8. Особливості правового регулювання окремих видів туризму

В результаті здійснення певних змін в структурі державної влади в Україні з 2011 р. основним профільним органом, що регулює сферу туризму в Україні, є - Міністерство інфраструктури України. Відповідно центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів, є Державне агентство України з туризму та курортів (Держтуризмкурорт України) [12]. Серед напрямків його діяльності найбільш пріоритетними є наступні:

- забезпечення розвитку в’їзного та внутрішнього туризму, курортів;

- децентралізація, підтримка місцевих ініціатив в розвитку туризму;

- досягнення ефективного державно-приватного партнерства;

- державне стимулювання кластерних регіональних утворень, що беруть активну участь у міжнародному туризмі;

- поширення інформації про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави;

- організація створення загальнодержавної інформаційної мережі у туристичній і курортній сферах;

- підтримка різних форм міжнародного кооперування в сфері міжнародного туристичного обміну.

На законодавчому рівні мають бути визначені пріоритетні види туризму з урахуванням існуючих національних ресурсів та традицій. В цілому можна сформулювати наступні основні стратегічні напрямки розвитку туризму:

- лікувальний туризм (в тому числі санаторно-курортне бальнео- та грязелікування та послуги медичних установ);

- етнографічний туризм, що визначається значною мозаїчністю етнічної структури населення;

- активні види туризму, що орієнтовані перш за все на молодіжну аудиторію;

- пізнавально-культурний туризм (в Україні більше 150 тис. об’єктів культурної спадщини, з яких використовується не більше 5,5 тис.);

- екологічний туризм (38 національний парків, 53 регіональні ландшафтні парки, 3203 пам’ятки природи);

- сільський туризм;

- конгрес ний та діловий туризм.

9. Правове регулювання оподаткування суб’єктів туристичної діяльності

В Україні існує два основних види оподаткування туристичної діяльності: - загальна система оподаткування, обліку та звітності (передбачена законодавством України); - спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва. Відповідно до існуючої система оподаткування, в Україні платниками податків і зборів є суб'єкти господарювання. До таких суб'єктів в туристичному бізнесі (що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність), відповідно до Закону України «Про туризм» (у новій редакції) віднесені:

- туристичні оператори (юридичні особи, виключна діяльність яких полягає у організації та забезпеченні створення туристичного продукту, реалізації, наданні туристичних послуг, а також включає посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг;

- туристичні агенти (юридичні, фізичні особи, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг);

- інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;

- гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу

- фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Особливості та процедурні аспекти оподаткування суб'єктів туристичної діяльності закладені у відповідних законодавчих та нормативних актах, основним з яких є ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (далі ПКУ) від 02.12.2010 р. ( із змінами, в редакції від 05.08.2012 р.).