споживання, так і функцію заощадження.

Більшість економістів уважають, що функції споживання і заощадження є здебільшого стабільними. Ця стабільність передовсім зумовлюється тим, що на рішення домогосподарств щодо споживання і заоща­дження помітно впливають звичаї і традиції. Крім того, не пов'язані з доходом чинники досить численні, і зміни в них нерідко діють у протилежних напрямках, а отже, вони нейтралізують один одного.